печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25647/22-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2023 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження № 42016000000002721відомості про яке 06.10.2016внесено до ЄРДР за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь АР Крим, громадянки України, з вищою освітою, колишньої судді Первомайського районного суду АР Крим, останнє відоме місце проживання: тимчасово окупована територія України в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення.

Громадянка України ОСОБА_3 , будучи суддею Первомайського районного суду АР Крим, призначеною постановою Верховної Ради України від 18.04.2013 № 207-VII, вчинила державну зраду, тобто, умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надавала іноземній державі (Російській Федерації) та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.

ОСОБА_3 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Сімферополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Первомайский районный суд АР Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в смт. Первомайське Первомайського району АР Крим упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Сімферополя», внаслідок чого у подальшому, указом президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду судді так званого «Первомайского районного суда АР Крым» чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Сімферополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Окрім цього, ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Первомайского районного суда» по вул. Жовтнева, 116а, смт. Первомайське, Первомайського району АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Кримінально-процесуального кодексу РФ, 03.06.2014 винесла «постанову» у справі 4/17-51/2014, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Також, ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Первомайского районного суда» по вул. Жовтнева, 116а, смт. Первомайське, Первомайського району АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Кримінально-процесуального кодексу РФ, 06.06.2014 прийняла «розпорядження» у справі № 661/1-кп/113/4/2014, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Своїми діями, ОСОБА_3 , громадянка України, вчинила державну зраду, тобто, умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надавала іноземній державі (Російській Федерації) та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

ІІ. Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої, остання показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавала.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

ІІІ. Позиція сторони захисту.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і узгодити з нею правову позицію щодо висунутого обвинувачення. Здійснював активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченої всіма незабороненими законом способами.

Вказав на відсутність відомостей щодо того, що обвинувачена вчинила зазначені у обвинуваченні дії не під тиском, а добровільно. Також зазначив про відсутність достовірних відомостей, що обвинувачена не покинула межі тимчасово окупованої АР Крим через примус з боку представників Російської Федерації.

На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що є підставою для виправдання ОСОБА_3 .

IV. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.

21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Окрім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок розпочатої 20.02.2014 збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою встановлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією РФ утворила на ній, зокрема, федеральні судові органи.

V. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ), стороною обвинувачення надано і досліджені судом такі докази:

- копія заяви народного депутата України ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення, у тому числі ОСОБА_3 , кримінального правопорушення (Том ІІ а.с. 3-49);

- копія листа Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_7 від 14.02.2015 №30-2008/15 щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями АР Крим, у тому числі ОСОБА_3 , злочину, передбаченого ст. 111 КК України (Том ІІ а.с. 50-59);

- копія листа Адміністрації Президента України від 20.03.2015 №45-01/135 з додатком згідно якого ОСОБА_3 - призначена на посаду судді Нижньогірського (Первомайського) районного суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 14.04.2008 № 346 (Том ІІ а.с. 89-103);

- лист Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 № 2/2/8-22047, відповідно до якого ОСОБА_3 перебуває на території АР Крим (Том ІІ а.с. 252-258);

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема, ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

Статтями 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.

При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Таким чином, ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та залишається громадянкою України по теперішній час, незалежно від місця її проживання, а фактичне набуття ОСОБА_3 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України.

- витяг з Указу Президента України № 346/2008 від 14.04.2008, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду судді Первомайського районного суду АР Крим;

Так, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи суддею Первомайського районного суду АР Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року не склала своїх повноважень судді та не вчинила жодних дій для звільнення її з посади судді.

При цьому ОСОБА_3 взяла участь у конкурсі на зайняття посади судді незаконно створеного окупаційною владою «Первомайского районного суда АР Крым», процедура якого передбачає у тому числі набуття громадянства Російської Федерації та в подальшому здійснювала конкретні дії на цій посаді.

У той же час, вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані органом досудового розслідування, як підстава для кримінального переслідування.

