Справа № 308/16958/22

1-кп/308/132/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071170000396 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2022 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4

потерпілої – ОСОБА_5

представника потерпілої - ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника – адвоката ОСОБА_7

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022071170000396 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Прокурором було подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30 липня 2022 року близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись у четвертому кварталі Анталовецького лісництва, ДП «Ужгородського ДЛГ», неподалік села Анталовці, Ужгородського району, Закарпатської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, затіяв сварку з потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка переросла у штовханину та в подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому один удар предметом схожим на ніж який приніс з собою, в область нижньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні.

Внаслідок завданого удару ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_8 , тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення нижньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна, з пошкодженням лівої стегнової артерії, яка супроводжувалась масивною зовнішньою гострою крововтратою, малокрівям внутрішніх органів, привело до шоку і стало безпосередньою причиною смерті.

Дана причина смерті підтверджується виявленням при дослідженні трупа колото-різаної рани в нижній третині по зовнішній поверхні лівого стегна, «шокових» змін нирок та легень, а також даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів.

При судово-медичному дослідженні трупа на тілі гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани в нижній третині по зовнішній поверхні лівого стегна, яка виникла згідно висновку спеціаліста №-40-мк від 26.10.2022 внаслідок дії гострого колюче-ріжучого плаского предмету типу клинка ножа, що мав гострий край (лезо) та обушок, чіткі конструктивні особливості якого на пошкодженні не відобразились по ударному механізму дії (проколювання із розрізанням) при цьому, при формуванні рани мали місце зміна положення предмета (можливо дворазова) відносно травмованої ділянки тіла, є прижиттєвими, стосовно живих осіб згідно п.2.1.3.(п) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті його.

Внаслідок отримання даного тілесного ушкодження о 22 годині 20 хвилин лікарями було констатовано смерть ОСОБА_8 .

31.07.2022 старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури було повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2022 до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб. Надалі, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 17.02.2023 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 продовжено до 17.04.2023.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженню, що спричинило смерть потерпілого.

У клопотанні зазначено, що стороною обвинувачення дотримано вимогу обґрунтованої підозри, оскільки наразі наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_3 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Прокурор вказує, що було встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, відповідно до положень закону про кримінальну відповідальність кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, тому обвинувачений знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , чиї показання слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Обвинувачений може вчинити спроби незаконного впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_3 перебуваючи на волі, зможе шляхом впливу на родичів потерпілого а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні, надання вказівок, усуненням перешкод та іншим чином сприяти неможливістю встановлення об`єктивної істини в кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен унеможливити ризики, зазначені у клопотанні, позаяк наявність лише передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, не забезпечить реальної можливості запобігти ризиками, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому прокурором було враховано, що в матеріалах досудового розслідування містяться докази, які свідчать про об`єктивний зв`язок між підозрюваним та вчиненим кримінальним правопорушенням, у разі визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, обвинувачений не належить до неповнолітніх осіб, осіб похилого віку, тяжко хворих, багатодітних батьків тощо, факторів, які формують його репутацію та впливають на обрання запобіжного заходу, наприклад участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов`язку або у складі миротворчих сил ООН, наявність поранень при виконанні службового або громадянського обов`язку, держаних нагород, почесних звань тощо, не встановлено, обвинувачений раніше не судимий.

Прокурор вважає, що заявлені ризики не зменшилися, а продовжують існувати надалі. Зазначив, що настання наслідків, передбачених ст.177 КПК України, не відбулися з причин їх зменшення, позаяк щодо ОСОБА_3 діяв запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який унеможливлював спроби вчинити дії, вказані у ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені судом, не зменшилися та продовжують існувати, зокрема обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив.

Захисник обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора заперечила, вказала, що зазначені у клопотанні ризики не підтверджені. Вказала, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Послалась на те, що у клопотанні не зазначено, яким чином ОСОБА_3 буде впливати на свідків. Просила врахувати, що обвинувачений ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки. Враховуючи наведене, просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просили задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Заслухавши думку прокурора, потерпілої та її представника, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2022 року справа №308/9910/22 (1-кс/308/3091/22) обрано відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, починаючи з моменту фактичного затримання з 31.07.2022 року до 28.09.2022 року включно без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2023 року справа №308/9910/22 (1-кс/308/615/23) продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 17.04.2023 року, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому не визначено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , строком до 60 днів, а саме до 09 червня 2023 року (включно), без визначення розміру застави.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , строком до 60 днів, а саме до 31 липня 2023 року (включно), без визначення розміру застави.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

Так, на даний час судом було визначено обсяг та порядок дослідження доказів, досліджено лише письмов докази, при цьому, свідки і потерпіла ще не були допитані.

Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків та потерпілу, у зв`язку із чим існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на вказаних осіб.

Аналогічним чином обвинувачений може впливати на експерта, при цьому, суд бере до уваги, що стороною захисту було подано клопотання про допит експерта для роз`яснення його висновку.

Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що останній є особою молодого віку, з задовільним станом здоров`я, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців, в тому числі малолітніх, неповнолітніх дітей не має.

Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.

Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності з п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 60 днів, а саме до 22 вересня 2023 року, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1