ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/7407/21

Провадження № 22-ц/4820/1438/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/7407/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2023 року (суддя Заворотна О.Л., повне судове рішення складено 15 травня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_5 вказував, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до свідоцтва про його народження батьком зазначено « ОСОБА_6 », а матір`ю - « ОСОБА_7 ». Проте, 21.04.2006 батьки шлюб розірвали та 20.10.2020 йому стало відомо про те, що були внесені зміни до актового запису про його народження за №12, складеного виконкомом Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району та змінено його прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » та по-батькові: « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». Позивач вказує, що підставами внесення таких змін до актового запису, зі слів його матері, було позбавленням його батька батьківських прав відносно дитини.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 і після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 1,6996 га, що розташована на території Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області (тепер - Солобковецька територіальна громада); земельна ділянка площею 0,0508 га, що розташована в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0496 га, що розташована в АДРЕСА_3 . І спадщину після смерті ОСОБА_6 оформив його батько ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_5 вказує, що звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_12 та нотаріусом було відкрито спадкову справу. Однак від нотаріуса Першої Чернівецької держнотконтори, в якій заведена спадкова справа щодо спадкового майна його батька ОСОБА_6 , отримав інформацію про те, що він не є спадкоємцем ні після смерті батька ОСОБА_6 , ні після смерті діда ОСОБА_12 , оскільки його батьком було оскаржено батьківство відносно ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що вподальшому дізнався про те, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008 позов ОСОБА_6 було задоволено та вирішено виключити з актового запису про народження №12 від 24.10.2002 запис про батьківство ОСОБА_6 щодо ОСОБА_13 . І він звернувся із апеляційною скаргою на це судове рішення, однак ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21.12.2020 апеляційне провадження було закрито у зв`язку із тим, що в оскаржуваному рішенні суд не вирішував питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки.

Позивач зауважує, що з батьком у нього були дуже теплі відносини і ОСОБА_6 визнавав своє батьківство відносно нього, неодноразово приїжджав до сина, дарував подарунки та спілкувалися. А після смерті батька, позивач зазначає, що він дуже тісно почав спілкуватися із дідом. Однак, коли дід помер, батько відповідачки ОСОБА_2 повідомив матір позивача, що ОСОБА_12 склав заповіт на ім`я його доньки, яка займалася похованням дідуся, а тому позивач не має права на спадкове майно.

ОСОБА_5 вважає себе сином ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_12 , а також єдиним спадкоємцем в родині ОСОБА_8 , тому для оформлення спадщини йому необхідно встановити факт батьківства ОСОБА_6 відносно нього та родинні відносини із дідусем.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_5 просив суд встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був його батьком.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року по справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу. На період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2022 року провадження у справі поновлено.

В березні 2022 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та крім заявлених позовних вимог, просив також суд ухвалити рішення, яким внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 №12, який складено 04.11.2002 виконавчим комітетом Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, а саме: відомості про батька дитини змінити з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_6 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України; змінити прізвище та по батькові позивача з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_13 ».

12 вересня 2022 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд постановити ухвалу якою залучити до у часті у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ ДРАЦС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та змінити процесуальний статус ОСОБА_2 у справі з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на співвідповідача.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ ДРАЦС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2023 року позов задоволено. Встановлено факт батьківства, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Чернівці, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернівці, є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глушківці Ярмолинецького (тепер - Хмельницького) району Хмельницької області. Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 №12, який складено 04.11.2002 виконавчим комітетом Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, а саме: відомості про батька дитини змінити з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_6 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України; змінити прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_13 ».

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 по 11859,55 грн судових витрат з кожного.

Не погоджуючись із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2023 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянтка вказує, що рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року, з огляду на те, що таке рішення оскаржене ОСОБА_5 у апеляційному порядку, має для ОСОБА_5 преюдиційне значення, адже він є учасником справи №2-7/2008, оскільки саме за його апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження у справі №2-7/2008 та за результатами розгляду якого провадження закрито. Тому, посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України позивач може в загальному порядку спростувати обставини, що встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008, оскільки він не був учасником справи №2-7/2008 є помилковим та необґрунтованим.

