ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/173/23 Номер провадження 22-ц/814/3927/23Головуючий у 1-й інстанції Романенко О.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року (час постановлення ухвали та дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначені)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна нежитлової будівлі,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як процесуальний правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; Решетилівська міська рада, як орган місцевого самоврядування; Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Решетилівської міської ради Полтавської області,

третя особа на стороні позивача: прокурор Полтавської обласної прокуратури, як представник інтересів Держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді Романенко О.О. від розгляду цивільної справи №546/173/23, поданий 04.06.2023 через систему «Електронний суд», діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Романенко О.О. від розгляду цивільної справи №546/173/23, подану 04.06.2023 через систему «Електронний суд», - залишено без розгляду.

Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 368 грн, який стягнуто в дохід Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить:

скасувати ухвалу суду першої інстанції стосовно стягнення з неї штрафу в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 368 грн;

на підставі ч.10 ст.262 ЦПК України постановити окрему ухвалу та направити її до Решетилівського районного суду Полтавської області для постановлення в порядку ст.51 ЦПК України ухвали: 1) про заміну належного відповідача ОСОБА_2 на Решетилівську міську раду; 2) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ; 3) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 ; 4) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Решетилівської міської ради; 5) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_7 ; 6) ухвалу про виключення Решетилівської міської ради із переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача у зв`язку з тим, що Решетилівська міська рада стала належним відповідачем.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що суд апеляційної інстанції у постанові від 27.04.2023 встановив відсутність повторних з одних оттих же підстав заяв про відвід судді Романенко О.О., отже жоден із заявлених нею відводів не можна вважати завідомо безпідставним.

Також вказувала, що доказом того, що нею недопущено зловживання процесуальними правами під час заявлення відводів судді Романенко О.О. на етапі до відкриття провадження у цивільній справі (провадження 2/546/123/23) є обставина, що на підставі ч.4 ст.44 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вживав до неї заходів процесуального примусу, які він зобов`язаний був би вжити у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу (позивачем і апелянтом).

Доказом того, що суддя Романенко О.О. ухвалою від 19.05.2023 про відкриття провадження усунула ОСОБА_2 із відповідача по цивільній справі № 546/173/23 є відсутність його РНОКПП в цій ухвалі та відсутність в матеріалах справи Витягу із Єдиного державного демографічного реєстру стосовно ОСОБА_2 .

Секретар судового засідання Захарченко Л.Я. тільки 26.05.2023 через 7 днів після постановлення 19.05.2023 ухвали про відкриття провадження, сформувала супровідні листи до позовних матеріалів, а позовні матеріали, можливо, направила ще пізніше, щоб ОСОБА_2 до 31.05.2023 "не встиг" отримати позовні матеріали, щоб після 01.06.2023 закрити провадження у справі через відсутність відповідача у справі.

Доказом того, що суддя Романенко О.О. робила це умисно є обставина, що в резолютивній частині ухвали від 19.05.2023 зазначено, що суд ставить під сумнів вказаний мною номер телефона ОСОБА_2 : "телефон, вказаний у позовній заяві: НОМЕР_1 " для того, щоб створити видимість, що всі її та її доньки ОСОБА_7 повідомлення на Viber ОСОБА_2 , скріншоти яких додані до матеріалів справи, ніби-то надходили іншій людині, а не ОСОБА_2 . Доказом умислу судді Романенко О.О. є обставина, що із матеріалів справи зникли докази направлення нею 19.05.2023 учасникам справи позовних матеріалів. Стосовно зникнення цих доказів направлення вона подала відвід секретарю судового засідання Захарченко Л.Я.

Вважає, що Постанова Верховного Суду у складі Великої Палати від 17.04.2018 по справі 523/9076/16-ц, на яку посилається суддя Романенко О.О., взагалі не стосується предмету даного позову і спору, тому що Велика Палата переглядала спір з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, якого немає в даній справі.

Також вважає, що суддею Романенко О.О. безпідставно вжито заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, оскільки: матеріали справи не містять роз`яснення прав і обов`язків; відсутня пам`ятка про права і обов`язки учасника справи, яка повинна додаватися до ухвали про відкриття провадження у цивільній справі; відсутнє попередження перед застосуванням такого серйозного заходу процесуального примусу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму до особи; не роз`яснено права звернутися до суду першої інстанції про скасування постановленої ним ухвали про стягнення штрафу на підставі п.6 ст.148 ЦПК України; в оскаржуваній ухвалі не зазначено чому заява про відвід судді Романенко О.О. не відповідає завданню цивільного судочинства та відсутнє обгрунтування визначення розміру штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму.

