Справа № 522/2588/23

Провадження № 2/522/299323

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року                                                                        м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кулябко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», третя особа Первинна професійна спілка Одеського порту про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

                                                         ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 09.02.2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що на підставі наказу ДП «Одеський морський торгівельний порт» від 16.06.2021 року № 155 К ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду начальника відділу з питань безпеки служби х питань протидії корупції з 17.06.2021 року. Наказом ДП «Одеський морський торговельний порт» від 01.07.2021 року № 167 К позивач був переведений начальником служби з питань безпеки та протидії корупції.

31.10.2022 року позивачем ОСОБА_2 до директора ДП «Одеський морський торговельний порт» було направлено заяву про звільнення за угодою сторін з кінцевою датою 14.11.2022 року та виплатою позивачеві компенсаційної виплати 5 окладів з урахуванням наявних пільг багатодітного батька та статусу інваліда війни.

Наказом ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.11.2022 року № УРП-3-2 к ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України з 14.11.2022 року.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач був змушений звернутись до суду з даним позов.

Позивач також просив поновити пропущений з поважної причини строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Матеріали позову суддя отримала 10.02.2023 року.

Ухвалою суду від 16.02.2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 19.12.2022 року.

У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду, розгляд справи призначений на 19.12.2022 року було відкладено на 13.03.2023 року.

У підготовче засідання призначене на 13.03.2023 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 24.05.2023 року.

29.03.2023 року представник ДП «Одеський морський торговельний порт» через канцелярію суду надав відзив, в якому просили у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 – відмовити.(а. с. 32-36) з додатками : наказ від 01.03.2022 року № НРП-1, Угода про внесення змін до Колективного договору від 23.06.2021 року додатку № 5.(а. с. 40-42).

Відзив обґрунтований тим, що відповідач не може погодитись з відмовою позивача від угоди про звільнення (відкликання заяви), оскільки у разі звільнення за угодою сторін процедуру припинення трудових відносин може ініціювати будь-яка сторона трудового договору, але згідно судової практики відкликання працівником заяви не має юридичних наслідків, тобто дана дія не скасовує угоду сторін про звільнення.

Щодо доводів позивача щодо його звільнення під час знаходження на лікарняному, то звільнення співробітника в період його непрацездатності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не є порушенням.

Щодо доводів позивача про поважність пропуску стооку на подання позовної заяви, то на думку відповідача наведені позивачем доводи та підстави пропуску ним строку позовної давності не є обґрунтованими, так як він дізнався про звільнення 14.11.2022 року (ознайомлений з наказом), знаходився на амбулаторному лікуванні по загальному захворюванню та листки непрацездатності видані з певними перериваннями у часі, що могло завадило позивачеві звернутись до суду у встановлений законом строк.

03.04.2023 року ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, і якій просив відхилити аргументи, наведені відповідачем у відзиві, та задовольнити його позов у повному обсязі.

Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідач намагається увести суд в оману надаючи неправді відомості за реальні події. Вважає звільнення незаконним, бо згідно із трудовим законодавством не допускається звільнення працівників у період його тимчасової непрацездатності, недотримання умов угоди сторін є підставою для скасування наказу та поновлення на посаді. Відповідачем не дотримано умови угоди сторін шляхом не виплати 5 окладів, що є відсутністю спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме за угодою сторін.

Між тим, щодо поважності пропуску строку, то позивач зазначає, що в період з 14.11.2022 року по 25.01.2023 року він перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Таким чином хвороба позивача є поважною причиною пропуску строку, а тому є обґрунтовані підстави для поновлення його судом.

У підготовчому засіданні 10.04.2023 року був присутній представник ДП «ОМТП» - Пахомов К.Ю., позов не визнав, зазначивши, що надані всі докази, є довідка про всі виплати. Просив суд прийняти відзив, надав засвідчену належним чином копію заяви ОСОБА_1 про звільнення. Проти закриття підготовчого засідання по справі та призначити її до розгляду по суті не заперечував.

ОСОБА_1  у підготовчому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив прийняти відповідь на відзив.  Також зазначив, що вони ще не виплатили йому за лікарняний в повному обсязі. Проти закриття підготовчого засідання по справі та призначити її до розгляду по суті не заперечував.

Протокольною ухвалою суду задоволені клопотання сторін, прийнято відзив на позов та відповідь на відзив. Також задоволені клопотання сторін та приєднано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію заяви позивача від 31.10.2022 року.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року по справі закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті з призначенням на 24.05.2023 року.

У судове засідання призначене на 24.05.2023 року з`явилися позивач та представник відповідача.

Позивач пояснив, що працював на посаді начальника відділу з питань безпеки та протидії корупції ДП «Одеський морський торговельний порт» з 17.06.2021 року, мав заохочення, є членом профспілки, платив внески та зауважень не мав. З керівництвом підприємства у позивача було досягнуто домовленості щодо звільнення згідно з колективного договору на виплату 5 окладів , тому і написав таку заяву про звільнення , але після того керівництво не дотрималось цієї угоди та виплачено було лише 2 оклади, замість 5 окладів, що значно погіршило матеріально становище та здоров`я позивача і його психологічний стан. Перебуваючи на лікарняному позивачеві з 4 лікарняних було виплачено лише 1. Керівництво ДП «Одеський морський торговельний порт» порушило законодавство, не виконані умови за домовленістю, а тому він був змушений звільнитись до суду, бо не мав би грошей на утримання дітей та належного життя. Він добивається правди та справедливості. В жовтня 2022 року керівництво «Одеський морський торговельний порт», крім позивача звільнились ще два співробітники, які також просили 5 окладів, але отримали 2. На день звільнення позивач перебував на лікарняному, про що було повідомлено.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що позивачем з керівництвом підприємства було укладено угоду про виплату 5 окладів. 23.06.2021 року були внесені зміни до колективного договору п. 2.18, де зазначено, що може проводитись компетентна виплата до 5 окладів, тобто така виплата не є обов`язком керівництва, а є лише правом ДП «Одеський морський торговельний порт». Позивач у своїй заяві просив виплатити згідно п. 2.18 та ця вимога була виконана. Незгода позивача з розміром виплати, на думку представника відповідача, не має суттєвого значення. Це не є порушення порядку звільнення за угодою сторін та на той час ДП «Одеський морський торговельний порт» знаходилось на простої, що призвело до прийняття такого рішення. Щодо звільнення позивача під час лікарняного. то представник відповідача зазначив, що така норма не розповсюджується у випадках звільнення за згодою сторін, а лише у випадку звільнення за ініціативою роботодавця.

Щодо поновлення строку на подачу позову відмітив, що згідно ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Предметом даного позову є саме звільнення, а не законність виплат. З 14.11.2022 року позивач був ознайомлений з наказом, але з 14.11.2022 року по 04.12.2022 року позивач не надав доказів про поважність причин пропуску строку на подання позову, неможливо встановити період перебування позивача на лікарняному з 14.11.2022 року по 05.12.2022 року. При цьому представник відповідача визнав оплату підприємством позивачу лікарняного, що був з 14.11.2022 року позивачеві було виплачено 2 оклади згідно з резолюцією керівництва ДП «Одеський морський торговельний порт». Представник відповідача зазначив. що вони виплатили компенсаційну оплату яка була можлива у той момент. При цьому на питання головуючого не зміг відповіді щодо відсутності у спірному наказі відомостей про розрахунок з позивачем та відсутності спільного рішення за п. 2.18 колективного договору.

Позивач зазначив, що було дотримано досягнутої домовленості, інакше він би не написав заяву. Відповідач порушив процедуру оформлення угоди, що прописана у колективному договорі. Керівництво ДП «Одеський морський торговельний порт» позивачеві наголосило, що виплатять саме 5 окладів і тому він написав заяву, а про 2 оклади він дізнався лише при отриманні згодом на картку певних коштів, та був впевнений що залишок коштів ще надійдуть. Угода-це домовленість з усіма питаннями. На питання суду позивач відповів, що його не запрошувала профспілка на засідання щодо питання про розмір виплат. Ніяких засідань профкому не було.

Оголошено перерву на 13.06.2023 року з метою надання учасниками справи доказів щодо наявності листка непрацездатності з 14.11.2022 року, а також тексту колективного договору із змінами на час звільнення, відомості щодо дотримання п. 2.18 колективного договору.

До суду 12.06.2023 року представник ДП «Одеський морський торговельний порт» надав копію колективного договору ДП «Одеський порт» на 2020-2025 р.р.; копію додатку № 5 до п.2.18 до колективного договору на 2020-2025 р.р. «Правила внутрішнього розпорядку для працівників ДП «Одеський порт»; копія спільного рішення від 10.11.2022 року ДП «Одеський морський торговельний порт» та Первинної профспілки Одеського порту про здійснення компенсаційної виплати ОСОБА_1 ; копія наказу ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.11.2022 року № УРП-51 «про проведення компенсаційної виплати»; копія роздруківки електронного листа непрацездатності ОСОБА_1 , № 5754655-2011007425-1.

У судове засідання призначене на 13.06.2023 року з`явилися позивач та представник відповідача.

Представник відповідача пояснив, що надав до суду докази щодо листків непрацездатності, що суд витребував.

На питання суду представник відповідача відповів, що позивач був звільнений за наказом від 10.11.2022 року з 14.11.2022 року і на той момент він не перебував на лікарняному. На питання судді відповів, що ними не було надано як доказ разом з відзивом, а саме спільне рішення від 20.11.2022 року, через відсутність питань зі сторони позивача щодо рішення про виплату.

На питання позивача представник відповідача відповів, що це спільне рішення від 20.11.2022 року прийнято без позивача, але це не є обов`язковим. Підставою звільнення позивача є його заява.

Позивач пояснив, що він є членом профспілки і таке спільне рішення від 1.11.2022 року є незаконним, є сумнівним, бо в той день засідання профспілки не було і не було ніякої наради та позивача не запрошували. Також позивач просив долучити витяг з Ощадбанку від 07.12.2022 року, 28.12.2022 року, 20.01.2023 року та витяги з листів непрацездатності. Позивач до останнього вважав, що вони це не зробили. В день звільнення він одразу зазначив, що таке звільнення є незаконним і щоб вони його змінили, бо позивач продовжував отримувати від них кошти до 20.01.2023 року. Таким чином позивач вважав, що він є працівником порту, але в кінці січня 2023 року йому повідомили, що це були виплати за лікарняний з затримкою і що йому 14.11.2022 року виплатили матеріальну компенсацію. Відділ кадрів відмовились виплачувати позивачеві інші лікарняні, оскільки на їх думку позивача було звільнено з 14.11.2022 року.

Представник відповідача заперечував проти приєднання виписки з банку, тому що це не є первинним документом. Вони повинні були оплатити так як це був останній день роботи позивача, а банк все одно писав, що це заробітна плата позивача, що не відповідає дійсності. Інші лікарняні позивачеві не були компенсовані, так як він вже був звільнений 14.11.2022 року та зарахування заробітної плати тут не могло бути. Щодо спільного рішення, то згідно п. 2.18 без виклику позивача і тільки керівництво може вирішувати яку компенсацію позивачеві надати.

Позивач вважає, що спільний наказ сфальсифікований. бо не було такої наради, оскільки це ж питання про вірогідне порушення працівників. У позивача з керівництвом було саме домовленість про виплату 5 окладів, тому вважає, що відповідач порушив домовленість та звільнили його під час перебування на лікарняному.

Оголошено перерву на 20.06.2023 року.

У судове засідання призначене на 20.06.2023 року з`явилися позивач та представника відповідача.

Позивач надав до суду додатково докази, а саме відомість № 21 про позапланову виплату авансу за лютий 2023 року; платіжні відомості № 1032 від 28.12.2022 року та № 21 від 10.02.223 року, так як у представника відповідача були сумніви щодо лікарняних та ці документи є підставою, на думку позивача, поважності пропуску строку на подачу позову. Окрім цього, позивач вказав на те, що угоду відповідачем не виконано, 28.12.2022 року та у січні позивачеві ще надходила заробітна плата, але тільки потім позивач дізнався, що це лише виплати за лікарняні.

На питання суду представник відповідача відповів, що наказ на виплату та спільне рішення не надали з відзивом так як саму процедуру позивач не ставив під сумнів, позивач оспорював саме розмір компенсації. Щодо наданої позивачем роздруківки з банку, то це саме перерахування за його лікарняний, тому представник відповідача надає копію платіжних відомостей. Представник відмітив, що банк завжди при зарахуванні зазначає виплату як заробітну плату. 2 оклади були виплачені позивачеві зі сторони відповідача при звільнені. Профспілка є окремою юридичною особою та у них є свій статут.

Протокольною ухвалою суд ухвалив задовольнити клопотання сторін та приєднати до справи виписку з банківського рахунку, копію листів непрацездатності, смс повідомлення про зарплату, колективний договір та додаток № 5, копію спільного рішення від 10.11.2022 року, копію наказу про виплату компенсації, копію електронного листа непрацездатності, відомості про нарахування компенсації за лікарняний.

Позивач піддав сумніву легітимність спільного рішення та вважав, що спільне рішення є скарифікованим.

Суд поставив на обговорення питання про можливість залучення в якості третьої особи профспілку.

Позивач зазначив, що можливо і без третьої особи, оскільки вони напряму залежні від керівництва ДП «Одеський морський торговельний порт», тому на розсуд суду.

Представник відповідача відмітив, що звільнення позивача не повинно було розглядатись за узгодженням з комітетом профспілки. Немає доказів про фальсифікованості, тому не є необхідним.

Протокольною ухвалою суд ухвалив згідно ст..53 ЦПК України залучити Первинну професійну спілку Одеського порту у якості третьої особи на боці позивача без самостійних вимог, враховуючи що спільне рішення від 10.11.2022 року було надано у минулому судовому засіданні та є сумніви позивача щодо даного доказу. Розгляд справи, у зв`язку з залученням третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, відкладено на 11.07.2023 року.

В судове засідання 11.07.2023 року з`явились позивач та представник відповідача, від представника Первинну професійну спілку Одеського порту надійшов відзив на позов, де просять відмовити у задоволені позову та просить відкласти судове засідання, яке суд задовольнив та оголосив перерву до 19.07.2023 року

В судове засідання 19.07.2023 року з`явились позивач, представник відповідача, представник третьої особи на боці позивача Первинну професійну спілку Одеського порту-Сафронова Н.О., яка надала пояснення та просить відмовити у задоволені позову, оскільки звільнення відбулось за угодою сторін, а допомога відповідачем виплачена в межах п.2.18 колективного договору. Також вказала на пропуск позивачем строку позовної давності. Щодо наданого суду спільного рішення то на питання головуючого судді зазначила, що вона не думає, що голова профспілки вирішив це питання одноособово.

При цьому позивач заперечив, вказавши, що профспілка має захищати інтереси працівника, тобто його, а не діяти в інтересах підприємства. Представник профспілки повинен був запросити позивача та обговорити питання щодо розміру компенсаційної виплати з оформленням належним чином протоколу засідання.

Представник відповідача наполягав, що сам розмір допомоги вирішується керівництвом підприємства.

Дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, з урахуванням наданими учасниками справи пояснень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 заведеної 15.01.2012 року відділом кадрового забезпечення Національної академії внутрішніх справ, ОСОБА_1 17.06.2021 року був прийнятий на посаду начальником відділу з питань безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції ДП «Одеський морський торговельний порт» згідно наказу № 155 к від 16.06.2021 року.

02.07.2021 року був переведений начальником служби з питань безпеки та протидії корупції згідно наказу № 167 к від 01.07.2021 року.

Також позивач є багатодітним батьком та має 2 групу інвалідності пов`язаної з виконанням службових обов`язків безстроково. (а. с. 11).

Наказом № УРП-3-2 к від 10.11.2022 року ОСОБА_1 був звільнений з 14.11.2022 року за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а. с. 14). Підставою для звільнення послугувала його особиста заява. Також вказано що середньомісячний оклад його становить 22 500 грн.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 31.10.2022 року до ДП «Одеський морський торговельний порт» про звільнення позивач просив звільнити себе за угодою сторін 14.11.2022 року та виплатити компенсаційну виплату 5 окладів на підставі п. 2.18. ПВТР договору № 5 Колективного договору на 2020-2025 роки із врахуванням наявних пільг багатодітного батька та статусу інваліда війни. (а.с. 51).

На вказаній заяві від 31.10.2022р. накладено резолюція директора порту: «Кадри. 2 оклади» з підписом..

Згідно листа розрахунку при звільнені 14.11.2022 року, таб. № 00128359, компенсаційні виплати при звільнені без урахування утримання дорівнювали 45 000 грн. (а. с. 15).

Частиною першою статті 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до смс-повідомлень від E-health щодо створення медичних висновків про непрацездатність позивача (а. с. 16-17).

Як вбачається Витягу з електронного реєстру листків непрацездатності і з інформації про електронні листки непрацездатності позивачу також було оформлено листки непрацездатності за період з 14.11.2022 року по 23.11.2022 року, з 28.11.2022 року по 02.12.2022 року. (а.с. 63 зворот).

Національною службою здоров`я України були видані інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я - медичні висновки про тимчасову непрацездатність від 08.12.2022 року за період з 05.12.2022 року по 23.12.2022 року (стаціонар), від 26.12.2022 року за період з 26.12.2022 року по 04.01.2023 року, від 05.01.2023 року за період з 05.01.2023 року по 13.01.2023 року, від 17.01.2023 року за період з 16.01.2023 року по 19.01.2023 року, від 20.01.2023 року за період з 20.01.2023 року по 25.01.2023 року та ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» видали листи непрацездатності (а. с. 18-23, 65 -70).

Таким чином позивач  перебував в стані тимчасової непрацездатності з 14.11.2023 року по 25.01.2023 року і суд не вбачає в даному випадку зловживання правами.

Враховуючи наведене суд вважає, що заява позивача про поновлення строку на подання позову є обґрунтованою та вказані причини є поважними, а тому підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що між головою Первинної професійною спілкою Одеського порту та ДП «Одеський морський торговельний порт» укладено за зареєстровано у встановленому законом порядку Колективний договір 2020-2025рр.(а.с.74-87).

Додатком №5 до Колективного договору затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Одеський порт» (а.с.88-97).

Відповідно до Угоди про внесення змін до Колективного договору від 23.06.2021 року, затвердженої в.о. директора ДП «Одеський порт» Масковським О.М. та головою профспілки ОСОБА_3 внесено зміни та доповнення до Колективного договору ДП «Одеський морський торговельний порт» на 2020-2025 рокі, а саме: у Додатку № 5 «Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Одеський морський торговельний порт» пункт 2.18 викласти в нові редакції: «2.18. При звільнені працівників за угодою сторін, може проводитися компенсаційна виплата у розмірі до 5-ти посадових окладів на підставі рапорту заступника директора, безпосередньо керівника працівника або заяви працівника.» Розмір компенсаційної виплати (в залежності від фінансової можливості підприємства) встановлюється спільним рішенням між Адміністрацією та Профспілкою. При відсутності фінансової можливості компенсаційна виплата не проводиться». (а. с. 42).

Відповідно до наказу директора ДП «Одеський порт» О.М. Мясковського № УРП-51 від 10.11.2022 року наказано головному бухгалтеру ОСОБА_4 провести нарахування компенсаційної виплати начальнику служби з питань безпеки та протидії корупції ОСОБА_1 у розмірі 2 (двох) посадових окладів згідно зі штатним розписом за рахунок коштів фонду оплати праці. Підставами є спільне рішення від 10.11.2022 року. (а. с. 99). Судом встановлено, що позивачу було нараховане та виплачено компенсаційна виплата у розмірі 45 000 грн.

Згідно платіжних відомостей від 28.12.2022 року № 1032 та від 02.2023 року № 21 ОСОБА_1 знаходився у списках на виплату позапланового авансу працівникам директора ДП «Одеський порт». (а. с. 105, 106).

При цьому судом встановлено, що після 14.11.2023 року позивачу продовжувалась нараховуватись заробітна плата.

Таким чином позивач 14.11.2022 року звільнений за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, про що міститься відповідний запис у доданій до позовної заяви копії трудової книжки позивача. Підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення означає, що трудовий договір може бути припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, якщо сторони досягли домовленості про припинення трудового договору саме з цієї підстави (за угодою сторін).

Суд вбачає, що позивач подав письмову заяву про припинення трудового договору ,і прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення 14.11.2022 року з умовою виплати йому компенсаційну виплату 5 окладів на підставі п. 2.18. ПВТР договору № 5 Колективного договору на 2020-2025 роки із врахуванням наявних пільг багатодітного батька та статусу інваліда війни.

Саме ця заява і стала підставою для припинення трудових відносин з відповідачем, що зазначено в наказі від 10.11.2022 року про його звільнення з 14.11.2022 року

Таким чином у суду не виникає сумнівів щодо досягнення між сторонами домовленості 31.10.2022 року звільнення позивача за домовленістю згідно його заяви.

Проте як встановлено, позивача було звільнено з 14.11.2022 року за ч.1 ст.35 КЗпП України з виплатою йому замість вказаних в заяві 5 окладів лише 2-х окладів на підставі п. 2.18. ПВТР договору № 5 Колективного договору на 2020-2025 роки .

При цьому суд також вбачає, що начальник порту наклав резолюцію про виплату 2 окладів до відділу кадрів на заяві позивача, що зареєстрована 03.11.2020 року, накладено одноособово.

Також суду надано відповідачем після закриття підготовчого засідання та дачі пояснень в судовому засідання копії спільного рішення від 10.11.2022 року директора ДП «Одеський порт» О.М. Мясковського та Голови Первинної професійної спілки Одеського порту В. Вельчева, який діє на підставі закону України «Про професійні спілки» та Статуту з якого вбачається, що вище вказані сторони вирішили на підстав п. 2.18 розділу 2 «Порядку прийому та звільнення працівників» Додатку № 5 «Правила внутрішнього трудового договору розпорядника для працівників ДП «Одеський порт» Колективного договору ДП «Одеський порт» на 2020-2025 роки провести компенсаційну виплату начальнику служби з питань безпеки та протидії корупції ОСОБА_1 у розмірі 2 (двох) посадових окладів. Спільне рішення набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (а. с. 98).

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено в Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності",). (далі - Закон N 1045-XIV). цим Кодексом, (стаття 244 Кодексу законів про працю України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону N 1045-XIV професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

За змістом статей 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 11 Закону N 1045-XIV передбачено, що для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

Статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Суд зазначає, що за змістом Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Статуту Первинної професійної спілки Одеського порту, метою їх діяльності є представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників - членів профспілки.

Статтею 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

До соціально-економічних прав і свобод громадян України, поміж іншого, відносять: право на працю (стаття 43 Конституції України).

Статтею 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації, а статтею 44 цього Закону передбачено, що роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Приписами статті 10 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України від 1 липня 1993 року N 3356-XII "Про колективні договори і угоди" визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

За правилами частини першої статті 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

До повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації належить, зокрема, вирішення разом з роботодавцем питання  оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат; (пункт 3 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Згідно п.15. п.1 Статуту члени профспілки мають право:

-на здійснення представництва та захист профспілкою їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, судових органах.

П.5-на вільне обговорення питань, які розглядаються на зборах, засіданнях виборних профспілкових органів різних рівнів, в засобах масової інформації; на висловлювання своєї точки зору, внесення пропозицій до резолюцій і постанов профспілкових органів, участь у вироблені програмних документів профспілки.

Відповідно до п.55 Статут профспілковий комітет (профком) є постійно діючим виконавчим органом Профспілки, через який вона здійснює свої повноваження щодо представництва і захисту прав та законних інтересів членів профспілки.

Згідно п.59.1.19 профспілковий комітет здійснює представництво і захист прав і інтересів члена профспілки при звернення його до суду за захистом своїх трудових прав.

П.59.1.24 також передбачено визначення позиції профкому, його представників і коло їх повноважень у питаннях, які згідно з законодавством , колективним договором, угодами мають вирішуватись за участю профкому.

Відповідні рішення профкому відображаються у протоколі або оформлюються окремим документом.

Згідно п.66 Статуту голова профспілки , який одночасно є головою профспілкового комітету організовує виконання рішень профкому, зборів (конференцій).

Статутом не передбачено щодо покладання на нього повноважень щодо самосійного вирішення компенсаційної виплати з підстав п. 2.18. ПВТР договору № 5 Колективного договору.

На підтвердження вирішення питання щодо визначення розміру виплати позивачу компенсаційної виплати з підстав п. 2.18. ПВТР договору № 5 Колективного договору  суду не було надано відповідне рішення або протокол засідання профкому. Також відсутність такого рішення підтверджується і поясненнями позивача про те, що його не запрошували до профкому з цього питання і йому невідомо про таке рішення.

Відповідно до статей 77–80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.   

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного та сумнівами позивача щодо належності такого доказу, як Спільне рішення від 10.11.2022 року, не зазначення про нього у відзиві, суд не вважає доказ як належний та достовірним, а тому не приймає до уваги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є обґрунтований, оскільки відповідачем самостійно було порушено досягнуту з позивачем угоду, тобто домовленість.

Окрім того, Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

За змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на роботі на попередній роботі в разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням установленого законом порядку. 

За таких вищенаведених підстав, суд вважає, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо визнання незаконним та скасувати наказу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 10.11.2022 року № УРП-3-2 к про звільнення ОСОБА_1 із посади начальника служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», та таким чином і поновлення на .

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 (з подальшими змінами та доповненнями) середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тобто середня заробітна плата обчислюється в даному випадку виходячи з виплат за вересень 2022 року – 49 475,70 грн. (22 робочих днів) і жовтень 2022 року - 40 640,55 грн. (20 робочих днів)

Середньоденна заробітна плата визначається з урахуванням відпрацьованих днів становить 90 116,25 грн.: 42 роб дні = 2 145,62 грн. за один місяць становить 45 058,12 грн.

Таким чином, підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу (без утримання податків й інших обов`язкових платежів) за період із 14.11.2022 року по 19.07.2023 року у розмірі 330 426 (триста тридцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 29 копійок (без вирахування зборів і податків).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, при задоволенні позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений судовий збір. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 4 956 грн.

Керуючись ст. ст. 43, 55 Конституції України, ст. ст. 21-23, 24, 36, 139, 147, 149, 150, 231, 232, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 133, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», третя особа Первинна професійна спілка Одеського порту про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 10.11.2022 року № УРП-3-2 к про звільнення ОСОБА_1 із посади начальника служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт».

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на посаді начальника служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт».

Стягнути із Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125666, місцезнаходження м. Одеса, площа Митна, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 14.11.2022 року по 19.07.2023 року у розмірі 330 426 (триста тридцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 29 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 45 058 (сорок п`ять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 13 копійок.

Стягнути із Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125666, місцезнаходження м. Одеса, площа Митна, 1) на користь держави судовий збір у розмірі 4 956 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 28.07.2023 року.

Суддя                                                                Л.В. Домусчі