ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2023 р. Справа № 916/3590/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 3; код ЄДРПОУ 40784911),

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6. А; код ЄДРПОУ 32404600),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосос–сервіс” (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ 35690209),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера А; код ЄДРПОУ 30859524),

про стягнення 1130813,67 грн,  

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Тарасюк А.В. за ордером серії АІ №1303466, адвокат Козачков В.Л.

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: адвокат Коваленко І.Д. за ордером серії АІ 1280642;

від третьої особи – не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ”, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосос–сервіс”, в якій просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 127400,00 грн, а з відповідача-2 майнову шкоду в розмірі 1003413,67 грн. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг-Автолюкс” до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3590/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.01.2023 о 12:50 год.  

23 січня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про витребування доказів з додатками.

Вказане клопотання з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.01.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/3590/22 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі на 11:30 год. 28.02.2023. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 28.02.2023 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 24.01.2023 клопотання ТОВ “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” (вх. № ГСОО 2250/23) про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) інформацію чи перебував у листопаді 2020 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якщо так, яким роботодавцем сплачувався ЄСВ у листопаді 2020 року.

У підготовчому засіданні 28.02.2023 протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання на 28.03.2023 о 12:00 год. Підготовче провадження у справі № 916/3590/22 постановлено провести впродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 28.02.2023 повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосос–сервіс”, що наступне підготовче засідання у справі № 916/3590/22 призначене на 28.03.2023 о 12:00 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

01 березня 2023 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вимог хвали суду від 24.01.2023 надійшов лист.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

14 березня 2023 року до суду від ТОВ "Автосос–сервіс" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група”.

Щодо клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група”, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

З огляду на викладене, оскільки право на подання клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, належить тільки позивачу у справі, суд дійшов до висновку, що клопотання відповідача-2 про залучення до у часті у справі співвідповідача не підлягає задоволенню.

14 березня 2023 року до суду від ТОВ "Автосос–сервіс" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

14 березня 2023 року до суду від ТОВ "Автосос–сервіс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема в обґрунтування вказаного відзиву відповідач-2 зазначає, що має діючий договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника № 24-5001-20-0003 від 16.07.2020, який укладений між ФОП Волинець В.Ю. та ПАТ „СК” Українська страхова група” та згідно з додатком № 2 до даного Договору, ТОВ „Автосос-Сервіс” є особою, відповідальність якої застрахована за вказаним договором. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 1500000,00 грн, франшиза 7500,00 грн. Таким чином сума збитків заявлена позивачем, покривається в повному обсязі Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-0003 від 16.07.2020. Також відповідач-2 вказує, що строк протягом якого позивач мав звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів становить один рік.

Окрім цього, відповідач-2 наголошує, що розрахунок позивача про стягнення шкоди з кожного з відповідачів є помилковим, проведений без врахування істотних обставин. Так як станом на 05.11.2020 спеціалізований вантажний автомобіль MAN TGA26.430, реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/4270994, виданим ТДВ „СК „Ю.Ес.Ай.”, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн, також даний транспортний засіб було додатково застраховано за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 20.010100.1203-1231, укладеним з ТДВ „СК „Ю.Ес.Ай.”, з лімітом відповідальності за  шкоду заподіяну майну – 300000,00 грн. Таким чином, загальна сума застрахованої цивільно-правової відповідальності на спеціалізований вантажний автомобіль MAN TGA26.430 становить 430000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем додаткових витрат пов`язаних з оплатою послуг за проведення експертного дослідження в розмірі 14000 грн, відповідач-2 вважає їх безпідставними, оскільки позивач був обізнаний про наявність договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника, про те, що страховою компанією заведена страхова справа, було оглянуто пошкоджений вантаж та було здійснено незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу «Setra» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Позивач не звертався з претензією до відповідача, звідси відсутній спір щодо вказаних коштів, тому вимога про стягнення вказаних коштів безпідставна.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

27 березня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо наявності договору про надання послуг перевезення вантажів № 261218АС від 26.12.2018, то позивач вважає, що спірні відносини, які виникли з приводу даного позову виходять за межі вказаного вище договору, через те що, шкода позивачу заподіяна внаслідок кримінального правопорушення вчиненого працівником відповідача -2 ОСОБА_1 . Відсутність замовлення на перевезення вантажу, акту приймання-передачі, акту надання послуг, свідчить, що відповідач-2 саме буксирував автобус позивача, а не здійснював перевезення вантажу, як вказує відповідач-2, а тому буксирування автобуса позивача  здійснювалось не на підставі договору, а за межами договірних відносин.

