Братський районний суд Миколаївської області

смт. Братське, вул. Леніна, 135в, 55401, (05131) 9-13-39

Справа № 2-248/ 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“09“ липня 2010 року Братський районний суд

Миколаївської області

у складі: головуючої – судді Кірімової О.М.

при секретарі: Москаленко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ща Братське справу за позовом

ОСОБА_1

до

управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області

про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни"

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області, в якому просить поновити пропущений ним строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому як Дитині війни соціальну допомогу за 2006-2009 роки з подальшим щомісячним перерахунком вказаної допомоги до пенсії.

Свої вимоги мотивує тим, що він відповідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є “дитиною війни”, так як народився 23 липня 1936 року, а тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в період 2006-2007, 2009 роках позивачу така допомога не виплачувалась, в 2008 році у розмірі 10%. В результаті утворилась заборгованість невиплаченої допомоги в сумі 5098 грн. 11 коп.

Так як він не був обізнаний в законодавстві, а про порушене право позивачу стало відомо лише тепер, просив суд визнати поважним та поновити пропущений строк для звернення до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу в її відсутність та направила на адресу суду заперечення проти позову, де зазначає, що відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено лише процентне значення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни” (30% мінімальної пенсії за віком). Однак, до теперішнього часу законодавчо не врегульований розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус “діти війни”.

Застосовувати ж Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як нормативний акт, що встановлює мінімальну пенсію за віком для обчислення підвищення пенсій “ дітям війни” не має законодавчого підгрунтя, оскільки ч.3 ст.28 вказаного Закону чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст.28 цього Закону та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До того ж підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.2 ст.72 Закону України “Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і згідно ч.3 ст.73 вказаного закону забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим законом.

В силу ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107- У1 від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому до пенсії позивачу виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначила, що позивачем пропущено термін для звернення до суду, який згідно ст.257 Цивільного кодексу становить три роки.

Просила суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до статті 1 Закону України № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, що також підтверджується копією посвідчення (а.с.7).

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленними ч.1 ст 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

При цьому ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Так, відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.

Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 09.07.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

Відповідач не може посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, оскільки закони про Державний бюджет та правові акти стосуються виключно встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби і не можуть регулювати відносини в сфері соціального захисту громадян, які урегульовані іншими чинними законодавчими актами.

П.12 ст.71 Закону України № 489-V від 19.12.06 року „Про державний бюджет України на 2007 рік”, призупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що і вбачається з матеріалів справи.

Так, протягом 2006-2007 р.р. нарахування доплати до пенсії щомісячно, як дитині війни не здійснювалось через відсутність бюджетного фінансування для цієї мети та зупинення Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік». Протягом 2008 року нараховувалась допомога в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до змін, які внесені пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Деражавний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10- рп/2008 року від 22.05.2008 року визнані неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення рішення положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та положення п.41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України , відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України. Частиною 2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний Бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.п.3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу4 України Управління Пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що Управління Пенсійного Фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення , які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007 року.

Згідно п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни .

Частиною 4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 року, п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними .

Отже, з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом «Діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню .

Позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як дитині війні, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають .

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України , Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами .

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

У справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава , таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин , а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи зі змісту ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Позивачем способи захисту визначено у відповідності до положень вказаної статті ЦК України, а саме, останнім ставляться вимоги визнати дії відповідача незаконними та зобов'язання вчинити певні дії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зважаючи на викладене, посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги , оскільки ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України .

Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов'язкових роз'яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261 Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного Фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Братському районі, здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік в цілому..

При цьому суд виходить з положень ст.10, 11, 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991 року «Про державне мито» управління Пенсійного Фонду України звільняється від сплати державного мита, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

Ст.257 ЦК України передбачає загальну позовну давність тривалістю в три роки. Доводи позивача про поважність пропуску позовної давності, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а отже вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому допомоги як дитині війни за 2006 рік не підлягають задоволенню.

А тому, на підставі викладеного і керуючись ст.ст. 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Братському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни" - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області здійснити нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених йому сум.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Братського районного суду Миколаївської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Братського

районного суду: ОСОБА_2