ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. справа № 300/3810/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Космірак Н.М.,

представників позивача - Маланюка О.Я., Бородайка П.К.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000873/0713 від 22.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000873/0713 від 22.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом протиправно винесено податкове повідомлення-рішення №000873/0713 від 22.02.2021. Зазначає, що в акті перевірки від 22.01.2021 №318/09-19-07-В/3520805605 не наведено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків - саме фізичною особою ОСОБА_2 , порушення про які вказує інспектор, нібито вчинені суб`єктом господарської діяльності, а не фізичною особою ОСОБА_2 . З 16.12.2020 ОСОБА_2 позбавлена статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.01.2021 до неї не можуть бути застосовані штрафні санкції. Позивач вважає, що перевіряючим порушено строк 1095 днів, у зв`язку із чим не було правових підстав для перевірки, встановлення будь-яких порушень та прийняття рішення. Стверджує, що ОСОБА_2 за вказаний період вчасно та в повному обсязі подавалися звіти і декларації, що свого часу приймалися податковим органом без будь-яких застережень. Відповідачем не враховано, що готівкові кошти зараховані на рахунок фізичної особи-підприємця були відображені у книзі обліку доходів та витрат і є її власними коштами (доходом) особи, як фізичної особи, які вже були оподатковані, тобто перерахована сума вже була оподаткована при отриманні доходу підприємцем, а отже немає жодних порушень податкового законодавства. Внесена сума готівки не повинна відображатися у книзі обліку доходів та витрат повторно і враховуватися при визначенні доходу такого платника податку. Позивач зазначає, що дохід отриманий нею у 2015-2016 роках та внесений у книгу обліку доходів та, відповідно, відображений у декларації платника єдиного податку є значно більшим, ніж сума, яка вносилася на банківських рахунок у І кварталі 2017 року. Згідно квитанцій про оплату при продажу квартир згідно договорів, які оформлені нотаріально, сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір в повному обсязі згідно вимог статті 172 Податкового кодексу України. Просить позов задовольнити.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в травні 2017 позивачем перевищено обсяг доходу отриманого від провадження господарської діяльності на суму 816166,17 грн., внаслідок чого ОСОБА_2 порушила правила перебування на спрощеній системі оподаткування та не перейшла на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України та не подала заяву про перехід на сплату інших податків і зборів. ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2017 по 16.12.2020 отримувала доходи у готівковій формі від продажу нерухомого майна у розмірі 2619613,98 грн., не оподаткувала їх за ставкою 18% та не відобразила дані суми в Книзі обліку доходів. Квартири зареєстровані на ФОП ОСОБА_2 - тобто на підприємця, які ця фізична особа продавала громадянам та відповідно отримувала дохід, який не включала до доходу. Квартири перебували у власності ФОП ОСОБА_2 , тобто фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а не громадянки ОСОБА_2 . Також зазначає, що у зв`язку із переведенням позивача на загальну систему оподаткування з 01.07.2017 за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб з чистого оподатковуваного доходу в сумі 2378538,65 грн., оскільки платником перевірки не надано підтверджуючі документи на витрати, а також позивачем недоутримано і не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 198211,55 грн. Стверджує, що позивач ні в ході перевірки, ні під час розгляду заперечення, ні під час процедури адміністративного оскарження не надано документів щодо підтвердження витрат, тому визначення оподаткованого доходу здійснювалося виходячи з дохідної частини, а саме із розрахунку суми коштів, що поступили на рахунок. Кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку. У спірному випадку ФОП ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності, на який поступали кошти з призначенням платежу «Внесення власних коштів». Позивачем не відкривався рахунок в банку для власних потреб (а.с.1, т.2).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Додатково зазначає, що дохід отриманий ФОП ОСОБА_2 у 2015-2016 роках та внесений у книгу обліку доходів та відображений у декларації платника єдиного податку є значно більшим, ніж сума, яка вносилася нею на банківський рахунок у 2017 році (а.с.109 т.2).