Щодо наявності договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, позивачеві про його наявність було невідомо, адже відповідних реєстрів в загальному доступі не існує. Відповідач-2 не повідомляв про наявність вказаних договорів, що підтверджується відсутністю будь-яких письмових доказів. Зі змісту вказаного вище договору, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Щодо застосування строків позовної давності в один рік, позивач зазначає, що ДТП мало місце 05.11.2020, внаслідок чого ТОВ „ААЗ Трейдінг - Автолюкс” було завдано матеріальних збитків. 28.10.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим, в даному випадку загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

27 березня 2023 року до суду від ТОВ "Автосос–сервіс" надійшло клопотання з додатками.

Вказане клопотання з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.03.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 25.04.2023 о 12:30 год.

25 квітня 2023 року до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група”.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 квітня 2023 року до суду від ТОВ "Автосос–сервіс" надійшло клопотання з додатками.

Вказане клопотання з додатками суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.04.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група”. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 23.05.2023 на 15:30 год.

01 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява з додатком.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 травня 2023 року до суду від ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” надійшли пояснення третьої особи щодо позову. В обґрунтування вказаних пояснень, третя особа вказує, що 16.07.2020 між ПАТ „СК ”УСГ” та ТОВ „Евакуатор-Сервіс”, ТОВ „Експрес-T” та осіб, зазначених в Додатку № 2 до цього Договору було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-5001-20 00003. Відповідно до Додатку № 2 до вказаного Договору однією із осіб, відповідальність яких застрахована є ТОВ „Автосос-сервіс”, ФОП Волинець Віталій Юрійович. В подальшому, 06.11.2020 до ПАТ „СК „УСГ” звернувся ФОП Волинець В.Ю. з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій зазначив про те, що 05.11.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відбулося пошкодження автобусу SETRA С43ІТ державний номерний знак НОМЕР_4 .

На виконання умов вказаного Договору страхувальником не було надано ряд документів (визначених п. 11.1.4, 11.1.5, 11.1.6 р. 11 Договору), які страховик просив надати. Вказані документи до теперішнього часу страховик не отримав. Враховуючи зазначені обставини, ПАТ „СК „УСГ” було позбавлене можливості прийняте одне з можливих рішення по вказаній справі (про виплату/відмову у виплаті), та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, визначити його розмір.

Вказані пояснення третьої особи щодо позову суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/3590/22. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/3590/22 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2023 о 10:00 год.

19 червня 2023 року до суду від третьої особи - ПАТ „СК ”УСГ” надійшла заява про проведення судового засідання без участі її представника.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2023 судом було оголошено перерву у засіданні суду до 14:10 год. 13.07.2023.

Ухвалою суду від 04.07.2023 повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” та Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група”, що наступне судове засідання у справі № 916/3590/22 призначене на 13.07.2023 о 14:10 год.

13 липня 2023 року до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення доказів.

Вказане клопотання відповідача-2, суд, відповідно до ч. 8 ст. 80, ст. 118 ГПК України не прийняв до розгляду.

Представник відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 13.07.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 13.07.2023 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.07.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено присутніх представників сторін про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 05 листопада 2020 року приблизно о 20 год. 05 хв., водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи в установленому законодавством порядку права керуванням засобами підвищеної небезпеки, у тому числі у виді спеціалізованого вантажного автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, який перебував у технічно справному стані, що дозволяв водію змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі, здійснював на ньому рух поза межами населеного пункту по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю автодороги сполученням Київ - Одеса, де організовано двосторонній рух, розділений штучною спорудою, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, і проїзна частина має по дві смуги руху в кожному напрямку, з боку м. Одеса у напрямку м. Київ, по ділянці автодороги яка відноситься до Березівського (Ширяївського) району Одеської області.

При цьому на спеціалізовану платформу для евакуації транспортних засобів, керованого водієм ОСОБА_1 автомобіля марки «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 було прикріплено транспортний засіб - автобус марки «Setra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який використовувався у комерційних цілях Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг - Автолюкс» (надалі - позивач або ТОВ «ААЗ Трейдінг - Автолюкс»), який він транспортував з м. Одеси до м. Київ.

