ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1128/22 Номер провадження 22-ц/814/3230/23Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу адвоката Марченко Галини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про набуття права власності на майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що відповідач як власник автомобіля «Skoda Octavia A5 Elegance», 2007 року випуску, передав його ОСОБА_1 за 4 900 дол. США, та видав ОСОБА_1 генеральну довіреність від 03 вересня 2014 року на використання цього автомобіля в т.ч. на право продажу. Домовленість між собою сторони оформили розпискою від 11 вересня 2014 року. Пізніше позивачу дізнався, що ОСОБА_3 терміново емігрував на територію РФ. Зазначав, що ОСОБА_2 не проживає на Території України. Враховуючи неможливість повернення автомобіля володільцю та те, що самостійно відповідач не вчиняв дії з метою повернення автомобіля, позивач, володіючи вказаним автомобілем добросовісно, відкрито та безперервно протягом 7 років, вважає що має право на набуття його у власність на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивач вважав, що він набув права власності на майно і тому добросовісно ним користувався протягом тривалого часу.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Skoda Octavia A5 Elegance», 2007 року випуску.

Згідно розписки від 11 вересня 2014 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 за генеральною довіреністю, за що отримав 4 900 доларів США.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача правових підстав для визнання за ним права власності на вказане майно в порядку статті 344 ЦК України за набувальною давністю, оскільки вказане майно належало іншій особі. Володіючи інформацією про власника майна, позивач порушив один з основних принципів набувальної давності, такий як принцип добросовісного набуття, оскільки він володіє інформацією про власника майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Частиною першою статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Глава 24 ЦК України регламентує набуття права власності.

Згідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо

не випливає із закону або незаконність набуття права власності

не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи є: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в частині першій статі 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особане приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача засновані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов`язковій сукупності обставин, передбачених частини першої статті 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння

та його безперервність (тобто строк володіння).

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Як встановлено судом спірний автомобіль був переданий ОСОБА_1 на пісдтаві домовленості із ОСОБА_4 , який є встановленим власником спірного транспортного засобу.

Таким чином, позивачу було відомо про відсутність у нього законних підстав для набуття права власності на спірний автомобіль за набувальною давністю, а тому його володіння спірним автомобілем не є добросовісним і правовий механізм для набуття у власність такого майна, передбачений статті 344 ЦК України, у цьому випадку не застосовується, а тому підстав для задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю на спірний автомобіль не вбачається.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач добросовісно, відкрито

і безперервно володів спірним автомобілем, були предметом дослідження суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка й не спростовують зазначених його висновків про відсутність підстав для застосування положень статті 344 ЦК України та для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судового рішення та не спростовують висновків суду місцевого суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон,що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуадвоката Марченко Галини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: С. Б. Бутенко

О. В. Чумак