Відповідач надіслав на адресу суду додаткові пояснення (а.с.160, т.2).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов, додаткових поясненнях. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності 27.03.2009, свідоцтво про державну реєстрацію № 21190000000019968, 18.05.2013 взята на облік в контролюючому органі за № 09151382456. В період з 01 січня 2017 року до 16 грудня 2020 року основний вид діяльності згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. Також до видів діяльності належали 68.10 - купівля та продаж власного нерухомого майна, 68.20 - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Державну реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця припинено 16.12.2020 за власним рішенням, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в період з 01.01.2017 по 16.12.2020 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (IIІ група) та була платником єдиного податку, єдиного соціального внеску з платника податків - фізичної особи, єдиного соціального внеску з найманих працівників, податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, військового збору із заробітної плати найманих працівників.

В січні 2021 року на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №20 від 12.01.2021 (а.с.130, т.2), направлення на перевірку від 12.01.2021 №17 (а.с.129, т.2) посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 16.12.2020, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за період з 17.05.2013 по 16.12.2020, за результатами якої складено акт №318/09-19-07-13/ НОМЕР_1 від 22.01.2021 (а.с.12 т.1).

В межах спірних правовідносин перевіркою встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.2, ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.4, 201.12 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 2642820,72 грн.

В акті перевірки №318/09-19-07-13/3520805605 від 22.01.2021 зазначено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_2 відповідно до п.291.4 ст.291, п.293.4 ст.293, пп.298.2.1 п.298.2 ст.298, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України порушила правила перебування на спрощеній системі оподаткування, не перейшла на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, не подала за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу до контролюючого органу заяву про перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України та в порушення пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України не подала заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість, тобто не виконала свого обов`язку щодо реєстрації, а тому вона несе відповідальність за ненарахування, несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ.

Згідно представлених до перевірки документів (книг обліку розрахункових операцій та банківських виписок) та інформаційної бази Головного управління ДПС в Івано-Франківській області АІС «Податковий блок» підсистема «Виторги РРО» платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 в період з 01.07.2017 по 16.12.2020 отримано дохід від здійснення операцій з постачання товарів в загальному розмірі 13214103,61 гривень, в тому числі за II півріччя 2017 року в сумі 720587,83 гривень, за 2018 рік в сумі 5773010,98 гривень, за 2019 рік в сумі 5693319,00 гривень та за 2020 рік в сумі 1027185,80 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість встановлено його заниження в загальному розмірі 2642820,72 гривень, в тому числі ІІ півріччя 2017 року в сумі 144117,57 гривень, за 2018 рік в сумі 1154602,20 гривень, за 2019 рік в сумі 1138663,80 гривень та за 2020 рік в сумі 205437,16 гривень. , чим порушено п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.4, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

За наслідками висновків акта перевірки 22.02.2021 відповідач прийняв, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.02.2021 №000873/0713, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3252166,61 грн. (основне зобов`язання 2642820,72 грн., штрафні санкції - 609345,89 грн.) (а.с.229 т.1).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення вказано те, що перевіркою дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам ІІІ групи єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, встановлено, що ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок вносила власні кошти, проте не включала їх до обсягу виручки, внаслідок чого в травні 2017 року перевищено обсяг доходу отриманого від провадження діяльності встановленого положеннями п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (5000000,00 грн.) на суму 816166,17 грн., що призвело до порушення в подальшому правових засад застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, а також справляння єдиного податку та з 01.07.2017 ОСОБА_2 не перейшла на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України. ОСОБА_2 допустила умисне порушення п.180.1.2 п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181 ПК України, оскільки нею проводились операції, які згідно з п.194.1 ст.194 ПК України оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Представником позивача надано суду копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.10.2021 зі змісту якого слідує, що 12.10.2021 зареєстровано шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_4 (а.с.105, т.2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що вирішуючи відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України питання про те, яку правову норму слід застосувати, суд виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 - 183 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 та пунктом 180.1 статті 180 ПК України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Статтями 181 та 182 ПК України визначено умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і обов`язковому порядку.

Так, згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 291.4 ст.291 ПК України визначено, що третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п.п.296.1.1 п.296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

За змістом підпункту 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті. У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість (пп.183.4 ст.183 ПК України).

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Згідно пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 в справі №300/3692/21, яке набрало законної сили 13.09.2022, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 в справі №300/3431/21, яке набрало законної сили 31.03.2022, що позивач здійснила внесення власних готівкових коштів в касі установи банку на розрахунковий рахунок в установі банку, відкритий нею для здійснення власної підприємницької діяльності за І півріччя 2017 року в розмірі 1539208 гривень.

Згідно книги обліку доходів, податкових декларацій та квитанцій позивач у 2013 році отримала дохід в сумі 40117,50 гривень, у 2014 році - 110373,90 гривень, у 2015 році - 7520820,12 гривень, у 2016 році - 107988 гривень, у 2017 році - 4 997546,00 гривень, з сум яких сплачений єдиний податок в повному розмірі.

Позивач здійснювала розрахунки з покупцями у готівковій формі з використанням реєстратора розрахункових операцій, що підтверджено долученими до матеріалів справи звіти ФП (3) з реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000165773) за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та І квартал 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало, за доводами відповідача, заниження позивачем в першому півріччі 2017 році доходу за наслідками поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, і невключення їх до обсягу виручки, тобто мінімізації доходу, на підставі якого визначається податкове зобов`язання з податку на додану вартість. На підставі висновку про обов`язок переходу позивача на загальну систему оподаткування з 01 липня 2017 року, відповідач нарахував позивачу зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2642820,72 грн. за період з 01.07.2017 по 16.12.2020.

Згідно з пп.1 п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст.292 ПК України передбачено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

За змістом п.292.13 ст.292, пп.296.1.1 п.296.1 ст. 296 ПК України у разі якщо фізична особа-підприємець платник єдиного податку отримує дохід у готівковій формі, він має бути відображений у Книзі обліку доходів.

Згідно із пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до ч.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, який діяв на час перевірки, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Отже, власні кошти, внесені на власний рахунок, не є доходом у розумінні пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3.

Законодавством врегулюваний порядок внесення власних коштів на рахунок власником цього рахунку, однак не наведено виключного твердження про те, що зарахування коштів на банківський рахунок має наслідком виникнення доходу.

Таким чином, власні кошти, які фізична особа-підприємець вносить на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій формі) за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Тобто, внаслідок зарахування особистих коштів на банківський рахунок відсутні критерії доходу. Шляхом поповнення власними коштами власного рахунку здійснюється заміна одного активу (зобов`язання НБУ у вигляді паперових грошей) на інший актив (зобов`язання банку у вигляді запису на банківському рахунку).

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 28.08.2021 року в справі №826/10881/16, від 17.08.2022 в справі №560/8206/20.

Докази, які містяться в матеріалах справи, засвідчують факт одержання позивачем доходів від підприємницької діяльності в 2015, 2016 та першому кварталі 2017 року в готівковій формі, а також те, що сума поповнення позивачем власного розрахункового рахунку значно менша ніж сума коштів, отриманих нею як дохід у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі.

Відтак, власні кошти, які позивач вносила з 26.01.2017 по 08.06.2017 на власний розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1539208,00 грн. не є її доходом (виручкою у грошовій формі). Передбачені статтею 298 ПК України підстави для переходу позивача з 01 липня 2017 року з спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, були відсутні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000873/0713 від 22 лютого 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3252166, 61 грн. (основне зобов`язання 2642820,72 грн., штрафні санкції - 609345,89 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно доводів позивача про те, що з 16.12.2020 ОСОБА_2 позбавлена статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.01.2021 до неї не можуть бути застосовані штрафні санкції, суд вважає їх помилковими, оскільки за змістом пп.65.10.8 п.65.10 ст.65 ПК України факт державної реєстрації (реєстрації) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11350,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 11350,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №000873/0713 від 22 лютого 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 11350,00 грн. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 26.07.2023