Справа № 420/1770/23

ОКРЕМА УХВАЛА

28 липня 2023 року                                                                                  м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить:

визнати протиправними, відображені в листі від 13.07.2023 за вих. №1500-0308-8/93834, дії, вчиненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 по справі № 420/1770/23, а саме з обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії з 01.06.2023 сумою 20930 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 головуючим суддею визначено суддю Пекного А.С.

Ухвалою від 20.07.2023 заяву призначено до розгляду та зобов`язано відповідача надати докази.

На виконання ухвали суду від 20.07.2023 витребовувані документи на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.08.2022 №ЮО116543.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії      ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 26.08.2022 №ЮО116543 без застосування обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням усіх підвищень, надбавок, доплат та індексації пенсії.

Рішення суду набрало законної сили 23.03.2023 року.

На підставі вказаного рішення Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 03.04.2023.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/23 ОСОБА_1 05.05.2023 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії   ОСОБА_1 з 01.06.2023 становить 20846,65 грн. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2023 становить 140622,60 грн.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 05.05.2023 підсумок пенсії (з надбавками) становить 25359,60 грн, з врахуванням максимального розміру пенсії – 20930,00 грн.

На підставі виконавчого листа від 03.04.2023 у справі № 420/1770/23 відкрито виконавче провадження № 71677145.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.

Вирішуючи заяву, подану позивачем у порядку ст.383 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 20.02.2023, яке набрало законної сили 23.03.2023,  Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в  результаті здійснення зазначеного перерахунку розмір пенсії обмежено максимальним розміром – 20930,00 грн, що підтверджується протоколом.

В зв`язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI редакція ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ викладена у наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні зміни були внесені до ч.3 ст.27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (зі змінами) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.

Суд звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Згідно з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб «відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

При цьому, після прийняття Конституційним Судом України описаного вище рішення від 20.12.2016 року зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились. Це означає, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач обмежив максимальний розмір пенсії позивача.

Разом з цим суд зазначає, що позивач має право на виплату пенсії перерахованої на виконання рішення суду без обмеження максимального розміру пенсії.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на вищевикладене, суд вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/231, які полягають у обмеженні  розміру пенсії позивача з 01.06.2023 сумою 20930 грн, протиправними.

Як видно зі змісту статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява в порядку ст. 383 КАС України підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,4, 5, 6, 9 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

З урахуванням того, що судом визнано протиправними дії відповідача при виконанні судового рішення у справі № 420/1770/23, то вказане є підставою для постановлення окремої ухвали та направлення її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли неналежному виконанню вказаного судового рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 241-242, 248, 249, 293, 294, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду (в порядку ст. 383 КАС України) у справі № 420/1770/23 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/23, які полягають у обмеженні  розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023 року сумою 20930,00 грн.

Направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/23.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк для надання відповіді про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 420/1770/23 - тридцять днів з дня отримання копії окремої ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

          Суддя                                                                                                                  А.С. Пекний