Справа № 758/11022/21

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачки ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву позивача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/11022/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частини боргу подружжя,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення частини боргу подружжя.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2023 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частини боргу подружжя - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 97 737 (дев`яносто сім тисяч сімсот тридцять сім) Євро 36 центів, що є 1/2 частиною боргу подружжя.

23.07.2023 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення суду, в якій він вказує на те, що при ухваленні вищезазначеного рішення судом не вирішено питання про судові витрати та питання стосовно заявлених вимог про стягнення 2 618,83 Євро - трьох процентів річних від 97 737,36 Євро - не ухвалено рішення.

Раніше позивач зазначав, що остаточний розмір фактично понесених ним витрат буде визначений пізніше та з дотриманням вимог ст. 141 ЦПК України на підтвердження даних витрат до суду будуть подані відповідні докази.

Просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 758/11022/21, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 146 016 грн 67 коп., з яких 11 350,00 грн. - судовий збір; 134 666,67 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а також стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 618 Євро 83 центів.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив її задовольнити.

Представники відповідачки в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Подали письмові заперечення щодо розміру витрат на послуги адвоката.

Вислухавши учасників справи, вивчивши подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 758/11022/21, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи, вбачається, що при ухваленні рішення від 03.07.2023 судом стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а саме щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 618 Євро 83 центів - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Позивач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем порушує його майнові права та інтереси, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми боргу за період з моменту відкриття провадження у справі до дати подання даної заяви, а саме з 30.08.2021 по 21.07.2022.

Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь 3 відсотків річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 2 618 Євро 83 центів підлягають задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було зазначено, що докази витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачки у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 50 тис. грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору у розмірі 11 350,00 грн, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 15Т003ЕGX від 09.08.2021 про сплату судового збору на вказану суму.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/11022/21 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 758/11022/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення частини боргу подружжя.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 % річних у розмірі 2 618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) Євро 83 центів.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідачка - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