- протокол огляду інтернет-видань від 19.08.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного вебсайту Президента Російської Федерації, в ході якого виявлено Федеральний Закон Російської Федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации та территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», яким створено «Первомайский районний суд» (Том ІІ а.с. 285-307);

- протокол огляду інтернет-видань від 07.04.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного веб-сайту Президента Російської Федерації щодо діяльності суддів на території АР Крим та м. Севастополя. Вказаним оглядом виявлено указ Президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 «О назначении судей федеральних судов», яким в «Республике Крым» призначено « ОСОБА_3 » на посаду судді «Первомайского районного суда» (Том ІІ а.с. 175-192);

- протокол огляду від 02.02.2015, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено, серед іншого огляд офіційного веб-сайту «Первомайського районного суда» на якому у вкладці «состав суда» міститься список суддів, серед яких є суддя «ОСОБА_3» (Том ІІ а.с. 193-249);

З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи на окупованій території України, відповідно до встановленого порядку підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації необхідні документи для призначення її на вакантну посаду судді незаконно створеного «Первомайского районного суда АР Крым», чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.

- лист заступника голови ВККС України ОСОБА_9 від 16.02.2015 №18-2153/15, з якого вбачається, що ОСОБА_3 не зверталася до ВККС України із заявою про переведення до суду, розташованого на іншій території України чи її звільнення з посади судді Первомайского районного суду (Том ІІ а.с. 105-107);

- лист керівника секретаріату Вищої ради юстиції ОСОБА_10 від 12.01.2015 № 112/0/9-15, у якому наведено перелік суддів місцевих та апеляційних судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які подали заяви про звільнення з посад за загальними обставинами, серед яких відсутня суддя Первомайского районного суду АР Крим ОСОБА_3 (Том ІІ а.с. 110-112);

- копія повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 №8вк-4067/15 згідно якого відкрито дисциплінарне провадження в тому числі щодо ОСОБА_3 (Том ІІ а.с. 113-116);

- копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 №3009/дп-15 з рекомендацією про звільнення, в тому числі ОСОБА_3 , з посади судді Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку із порушенням присяги судді (Том ІІ а.с. 117-136);

- копія рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15 «Про внесення подань Президентові України та до Верховної Ради України про звільнення суддів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя за порушення присяги», яким вирішено внести Президентові України про звільнення за порушення присяги, серед інших суддю Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 (Том ІІ а.с. 137-174);

- витяг з постанови Верховної Ради України № 1230-VIII від 19.04.2016, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнено з посади судді Первомайського районного суду АР Крим у зв`язку з порушенням присяги судді (Том ІІ а.с. 251);

Зазначені докази свідчать про те, що ініціювання припинення повноважень ОСОБА_3 , як судді судового органу в системі судів загальної юрисдикції, відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України, що у сукупності з дослідженими доказами доводить, що остання вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

- протокол огляду інтернет-видань від 02.02.2015, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено, серед іншого огляд офіційного веб-сайту «Первомайського районного суда» на якому у вкладці «состав суда» міститься список суддів, серед яких є суддя «ОСОБА_3» (Том ІІ а.с. 193-249);

- протокол огляду документів від 11-18.06.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту «Первомайського районного суда», яким встановлено, що за пошуком документів за прізвищем судді « ОСОБА_3 » виявлено постанови у справах № 5-17/2014 від 30.04.2014, № 4-17-51/2014 від 03.06.2014;

З наданих доказів убачається, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду судді «Первомайского районного суда» на окупованій території АР Крим, здійснювала «правосуддя» на підставі законодавства Російської Федерації та ухвалювала рішення у справах, де сторонами провадження були громадяни України, що у сукупності з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачена надавала допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України, чим спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.

Здійснення ОСОБА_3 конкретних дій від імені Російської Федерації свідчить, що обвинувачена забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.

Вчинений обвинуваченою злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31.10.2014 - дата набрання чинності Законом України № 1689-VII від 07.10.2014.

Виходячи з зазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, а також дані про її особу, яка раніше не судима.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014), оскільки саме таке основне покарання, на переконання суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею злочину мала високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08.04.2014 та № 1689-VII від 07.10.2014) та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1