ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2023 року                                                    м. Чернігів                          Справа №  620/9964/23

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Клопот С.Л. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРГІОУ НОМЕР_2 ) щодо проведення розрахунку щомісячної індексації-різниці у місяці підвищення грошових доходів - березні 2018 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в частині встановлення розміру підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року, що не відповідає положенням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003                    № 1078 та буквальному тлумаченню цих норм, закріпленому пунктом 106 висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 по справі № 400/3826/21.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРГІОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови у проведенні розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 18.08.2020 з правильним застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 105 - 109 висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 по справі № 400/3826/21.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 18.08.2020 у розмірі 4069 гривень 68 копійок щомісячно, з правильним застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населения, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 105 - 109 висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 по справі № 400/3826/21.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 18.08.2020 у розмірі 4069 гривень 68 копійок щомісячно, з правильним застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 105 - 109 висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 по справі № 400/3826/21, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 року на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 та які фактично підтверджені карткою -особового рахунку й розрахунково-платіжними відомостями на виплату грошового забезпечення за лютий 2018 року і за березень 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги  позивач вказує, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що  суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати було визначено вказаними вище періодами.

Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 за №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону №2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов`язаних     з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані     з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.

Про перевагу застосування спеціальної норми частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України  над загальною зазначав Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 по справі №540/2001/21, від 28.09.2022 по справі №420/358/22 та від 29.09.2022 по справі №420/3978/22.

Зміст абзацу першого частини другої  статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язується з днем, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли до внесення змін до КЗпП України, а тому із позовом про стягнення належної заробітної плати працівник може звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. Окрім того зауважено, що а ні під час проходження служби а ні після звільнення військова частина не інформувала щодо нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 зауважено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Той факт, що із заявою щодо з`ясування розмірів та порядку обрахунку індексації грошового забезпечення, позивач звернувся 31.05.2023 та отримав відповідь лише 09.06.2023 не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав.

Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Відтак, про порушення прав щодо виплачених сум індексації, проведених на виконання судового рішення позивач повинен був дізнатися в 2020 році, проте до суду із позовом звернувся лише 11.07.2023, пропустивши строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаного недоліку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

 У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                           С.Л. Клопот