Зазначала, що судом неповно з`ясовані обставини щодо того, що суд апеляційної інстанції не застосував стосовно неї заходи процесуального примусу і суд першої інстанції після апеляційної інстанції не мав права переглядати рішення суду вищої інстанції. Не встановлено обставини та підстави заявленого відводу, а тому твердження про безпідставність відводів та зловживання правами є передчасним.

Висновок суду, що численність звернень позивачки із заявами про відвід судді є зловживанням процесуальними правами не відповідає обставинам справи, тому що після відкриття провадження у справі перший відвід заявлений судді Романенко ОО. з підстав, які не були підставами відводу раніше.

Суд зобов`язаний був для постановлення оскаржуваної ухвали викликати заявника до суду.

Правом подачі відзиву учасники справи не скористались.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна нежитлової будівлі. (т.1 а.с.2-22).

Третіми особами зазначила: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як процесуальний правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; Решетилівська міська рада, як орган місцевого самоврядування; Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Решетилівської міської ради Полтавської області, прокурора Полтавської обласної прокуратури, як представник інтересів Держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності, ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .(т.1 а.с.2-4)

Ухвалою судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позовна вимога у прохальній частині позову не конкретизована, тобто не містить конкретно визначеного спільного майна нежитлової будівлі, відносно якого позивачка просить визначити її співвласником.(т.1 а.с.85-86)

18.02.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано 5 заяв про відвід судді Романенко О.О. від розгляду справи за її позовом, які зареєстровані 20.02.2023 за № Вх. №714/23, №715/23, №716/23, №717/23, №718/23 (т.1 а.с.135-139)

Заяви обґрунтовані тим, що, на думку заявника, суддя Романенко О.О.:

заінтересована в розгляді справи, так як нею не розглянуто заяву позивачки про відвід секретаря судового засідання від 11.02.2023;

не винесла ухвалу про виправлення описки і ухвалення додаткової ухвали;

помічник судді Романенко О.О. під час робочого часу став вирішувати процесуальні питання в кабінеті секретаря і помічника судді Зіненка Ю.В., а можливо і в кабінеті судді Зіненка Ю.В.;

змінила назву позову і відмовилася виправляти описку в ухвалі від 17.02.2023, а там допущено опису у написанні адреси нежитлової будівлі, яка є предметом позову, навмисно замінено цифру «3» (три) на літеру «З» (Зе);

заінтересована у відмові у відкритті провадження у цивільній справі №546/173/23 і хоче повернути позовні матеріали позивачу, щоб приховати вирок відносно ОСОБА_9 , який не постановлявся судами України і стосовно якого немає жодної інформації на порталі Судова влада України.

19.02.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід секретаря судового засідання Захарченко Л.Я., яка зареєстрована в канцелярії суду 20.02.2023 за № Вх.№720/23.(т.1 а.с.145)

Заява мотивована тим, що секретар начеб-то заінтересована в результаті розгляду справи та намагається зробити зі справи позивача «ляльку» для кримінальної справи для звільнення ОСОБА_10 ..

20.02.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Романенко О.О., яка зареєстрована в канцелярії суду 21.02.2023 за № Вх.№729/23. (т.1 а.с.154)

Заява обґрунтована тим, що суддя Романенко О.О., на думку позивачки, надала незаконні вказівки з метою спотворення процесу обробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації, під час дії воєнного стану, незаконно втручатися в роботу автоматизованої системи документообігу Решетилівського районного суду Полтавської області з умисним внесенням до неї неправдивих відомостей, щоб суддя Романенко О.О. не вирішувала заяв про відвід від 18.02.2023 та 19.02.2023 у визначеному законом порядку з постановленням ухвал.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2023 року заяви ОСОБА_1 від 11.02.2023 та 19.02.2023 про відвід секретаря судового засідання Захарченко Л.Я. від участі у цивільній справі №546/173/23 повернуто ОСОБА_1 без розгляду з підстав їх передчасності, так як на даній стадії процесу відвід секретарю не передбачений (т.1 а.с.155).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2023 року визнано заявлені ОСОБА_1 відводи судді Романенко О.О., викладені у шести заявах від 18.02.2023, 19.02.2023 та 20.02.2023 - необґрунтованими. В задоволенні заяв ОСОБА_1 від 18.02.2023, 19.02.2023 та 20.02.2023 про відвід судді Романенко О.О. у цивільній справі № 546/173/23 відмовлено.

