Дата документу 20.07.2023Справа № 643/15917/21

Провадження № 2/554/5626/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.

при секретарі – Грай К.В.

за участю позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення часток у спільній сумісній власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 про встановлення розміру часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належить за правом власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Харківською міською радою 23 квітня 2007 року (реєстраційний номер № НОМЕР_1 ), визначивши розмір частки у вказаній квартирі ОСОБА_1 у 9/10 частин, ОСОБА_4 1/10 частину.

В обґрунтування позову вказав що Свідоцтвом про право на житло, виданим Харківською міською радою 23 квітня 2007 року, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , посвідчене право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,3 кв.м. При видачі свідоцтва розмір часток у праві спільної сумісної власності не визначався і будь-якої домовленості щодо визначення часток між ним та братом не було. У даній квартирі постійно проживав він разом зі своєю сім`єю, а брат жив зі своєю сім`єю окремо з 1976 року. Всі поточні витрати пов`язані із ремонтом, утриманням квартири у належному стані, витрати на комунальні послуги сплачував він за власні кошти. Брат ОСОБА_4 проти ремонту квартири та поліпшення житлових умов не заперечував. ІНФОРМАЦІЯ_1 його брат помер, спадкоємцем першої черги являється його дружина ОСОБА_3 , яку вважає відповідачем у справі. На підставі ст.ст. 355, 357 ЦК України прохав визначити йому частку у квартирі у розмірі 9/10, а ОСОБА_4 1/10.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить позивачу та його брату ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 заповів онуку частину квартири, що відображається у завіреному нотаріусом заповіті від 06.12.2018 року. Доводи позивача, що ОСОБА_4 не проживав у квартирі з 1976 року, не здійснював ремонт та не сплачував за комунальні послуги не відповідають дійсності, оскільки з 2014 року він почав сплачувати рахунки за комунальні послуги самостійно. Відповідно до ч.3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності за згодою всіх співвласників. Таких доказів позивачем не надано, як і доказів понесених витрат на ремонт та не проживання ОСОБА_4 у квартирі. Крім того, вказана норма передбачає збільшення частки, а у спірній спільній сумісній власності частки не визначені. Вказує, що не являється належним відповідачем у справі, так як не порушила права позивача, оскільки не має жодного відношення до предмета спору. Спадщину після смерті чоловіка вона не приймала, згідно свідоцтва про право на спадщину квартирі належить онуку спадкодавця ОСОБА_5 .

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 21 квітня 2023 року справу прийнято до провадження, на підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідачки – ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав вказаних у відзиві.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності від 23 квітня 2007 року, реєстраційний номер № 5-07-281840, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.4).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого повторно Відділом ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 26 серпня 2021 року, слідує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2940 (а.с.7).

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2019 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 8-808, слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком ОСОБА_4 , 1951 р.н.. який успадкував зазначене у заповіті майно спадкодавця ОСОБА_4 , а саме частку квартири АДРЕСА_4 (а.с.59).

Згідно ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

       Зі змісту ч.3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників, що слідує зі змісту ч.5 ст. 357 ЦК України.

Відповідно до статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач прохає встановити частки у праві спільної власності, а саме квартири, яка належала йому та брату на праві спільної сумісної власності, а саме 9/10 та 1/10 частки відповідно. Посилається на самостійне утримання квартири, проведення в ній ремонту за власні кошти та сплати за комунальні послуги особисто, при цьому як докази надав квитанції про оплату комунальних послуг (а.с.10-45). При цьому доказів проведення ремонту за власні кошти, утримання квартири в належному стані не надав. Також не надав доказів, що ОСОБА_4 у квартирі не проживав, хоча посилається на цей факт як на підставу позову. Натомість відповідачем надано копії квитанцій про сплату ОСОБА_4 комунальних послуг починаючи з 2014 року (а.с.61-94). Враховуючи, що частки у спільній сумісній власності не були визначені, позивач не довів поліпшення спільного майна за власні кошти та за згодою ОСОБА_4 , позовні вимоги щодо визначення часток у спільній сумісній власності у збільшеному розмірі є необґрунтованими.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 вказав відповідачем ОСОБА_3 , як спадкоємця після смерті співвласника квартири ОСОБА_4 . Однак доказів цій обставині не надав.

Натомість судом встановлено, що співвласником частини спірної квартири є неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 за заповітом.

У даному спорі належним відповідачем є співвласник квартири, частки у якій прохає визначити позивач, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі законного представника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 судом було роз`яснено право заявити клопотання про заміну відповідача на належного чи залучення співвідповідача, однак позивач таким право не скористався.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не було порушено прав ОСОБА_1 , позов пред`явлено до неналежного відповідача, а тому приходить до висновок про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення часток у спільній сумісній власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

       Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

         Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

       Відповідач – ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6

Повне рішення складено 25 липня 2023 року.

Суддя Л.І.Савченко