Проїжджаючи у вказаний час нерегульовану ділянку автодороги, яка розташована в районі 379 кілометра + 150 метрів, водій ОСОБА_1 невпоравшись з керуванням, перетнувши штучну споруду у виді металевого відбійника, який розташований між смугами руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, яка веде до м. Одеси, де зіткнувся з автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 519CDI», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Крім цього, у результаті вказаного зіткнення відбулося також перекидання та механічне пошкодження автобусу марки «Setra», реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а вказані транспортні засоби отримали ряд механічних пошкоджень.

Позивач зазначає, що ця дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням водієм транспортного засобу «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які діють в Україні, а саме п. 12.1, згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Порушення водієм ОСОБА_1 вказаних Правил дорожнього руху та наслідки, що наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року кримінальне провадження закрите у зв`язку зі смертю обвинуваченого у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг - Автолюкс» до Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», до Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», третя особа ОСОБА_1 , повернуто позивачу.

Позивач також зазначає, що відповідно до вказаної вище ухвали, заяви про продовження розгляду справи з метою реабілітації обвинуваченого від близьких родичів обвинуваченого до суду не надходило. Зважаючи, що обставини з приводу яких закрито кримінальне провадження є нереабілітуючими, тому вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України є встановленою.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 , підтверджуються і іншими доказами зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202016046000183 від 06 листопада 2020 року.

Зокрема висновком експерта № 321-5315 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_6 від 11 жовтня 2021 року, згідно якого в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_7 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. 2. В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, водій автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортній пригоді. 4. Наявність технічної можливості у водія автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 запобігти даної події, дозволяє прийти до висновку про те, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди його дії не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання для настання дорожньо-транспортної пригоди, та з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з настанням пригоди.

Обґрунтовуючи відповідальність Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ» (надалі - відповідач-1 або ТДВ«СК «Ю.ЕС.АЙ») позивач зазначає, що ТОВ «ААЗ Трейдінг - Автолюкс» на підставі договору оренди автобусів № 1 від 02 серпня 2019 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 02 серпня 2019 року, являється законним володільцем автобуса «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , майнова шкода в результаті ДТП завдана саме позивачу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до Полісу № АР/4270994 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована страховою компанією ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», строк дії поліса до 27 жовтня 2021 року, відповідно до п. 4 даного Полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн, відповідно п. 5 розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 162 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виконаною ФОН ОСОБА_3 02 лютого 2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складає 1066033,67 грн.

За таких обставин позивач вважає, що розмір страхового відшкодування, що піддягає стягненню з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» становить 127400,00 грн (130000,00 грн - сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, 2600,00 грн - розмір франшизи).

Також обґрунтовуючи відповідальність Товариства з додатковою відповідальністю «Автосос-Сервіс» (надалі - відповідач-2 або ТОВ «Автосос-Сервіс») позивач зазначає, що ОСОБА_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виконував свої трудові обов`язки, так як керував автомобілем «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 є ТОВ «Експрес-Т».

Згідно копії наказу № 21-к від 14 лютого 2019 року по особовому складу виданого ТОВ «Автосос-Сервіс» директором ОСОБА_4 , ОСОБА_1 прийнято найманим працівником  на вказане вище товариство на посаду водія.

Крім того, представник позивача отримав відповідь на адвокатський запит з ТОВ «Автосос-Сервіс», з якої слідує, що станом на 5 листопада 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автосос-Сервіс».

Також представник позивача звернувся на адресу ТОВ «Експрес-Т» із адвокатським запитом про отримання інформації, чи не передавався автомобіль «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 в оренду чи інше.

Відповідно до відповіді на запит з ТОВ «Експрес-Т» слідує, що на підставі договору найму автотранспорту автомобіль «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_10 , переданий у тимчасове користування ТОВ «Автосос-Сервіс» і станом на 5 листопада 2020 року ОСОБА_1 не працював ніколи в ТОВ «Експрес-Т».

Позивач вважає, що відповідальність за шкоду заподіяну дорожньо-транспортної пригодою повинен нести роботодавець ОСОБА_1 - ТОВ «Автосос-Сервіс», так як шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Позивач вказує, що фактичний розмір шкоди заподіяної позивачу в результаті ДТП складає 1130813,67 грн (1066033,67 грн - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Setra S431 DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 14000,00 грн - додаткові витрати пов`язані з оплатою послуг за проведення експертного дослідження № 162; 47025,00 грн - витрати пов`язані з евакуацією автобуса «Setra S431DT», реєстраційний номер НОМЕР_4 з місця ДТП до автостоянки; 1155,00 грн - оплата послуг автостоянки; 2600,00 грн - розмір франшизи.

Враховуючи, що з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а тому даного страхового відшкодування недостатньо для покриття фактичного розміру завданої шкоди позивачу.

В зв`язку з цим з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1003413,67 грн, звідки 1130813,67 грн - розмір фактичної шкоди, 127400,00 грн - страхове відшкодування.

Таким чином, за твердженням позивача з відповідача-1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, а з відповідача-2 сума майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Щодо вимог позивач про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ААЗ Трейдінг - Автолюкс» на підставі договору оренди автобусів № 1 від 02 серпня 2019 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 02 серпня 2019 року, являється законним користувачем  автобуса «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , у зв`язку з чим майнова шкода в результаті ДТП, яке сталось 05.11.2020, завдана саме позивачу.

На час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до Полісу № АР/4270994 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована страховою компанією ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», строк дії поліса до 27 жовтня 2021 року. Відповідно до п. 4 цього Полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн., відповідно п. 5 розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних регулюються ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого: з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до Висновку експертного дослідження № 162 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виконаною ФОН ОСОБА_3 02.02.2021 (т.1, а.с. 44-49), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 1066033,67 грн.

Щодо Висновку експертного дослідження № 162 від 02.02.2021, суд зазначає, що статтею 98 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експертного дослідження № 162 від 02.02.2021 був складений на замовлення ТОВ “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” до порушення провадження у справі № 916/3590/22, і в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Вказаний висновок водночас не містить відомостей щодо попередження (обізнаність) експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на викладене, суд вважає, що Висновок експертного дослідження № 162 від 02.02.2021 не має сили висновку судової експертизи, а є висновком спеціаліста, у зв`язку з чим оцінюється не за правилами статті 98-109 ГПК України, а як письмовий доказ за правилами ст.ст. 86, 91 ГПК України.

Оцінивши Висновок експертного дослідження № 162 від 02.02.2021, суд дійшов висновку, що вказаний доказ є достатнім, який підтверджує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складає 1066033,67 грн.

Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 1066033,67 грн, внаслідок ДТП, яке сталось 05.11.2020, на Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” покладається обов`язок виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн, які є обґрунтовані та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, відповідачем-1 суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивач про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосос–сервіс” суми майнової шкоди у розмірі 1003413,67 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У зв`язку із пошкодженням 05.11.2020 внаслідок ДТП транспортного засобу - автобус марки «Setra», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 02 серпня 2019 року, користувач зазначеного рухомого майна - ТОВ “ААЗ Трейдінг - Автолюкс”, має право на отримання відшкодування шкоди.

Суд звертає увагу, що ТОВ «ААЗ Трейдінг - Автолюкс» користується автобусом марки «Setra», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на підставі договору оренди автобусів №1 від 02 серпня 2019 року (т.1, а.с. 31-33).

Суд вважає, що доказами вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаного спеціалізованою платформою для евакуації транспортних засобів, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 є ТОВ «Експрес-Т» (станом на 05.11.2020 транспортним засобом «MAN TGA26.430» користувалось ТОВ "Автосос-Сервіс"), у заподіянні шкоди, завданої ТОВ “ААЗ Трейдінг - Автолюкс” користувачу рухомого майна - автобус марки «Setra», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 05.11.2020 приблизно о 20 год. 05 хв., є Висновок експерта № 321-5315 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобіля «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_6 від 11 жовтня 2021 року (т. 1, а.с. 18-20).

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Матеріалами справи підтверджується, а також визнається відповідачем-2, що станом на 05.11.2020 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з ТОВ "Автосос-Сервіс".

