Справа № 645/7507/21

Провадження № 1-кп/645/102/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 , ч. 3 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 , ч. 3 ст. 307 КК України

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.05.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 липня 2023 року включно року із визначеною сумою застави у розмірі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

26.07.2023 року, через канцелярію суду прокурором ОСОБА_7 було подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувавченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб в умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор", в обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того прокурор, вказав на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, іншим чином незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та можливість призначення покарання останньому у вигляді позбавлення волі, може викликати загрозу втечі чи переховування останнього від суду з метою уникнення відповідальності. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, тісних соціальних зв`язків, раніше притягувався до відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, тому це може спонукати до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Крім того, 26.07.2023 року від захисникка ОСОБА_5 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, встанвленого ухвалою суду від 31.05.2023 року, в якому захисник просила встановити розмір застави - 47 580 грн., що становить 20 прожиткових мінімумів громадян. В обґрунтування свого клопотання посилалася на необґрунтованість підозри, відсутність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК. Крім того, захисник вказала, що ОСОБА_4 на момент затримання не працював офіційно, тобто не мав офіційного джерела доходу, а мав підробітки, щоб забезпечити себе необхідним та знаходився в пошуках роботи, а прокурором не надано підтвердження того, що ОСОБА_4 може внести встановлений судом розмір застави. Заставу за ОСОБА_4 має намір, у разі зменшення розміру, внести бабуся ОСОБА_4 , так як є пенсіонеркою. Будь-яких матеріальних активів у ОСОБА_4 не має, тому встановлений розмір застави є для ОСОБА_4 непомірним. Крім того, ОСОБА_4 страждає на хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту та потребує обстеження та лікування, яке йому не надане в умовах перебування слідчого ізолятора, яке потребує значних матеріальних витрат, пов`язаних з купівлею медикаментів. Також захисник просить врахувати обмеження, пов`язані з війною.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на обставини викладені в клопотанні та заперечував проти клопотання захисника.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою та підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою та підтримав клопотання захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останій з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно за попередньої змовою групою осіб, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від від шести до десяти років з конфіскацією майна та ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачена обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченій діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченої, її сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, іншим чином незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п. п. 1, 2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченому, тому продовжує строк обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеною сумою застави у розмірі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Крім того, щодо клопотання захисника про зміну розміру застави, суд враховує, що розмір застави визначається суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею177КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті182КПК). Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 4 статті 182 КПК).

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§42 рішення ЄСПЛ у справіMusuc v. Moldovaвід 06.11.2007, заява №. 42440/06, та §139 рішення ЄСПЛ у справіОлександр Макаров проти Росіївід 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява №12050/04, §79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzeltv.Czech Republic від 25.04.2000 (заява №31315/96, §86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося би на безальтернативне.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Таким чином, застава в розмірі 181 600 грн здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірною для нього із урахуванням викладеного вище. Враховуючи те, що захисником не обґрунтовано підстав для зменшення розміру застави, суд відмовляє у задоволенні клопотання .

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру суми застави - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 22 вересня 2023 року включно, із визначеною сумою застави у розмірі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп..

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1