Справа № 569/7749/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2014 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,
з участю: секретаря судового засідання Багнюк О.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримав і просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 передати йому ключі від вказаної квартири. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_2 не визнав і просить суд в позові ОСОБА_2 відмовити.
В обґрунтування своїх позовних вимог та на заперечення зустрічних позовних вимог посилається на те, що за договором на участь у пайовому будівництві від 08 листопада 2013 року приймав участь у пайовому будівництві восьмиквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке проводилося шляхом реконструкції належної відповідачу будівлі складу. Вказане будівництво було закінчене у квітня 2014 року. По закінченню будівництва відповідач згідно договору на участь у пайовому будівництві була зобов`язана передати йому квартиру АДРЕСА_3 вказаного будинку у власність, однак своїх зобов`язань не виконала.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала і просить в задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов підтримала і просить суд визнати за нею право власності на збудований восьмиквартирний житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , та на квартири, що знаходяться у цьому будинку.
На заперечення позовних вимог ОСОБА_1 та в обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом посилається на те, що є власником будівлі складу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 1500 кв.м. за вказаною адресою, на якій розташована згадана будівля, передана їй у користування державним підприємством «Рівненський автомобільний ремонтний завод», якому ця ділянка в складі земельної ділянки площею 13,0493 га належить на праві постійного користування. Після набуття права власності на будівлю складу вона, відповідно до дозволу на будівництво від 30 жовтня 2013 року та згідно виготовленого проекту, здійснила її реконструкцію під восьмиквартирний житловий будинок. Вказана реконструкція була проведена виключно за її кошти. Позивач ОСОБА_1 хоча і уклав з ним договір на участь у пайовому будівництві, однак взятих на себе за цим договором зобов`язань не виконав, необхідних коштів на фінансування будівництва будинку не вносив, а тому немає і підстав для визнання за ним права власності на квартиру у згаданому будинку.
Оскільки земельна ділянка перебуває у її користуванні і розташована на ній будівля перебуває у її приватній власності, а реконструкція цієї будівлі під житловий будинок проводилась нею особисто і за власні кошти, просить суд визнати за нею право власності на цей будинок.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними. В той же час, зустрічний позов ОСОБА_2 суд визнає доведеним та обґрунтованим, а тому він підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що державному підприємству «Рівненський автомобільний ремонтний завод» на підставі рішення Рівненської міської ради від 17 травня 2001 року № 456 та у відповідності до державного акту на право постійного користування землею ІІ-РВ № 001616 від 04 вересня 2001 року на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 130493 кв.м., у тому числі земельна ділянка площею 123967 кв.м. для обслуговування автомобільного ремонтного заводу, що обліковується за адресою АДРЕСА_4 .
На згаданій земельній ділянці площею 123967 кв.м. розташована будівля по складу загальною площею 429,7 кв.м. (літ.К-1), яка на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом від 25 жовтня 2013 року, виданим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1136, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2013 року індексний номер 11540165, виданим реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області.
Згідно вимог ст.377 ЦК України право користування земельною ділянкою площею 1500 кв.м., на якій розташована будівля складу, передане відповідачу ОСОБА_2 державним підприємством «Рівненський автомобільний ремонтний завод», яке, як постійний користувач земельної ділянки, не заперечило проти проведення відповідачем робіт з реконструкції вказаної будівлі.
Відповідно до дозволу на будівництво від 30 жовтня 2013 року та проекту реконструкції, розробленого ТзОВ «А-2», відповідачем ОСОБА_2 за власні кошти була проведена реконструкція будівлі складу під восьмиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненське БТІ» 08 травня 2014 року відповідачу ОСОБА_2 було видано технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 9-12-13/3) на житловий будинок АДРЕСА_2 , реконструйованого з будівлі складу.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Відповідно до ст.16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права та інтересів.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено ч.1 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ, право власності на яку набувається особою, що здійснила таку переробку, відповідно до положень ст.332 ЦК України.
Згідно з вимогами ст.392 ЦК України власник вправі пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на восьмиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 . При цьому суд враховує, що будівництво житлового будинку було проведено шляхом реконструкції будівлі, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а земельна ділянка, на якій розташований реконструйований житловий будинок, перебуває у користуванні відповідача.
Як слідує з вимог ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до вимог ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Положення ст.396 ЦК України у контексті ст.375 ЦК України, на думку суду, свідчить про те, що права власника земельної ділянки, зазначені у ст.375 ЦК України, поширюються і на користувачів земельної ділянки, які користуються нею на законних правових підставах.
З технічної документації на житловий будинок та інших досліджених по справі письмових доказів слідує, що при проведенні реконструкції будівлі складу під житловий будинок не було допущено порушень архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. Не встановлено судом і порушення умов використання земельної ділянки за її цільовим призначенням чи інших обставин, які свідчили б про самочинну забудову.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , суд враховує, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено наявності встановлених чинним законодавством підстав для визнання за ним права приватної власності на квартиру у реконструйованому відповідачем житловому будинку, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю. При цьому суд приймає до уваги, що позивачем не надано суду доказів ні щодо самого укладання ним з відповідачем договору на участь у пайовому будівництві, ні щодо умов цього договору та його належного виконання позивачем.
Кеpуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В :
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на восьмиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_8 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_9 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_10 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_11 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_12 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Рівненського міського суду Ю.П.Куцоконь