22.02.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Романенко О.О., яка зареєстрована в канцелярії суду 23.02.2023 за № Вх.№762/23. (т.1 а.с.185)

Заява обґрунтована тим, що суддя Романенко О.О., на думку позивачки, прямо заінтересована в результаті розгляду справи, а саме повернула матеріали позовної заяви, щоби позивачка не протидіяла рейдерству, доказом чого є те, що вона єдиною ухвалою вирішила питання стосовно шести відводів, заявлених позивачкою.

23.02.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про заперечення щодо дій головуючого судді Романенко О.О., яка зареєстрована в канцелярії суду 24.02.2023 за № Вх.№793/23. (т.1 а.с.186)

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2023 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді Романенко О.О., від 23.02.2023 за № Вх.№762/23 необґрунтованим. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Романенко О.О. у цивільній справі № 546/173/23 відмовлено.(т.1 а.с.189-190)

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав невиконання вимог визначених в ухвалі місцевого суду від 14.02.2023. ( т.1 а.с.197-198)

01.03.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про недопущення виконання ухвали від 27.02.2023 в частині повернення матеріалів позову, у якій просила залишити матеріали позову в місцевому суді у зв`язку з оскарженням ухвали суду від 27.02.2023.( т.1 а.с.203)

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року про повернення позову із запереченнями на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.02.2023 про залишення позову без руху; на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.02.2023 про повернення без розгляду заяви про відвід секретаря; на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.02.2023 про визнання заяв про відвід судді необґрунтованими та відмову у задоволенні шести заяв про відвід судді; на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 24.02.2023 про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою та відмову у задоволенні заяви про відвід судді задоволено частково.

Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року скасовано, а справу повернуто до місцевого суду для продовження розгляду (т.2 а.с.148-153).

18.05.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Романенко О.О., яка зареєстрована в канцелярії суду 18.05.2023 за № Вх.№2233/23. (т.2 а.с.169)

В обгрунтування заявленого відводу зазначено, що суддя Романенко О.О. мала заявити собі самовідвід від розгляду даної справи, адже між нею та позивачкою існують тривалі неприязні відносини із 2020 року, а саме через те, що суддя Романенко О.О., будучи слідчим суддею Решетилівського районного суду Полтавської області стосовно рейдерства ОСОБА_2 (відповідачем по справі № 546/173/23) приватної власності позивачки, в усній формі в присутності доньки позивачки - ОСОБА_7 сказала, щоб ОСОБА_1 не судилася. Також доказом неприязних відносин судді Романенко О.О. вважає те, що вона по всіх цивільних справах стосовно рейдерства приватної власності позивачки без належного розгляду справи їй відмовляє; скасування її ухвали про повернення ОСОБА_1 позовної заяви (перешкоджання їй доступу до правосуддя).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді Романенко О.О., від 18.05.2023 за № Вх.№2233/23 необґрунтованим. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвів судді Романенко О.О. у цивільній справі № 546/173/23 відмовлено (т.1 а.с.173-174).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого засідання на 12.06.2023 на 09:30 год.(т.1 а.с.176-177)

04.06.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Романенко О.О. від розгляду цивільної справи №546/173/23, яка зареєстрована в канцелярії суду 05.06.2023 за № Вх.№2483/23.

Додатково 04.06.2023 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву, яка зареєстрована в канцелярії суду 05.06.2023 за № Вх.№2484/23, у якій вона просить суд прохальну частину заяви про відвід судді від 04.06.2023 читати у наступній редакції: «Задовольнити заяву про відвід судді Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко Олени Олександрівни».

Заява про відвід обґрунтована недоброчесністю судді Романенко О.О., оскільки під час проходження конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів в неї не було юридичного стажу, а її попередня робота не може зараховуватись як юридичний стаж (т.3 а.с.1-2).

Ухвала суду у частині заявленого відводу не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції визнав, що відповідачем повторно необґрунтовано заявлено відвід головуючому судді у справі, який суперечить статті 36 ЦПК України і його залишено без розгляду. Суд розцінив вказані дії позивача як зловживання своїм процесуальним правом заявляти відводи всупереч статті 36 ЦПК України, що є достатньою підставою для застосування до неї заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В ухвалі Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року (справа №204/294/22) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Так, в переліку процесуальних прав учасників справи, зокрема, є право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Вказане право особа може реалізувати шляхом подання процесуальних документів до судів відповідних інстанцій.

В ухвалі від 2 березня 2021 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. Кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Доводи заявника щодо необхідності відводу судді-доповідача Карпенко С. О., суддів Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.з підстав, визначених ОСОБА_1 у заяві про відвід, прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд.

Також слід зазначити, що заяву про відвід судді-доповідача Карпенко С. О., суддів Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А. з підставтого, що у юридичної особи «Верховний Суд» відсутня державна правосуб`єктність,вирішено судом касаційної інстанції, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви від 31 серпня 2022 року.

