№ 201/4540/23

провадження 2з/201/126/2023

У Х В А Л А

26 липня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання представника позивача про витребування, забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 18 квітня 2023 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування, забезпечення доказів, в якому ставить питання про витребування у приватного нотаріуса ДМНО Кравченко О.О. належним чином оформленої копії спадкової справи стосовно відчуження 29 листопада 2021 року земельної ділянки по спірному договору за адресою: АДРЕСА_1 що, на думку цього представника стосуються розгляду цієї цивільної справи і потрібно для доказу позовних вимог, розгляду справи, оскільки отримати їх (вказані документи) позивач або його представник не можуть.

Відповідно ст. 84 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Відповідно до ст. 118 ЦПК України заява про витребування, забезпечення доказів розглядається протягом п`яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи і клопотання про забезпечення доказів, проти чого фактично не заперечувала сторона відповідачів, враховуючи наявність у вказаного позивача та представника складнощів в поданні вказаних документів, суд вважає за необхідним клопотання задовольнити, оскільки воно обгрунтоване і основане на законі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

На підставі викладеного, керуючись ст. 84, 116-118, 182, 222, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Зобов`язати приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кравченка Олександра Олексійовича (м. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 3, прим. 17) надати Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська (м. Дніпро, вул. Паторжинського, 18А) належним чином оформлену копію спадкової справи стосовно відчуження 29 листопада 2021 року земельної ділянки по спірному договору дарування (між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 – для дослідження і оцінки разом з іншими доказами в справі.

Ухвала набрала законної сили 26 липня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -