Справа № 372/1624/23

Провадження № 2-808/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором кредиту між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 та наявність заборгованості, яку позивач просить стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами, а саме просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №KIO0GK00830388 від 05.04.2007 року в розмірі 36673, 71 Доларів США, яка складається з 21624, 82 доларів США заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 11440, 05 Доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2112, 00 доларів США заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 1496, 84 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за період з 21.08.2016 року по 21.02.2017 року, а також просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

20 квітня 2023 року судом винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у проданому до суду відповіді на відзив просив задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі, при цьому зазначивши, що відповідач із заявою про звільнення від сплати штрафних санкцій, пені і процентів по кредиту із додаванням документів не звертався, а подані до суду докази не дозволяють встановити факт проходження військової служб відповідачем. Окрім того, відповідно виписки по рахунку відповідачем до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний з умовами кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

Відповідач та його представник в судове засідання в не з`явилися, останнім подано до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в якому просив в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі, вказавши, що вимоги останнього є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що позивачем, відповідно виконавчого напису, реалізовано своє право за рахунок майна відповідача, а саме передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 . Крім того, зазначив, що позивачем було нараховано проценти за кредитом та пеню, з 26.03.2014 року коли відповідача було призвано на військову службу, що є порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та їх сімей», а також Закону України «Про оборону України». Поданий розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків без зазначення детального розрахунку по кожному платіжному періоду із сумою погашення боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд вважав можливим розглянути спір у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KIO0GK00830388, відповідно якого АТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати кредит у розмірі 50820 доларів США в термін до 05.04.2022 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

Відповідно поданого позивачем розрахунком заборгованості станом на 17.03.2023 року за кредитним договором №KIO0GK00830388 від 05.04.2007 року в розмірі 36673, 71 Доларів США, яка складається з 21624, 82 доларів США заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 11440, 05 Доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2112, 00 доларів США заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 1496, 84 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за період з 21.08.2016 року по 21.02.2017 року.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 30.03.2007 року по 06.06.2023 року

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.11.2022 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2023 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 571 від 16.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» заборгованості за кредитним договором KIO0GK00830388 від 05 квітня 2007 року.

Оскільки виконавчий напис скасовано, що підтверджується чинним рішеням суду, доводи представника позивача щодо стягнення заборгованості на суму різниці між поточною заборгованістю та сумою заборгованості, яку було стягнуто за рішенням суду, які він наводив у відповіді на відзив на підтвердження позовних вимог не приймається судом до уваги.

Відповідно довідки №742 від 26.03.2014 року виданої начальником штабу військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 26 березня 2014 року зарахований до списків особового складу та проходив військову службу в Збройних Силах України.

Вказана обставина також встановлена Постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2023 у справі №372/2174/22 за позовом ОСОБА_1 до АК КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Листом Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року № KIO0GK00830388, наданого суду позивачем, ОСОБА_1 в порушення статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та їх сімей» з 26.03.2014 року нараховувалися штрафні санкці, пеня та проценти за користування кредитом.

Оскільки на відповідача з 26.03.2014 року поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування банком будь-яких штрафні санкції, пені та процентів за користування кредитним є протиправним.

Враховуючи те, що у суду відсутні можливості самостійно визначити, на підставі наявних у справі доказів, розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту з врахуванням суми погашення, без його детального розрахунку, у задоволенні позову з цих підстав слід відмовити повністю.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись 10, 12, 13, 18, 141, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2023 року.

Суддя Т.В. Проць