Матеріалами справи свідчать, що на підставі договору найму автотранспорту, автомобіль «MAN TGA26.430», реєстраційний номер НОМЕР_10 , переданий у тимчасове користування ТОВ «Автосос-Сервіс» і станом на 05.11.2020 ОСОБА_1 не працював в ТОВ «Експрес - Т» (т.1, а.с. 43).

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну рухомому майну - автобус марки «Setra», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , користувачем якого є ТОВ “ААЗ Трейдінг - Автолюкс”, має нести відповідач-2, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вже було вищевстановлено судом, розмір шкоди завданої позивачу внаслідок пошкодження автобуса «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , становить 1066033,67 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем за проведення експертного дослідження № 162 з метою встановлення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Setra S431DT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складеного 02.02.2021 ФОП Петрушанку В.Ф. сплачено 14000,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №112 від 11.11.2020, актом надання послуг № 160 від 11.11.2020, платіжним дорученням №141007033 від 16.11.2020.

Також позивачеві в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоди пов`язаної з евакуацією автобуса «Setra S431DT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з місця ДТП до автостоянки у с. Холодна Балка Одеської області, яка склала 47025,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 06/11/20-1 від 06.11.2020, виданої СПД ФО Сирбу Андрій Георгійович, актом здачі-прийняття робіт № 06/11/20-1, платіжним дорученням № 141006353 від 11.11.2020.

Плата за послуги стоянки автобуса «Setra S431DT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , склала 1155,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 06/11/20-1 від 20.11.2020, виданої СПД ФО Сирбу Андрій Георгійович, актом здачі-прийняття робіт № 06/11/20-1, платіжним дорученням № 141007129 від 24.11.2020.

Суд вважає, що підтверджений розмір заподіяної позивачу шкоди в результаті ДТП складає 1128213,67 грн, який складається з: 1066033,67 грн - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Setra S431 DT", реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 14000,00 грн - додаткові витрати пов`язані з оплатою послуг за проведення експертного дослідження № 162; 47025,00 грн - витрати пов`язані з евакуацією автобуса «Setra S431DT», реєстраційний номер НОМЕР_4 з місця ДТП до автостоянки; 1155,00 грн - оплата послуг автостоянки автобуса «Setra S431DT».

Щодо заявленої до стягнення позивачем суми шкоди у розмірі 2600,00 грн (розмір франшизи), то суд дійшов висновку, що ця вимога заявлена безпідставно, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач в результаті ДТП поніс додаткові витрати саме у такому розмірі та з зазначених підстав.

Отже, вимога позивача щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 2600,00 грн (розмір франшизи) заявлена безпідставно, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що навіть відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи, що з відповідача-1 підлягає стягненню страхове відшкодування лише у розмірі 127400,00 грн, у зв`язку з чим даного страхового відшкодування недостатньо для покриття фактичного розміру завданої позивачу шкоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 1000813,67 грн (1128213,67-127400,00=1000813,67).

Щодо доводів відповідача-2 в частині того, що транспортування автобусу позивача здійснювалось на підставі Договору про надання послуг перевезення вантажів № 261218АС від 26.12.2018, укладений між позивачем і відповідачем-2 (т. 1, а.с. 178), тобто автобус марки «Setra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , не рухався самостійно, як транспортний засіб, а був закріплений як вантаж, суд зазначає наступне.

Так з умовами п. 2.1., п. 2.2., п. 3.2., п. 4.3 Договору про надання послуг перевезення вантажів № 261218АС від 26.12.2018 сторони домовились про наступне:

- Виконавець зобов`язаний при виконанні обумовлених даним договором обов`язків керуватися чинним законодавством і договором та нести повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажів до передачі їх замовнику відповідно до актів приймання - передачі;

- Приймати на підставі акту приймання - передачі доставлені вантажі Замовника;

- Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Акт наданих послуг, що підписується Сторонами після фактичного надання послуг - підписання Акту наданих послуг представником Замовника є підтвердження відсутності претензій з його сторони;

- Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження та цілісність вантажу до передачі його замовнику відповідно до актів приймання - передачі. У разі пошкодження (знищення) вантажу, оформленого заявником v вигляді претензії.

З огляду на зміст умов п. 2.1., п. 2.2., п. 3.2., п. 4.3 Договору про надання послуг перевезення вантажів № 261218АС від 26.12.2018, а також враховуючи те, що відповідачем-2 не було надано доказів на підтвердження виконання сторонами вищезазначених умов Договору № 261218АС (відсутнє замовлення на перевезення вантажу, акт приймання-передачі, акт надання послуг), суд дійшов висновку, що буксирування автобуса марки «Setra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 не на підставі Договору № 261218АС.

З урахуванням наявних у справі доказів, суд вважає, що між позивачем і відповідачем-2 виникли правовідносини з надання послуг (ст. 901 ЦК України), тобто сторони уклали договір про надання послуг в усній формі.

Також щодо доводів відповідача-2 в частині того, що відповідач-2 має договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020, в якому страховиком є ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 1500000,00 грн (т. 1, а.с. 179-188), та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 300000,00 грн (т. 1, а.с. 189), а тому страховики за цими договорами мають сплатити позивачу страхове відшкодування, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2 не повідомляв позивача про наявність договору №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 та договору №20.010100.1203-1231 від 28.10.2020, що підтверджується відсутністю будь-яких письмових доказів. Позивачу також не було відомо наявність цих договорів, оскільки відповідних реєстрів у вільному до них доступі не існує.

Крім того, з умов договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника №24-5001-20-00003 від 16.07.2020 слідує, що страхування відповідальності страхувальника, що є перевізником (не експедитором) поширюється виключно на перевезення, здійснювані при використанні транспортних засобів, що належать або орендовані страхувальником вказані у Додатку № 1 «Список транспортних засобів» до цього договору. При цьому в товарно-транспортній накладній страхувальник має бути вказаний як перевізник (п. 8.10.1 договору № 24-5001-20-00003).

Відповідно до умов п. 9.1.2 договору № 24-5001-20-00003, страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку передбаченому розділом 12 цього договору;

Відповідно до умов п. 10.1.6 договору №24-5001-20-00003, при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов`язаний повідомити Третій особі інформацію про Страховика (найменування, адреса, телефон, номер цього договору та дату його укладення).

Отже, з огляду на умови договору №24-5001-20-00003, відсутність доказів того, що перевезення автобусу марки «Setra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 05.11.2020 здійснювалось відповідачем-2 саме на підставі Договору № 261218АС, відсутність доказів повідомлення позивача, як третьої особи про наявність договору №24-5001-20-00003 та договору №20.010100.1203-1231, суд вважає, що відповідач-2 не вчинив покладених на нього обов`язків передбачених умовами договору №24-5001-20-00003 та договору №20.010100.1203-1231, а відтак нести відповідальність з приводу завдання майнової шкоди в межах різниці між страховою виплатою за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та фактичною шкодою повинен відповідач-2.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З викладеного слідує, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності в один рік до вимог позивача (т.1, а.с. 172), суд дійшов до наступних висновків.

В обґрунтування заяви про застосування позовної давності, відповідач-2 посилається на статтю 258 ЦК України, якою встановлено позовну давність в один рік до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Строк протягом якого позивач мав звернутись за захистом своїх порушених прав га інтересів становить один рік.

Отже, з врахуванням того, що пошкодження вантажу відбулось 05.11.2020, строк позовної давності почався 06.11.2020 і закінчився 06.11.2021.

Таким чином відповідач-2 вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Суд зазначає, що на правовідносини, які виникли між замовником та виконавцем за договором про надання послуг, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а не приписи, визначені п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якою встановлено позовну давність в один рік до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем-2 на підставі договору про надання послуг, застосовується загальний строк позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК України), а тому суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо застосування спеціального строку позовної давності.

Позовна заява подана позивачем до місцевого господарського суду - 20.12.2022, що підтверджується наявною інформацією на поштовому конверті (т.1, а.с. 98), відтак позивачем не пропущено загальної позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) на звернення з позовом до суду за захистом своїх майнових та охоронюваних законом інтересів.

Інші доводи відповідача-2, викладені ним відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на  відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Ю.ЕС.АЙ” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6. А; код ЄДРПОУ 32404600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг-Автолюкс” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 3; код ЄДРПОУ 40784911) суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1911,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосос–сервіс” (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ 35690209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ААЗ Трейдінг-Автолюкс” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 3; код ЄДРПОУ 40784911) суму майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 15012,20 грн.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 26 липня 2023 р.

Суддя                                                                              Нікітенко С.В.