Крім того, ухвалами Верховного Суду від 5 вересня 2022 року, ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2022 року, ухвалою від 12 вересня 2022 року заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Карпенко С. О., суддів Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А. від участі у розгляді справи № 204/294/22 з підстав ненабуття судовою колегією статусу професійних суддів і незаконного призначення на посади, з підстав того, що колегія суддів здійснює судочинство у відсутність конституційної, профільної законодавчої бази, з підстав того, що колегія суддів представляє нелегальну (незаконну) установу з підробленими печатками і бланками, а також з підстав того, що колегія суддів представляє установу з назвою «Верховний Суд», яка ніколи не утворювалася у відповідності до вимог нової Конституції України як державний орган, залишено без розгляду.

Повторне звернення ОСОБА_1 із заявою, вимоги якої є аналогічними вимогам, заявленим у попередніх заявах, з урахуванням визнання касаційним судом даного відводу завідомо безпідставним,є прикладом зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій прагнення до отримання певних процесуальних переваг, зокрема, до одержання більших прав ніж у іншого учасника справи. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію з метою здобуття переваги своїх прав над правами інших учасників справи, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Такі дії суперечать основним засадами (принципами) цивільного судочинства, а також його завданню.

Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України).

Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27 жовтня 1993 року).

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України.

Принцип рівності сторін є основоположним компонентом концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожен має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку у визначеному процесуальним законом порядку, при цьому суд позбавлений можливості надати учаснику справи відповідне право, яким він не може скористатися з огляду на вимоги закону.

З огляду на викладене вчинення заявником вказаних дій суд вважає за можливе визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.»

У справі, яка переглядається, заяву про відвід головуючому у справі від 04 червня 2023 року слід розцінювати у контексті процесуальної поведінки позивачки ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2023 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року (т.2 а.с.146-153) встановлено, що суд першої інстанції правомірно з дотриманням порядку, передбаченого ст.40 ЦПК України, визнав необґрунтованими шість заяв про відвід головуючому і відмовив у їх задоволенні.

Після повернення справи до місцевого суду та її авторозподілу 17 травня 2023 року (т.2 а.с.167) ОСОБА_1 18 травня 2023 року подала чергову заяву про відвід судді-головуючому у справі (т.2 а.с.169), який правомірно визнаний судом необґрунтованим (т.2 а.с.173-174), оскільки доводи, викладені у заяві, ґрунтуються на припущеннях і виключно упередженому негативному ставленні позивачки ОСОБА_1 до судді-головуючого у справі, чого вона не приховує.

Подаючи 04 червня 2023 року чергову заяву про відвід судді-головуючому у справі з тих підстав, що суддя у незаконний спосіб призначена на посаду, є недоброчесною, позивачка ОСОБА_1 не могла не знати та не усвідомлювати, що питання призначення судді на посаду, зокрема перевірки законності призначення, звільнення судді, тощо, відносяться до компетенції визначених законом державних органів та не можуть перевірятися судом в порядку розгляду питання про відвід судді.

Тобто позивачка ОСОБА_1 подала суду черговий завідомо безпідставний відвід, що суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як зловживання процесуальним правом.

Увесь перебіг процесуальних дій позивачки ОСОБА_1 у межах. розгляду цієї справи свідчить про те, що вона ( ОСОБА_1 ) без наміру досягнення головної мети судового розгляду - вирішення спору, намагається створити умови для здобуття переваги своїх прав над правами інших учасників справи, а відтак вийшла за межі дійсного змісту свого процесуального права, тобто зловживає ним.

Пунктом третім прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 прохає: «на підставі ч.10 ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу та направити її до Решетилівського районного суду Полтавської області для постановлення в порядку ст. 51 ЦПК України ухвали: 1) про заміну належного відповідача ОСОБА_2 на Решетилівську міську раду; 2) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ; 3) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 ; 4) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Решетилівської міської ради; 5) ухвали про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_7 ; 6) ухвалу про виключення Решетилівської міської ради із переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача у зв`язку з тим, що Решетилівська міська рада стала належним відповідачем.»

Ухвалення наведених рішень, про які просить позивачка, не належить до компетенції апеляційного суду з огляду на приписи ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (ст.26, ст.27), ЦПК України (ст.24, ст.351), тобто апеляційний суд не наділений повноваженнями постановляти окремі ухвали для надання вказівок місцевим судам та зобов`язувати вчиняти будь-які процесуальні дії під час розгляду ним судової справи.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного текста постанови апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2023 року

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов