Справа № 2-3849/08

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 Іменем України

13 серпня 2008 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді     Новака А.В.

при секретарі     Миколайчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Догмат-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

 позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з зазначеним позовом, мотивує свої вимоги тим, що 23 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем був укладений кредитний договір № 01/12030000/0260/01, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 4 986 гривень 00 копійок на придбання майна строком на 24 календарні місяці. Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути наданий кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений кредитним договором строк, а також виконати свої зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі. Проте, відповідач відмовляється належно виконувати укладений між ними кредитний договір, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.

Далі, 23 грудня 2005 року між ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування № 01/12030000/0260/01, відповідно до якого позивачем було виплачено страхове відшкодування ВАТ КБ «Надра» внаслідок укладення договору між останнім та відповідачем згідно з витягом з реєстру сплати страхового відшкодування у сумі 6 819 гривень 04 копійки.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6 819 гривень 04 копійки, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 68 гривень 20 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень 00 копійок.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомляв, заяв про розгляд справи у його відсутність суду не надавав. Така поведінка відповідача свідчить про умисне ухилення від явки у судове засідання з метою уникнення небажаних наслідків або про байдужість до результатів розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене та думку представника позивача, яка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі, суд вважає за можливе винести рішення у відсутність відповідача за наявними у справі доказами, яким задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Так, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2005 року відповідачем було подано заяву на отримання кредиту на купівлю товарів та оплату послуг № 01/12030000/0260/01 /а.с. 7-8/ та 23 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем був укладений кредитний договір № 01/12030000/0260/01, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 4 986 гривень 00 копійок на придбання майна строком на 24 календарні місяці /а.с. 5-6/.

Судом встановлено, що укладений між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем кредитний договір відповідає вимогам ст.ст. 1054-1055 ЦК України.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, перерахував кошти в розмірі та за реквізитами, вказаними в договорі, про що свідчать копія платіжного доручення NL_A_11414 від 26.12.2005 року /а.с. 22/, копії меморіальних ордерів № NL_A_11415, № NL_A_11416, № NL_A_11418, № NL_A_11419 від 26.12.2005 року /а.с. 23-26/.

Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути наданий кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений договором строк, а також виконати свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином, відповідачем було отримано кредит у загальній сумі 6 232 гривні 50 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, 23 грудня 2005 року між ЗАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування № 01/12030000/0260/01, відповідно до якого позивачем було виплачено страхове відшкодування ВАТ КБ «Надра» внаслідок укладення договору між останнім та відповідачем згідно з витягом з реєстру сплати страхового відшкодування у сумі 6 819 гривень 04 копійки.

Згідно умов Генерального договору страхування кредитів № Б/Н від 20.06.2006 року, позивачу було виплачено страхове відшкодування ВАТ КБ «Надра», що підтверджується Витягом з реєстру сплати страхового відшкодування № 9/КБ від 15.03.2007 року у сумі 6 819 гривень 04 копійки /а.с. 17/.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який не виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто у даному випадку всі права кредитора по відношенню до ОСОБА_1 перейшли до ЗАТ «СК «Догмат-Страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням невиконання відповідачем зобов'язань стосовно умов та строку погашення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ЗАТ «Страхова компанія «Догмат-Страхування» в повному обсязі.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені судовий збір у розмірі 68 гривень 20 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 30 гривень 00 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 11, 14-16, 509, 510, 525, 526, 530, 541, 543, 546, 553-556, 610-612, 619, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 24, 26, 27, 30, 31, 38, 40, 42, 44, 60, 95-99, 103, 105, 109, 118, 119, 123, 129, 149, 152, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд

вирішив:

позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Догмат-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Догмат-Страхування», яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Гришка, будинок 3-А, р/р № 26500013260001 в філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ, МФО 320564, ЄДРПОУ 33500593: заборгованість у сумі 6 819 (шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень 04 копійки, суму оплати державного мита у розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 20 копійок та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 (тридцять) гривень 00 копійок, а всього стягнути - 6 917 (шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 24 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд міста Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.