Крім того, апелянтка зазначає, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

А отже, оскаржуване судове рішення постановлене з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, ОСОБА_2 вважає, що незаконність оскаржуваного судового рішення пов`язана також з відсутність законодавчої можливості встановлення походження дитини від батьків, які перебували між собою у шлюбі, адже ст. 53 КпШС України може бути застосовано для встановлення батьківства лише у випадку народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі і оскільки позивач народився у шлюбі, тому ст. 53 КпШС України не може бути підставою для задоволення позовних вимог, як про те зазначає ОСОБА_5 у своїй позовній заяві. І суд при визначенні норми права, якою слід керуватися при розгляді справи, помилково визначив ст. 128 СК України, адже позивач народився до 01.04.2004, тому необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України.

Крім того, на думку ОСОБА_2 , суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_5 в частині позовних вимог про внесення змін до актового запису про народження дитини, адже державна реєстрація актів цивільного стану проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, проте у межах цієї справи орган державної реєстрації актів цивільного стану у якості відповідача не залучено. А відповідачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які не можуть відповідати за забезпечення виконання рішення суду в частині внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Так, позивач вказує, що доводи ОСОБА_2 про те, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008 у справі №2-7/2008 встановлені обставини, що ОСОБА_6 не є батьком ОСОБА_5 та відсутня необхідність їх повторного дослідження не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_5 не брав участі у розгляді справи №2-7/2008 та за ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21.12.2020 апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008 закрито з тих підстав, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися.

Також, на думку ОСОБА_5 , оманливим є твердження апелянтки про те, що після відкриття апеляційного провадження ухвалою Хмельницького апеляційного суду у справі №2-7/2008 ОСОБА_5 набув процесуальних прав та несе процесуальні обов`язки учасника справи №2-7/2008, адже апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Крім того, позивач вказує, що помилковим є твердження апелянтки про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_5 про внесення змін до актового запису про народження позивача, адже внесення таких змін є похідним від рішення суду про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 та є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Поміж того, ОСОБА_5 звертає увагу на те, що судово-медичною експертизою встановлено, що ОСОБА_6 може являтися біологічним батьком позивача з ймовірністю 99,999%, таким чином батьківство практично доведено.

Також, до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 , в якому вона погоджується із висновками суду першої інстанції. Відповідачка посилається на те, що вона дійсно визнала позов ОСОБА_6 про виключення з актового запису про народження ОСОБА_5 запис про його батьківство, проте вчинила так через сильну образу на колишнього чоловіка. Однак, у неї ніколи не було сумнівів, що ОСОБА_6 є біологічним батьком ОСОБА_5 . Відповідачка вказує, що ОСОБА_5 є повнолітньою особою та є позивачем по цій справі і звертатися до суду є його правом. Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що про наявність ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08.05.2007 про призначення судової геномо-дактилоскопічної експертизи у справі №2-7/2008 їй стало відомо лише 21.12.2020 під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008. Відповідачка погоджується із оскаржуваним рішенням в частині того, що у цивільній справі №2-7/2008 не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_5 , а тому син має право відновити прізвище на « ОСОБА_8 » та по батькові на « ОСОБА_10 ».

Представник відповідачки ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник позивача ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_2 та представник третьої особи Відділу ДРАЦС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином; від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 квітня 2001 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького обласного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблено актовий запис № 322, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.16).

Згідно свідоцтва про народження від 24.10.2002 серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_16 (по-батькові до зміни ОСОБА_10 ). Батьком зазначено « ОСОБА_6 » та матір`ю « ОСОБА_7 » (т.1 а.с.16).

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2006 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.11.2008 (т.1 а.с.19, 191).

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року ухвалено виключити з актового запису про народження № 12 від 24.10.2002, зробленого Глушковецькою сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, запис про батьківство ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.34).

Не погоджуючись із рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року, ОСОБА_5 03.11.2020, як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька закрито з підстав не встановлення судом та не наведення ОСОБА_5 достатньо доводів та підтверджень тому, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права та обов`язки у відповідних правовідносинах (т.1 а.с. 35-36).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень № 00028212543 від 20.10.2020 внесено зміни до актового запису № 12, складеного виконавчим комітетом Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, підставою для внесення змін зазначено: рішення Ярмолинецького райсуду від 11.08.2008, заява матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 05.12.2008; суть змін: прізвище « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 », по-батькові « ОСОБА_10 » змінено на « ОСОБА_11 », прізвище батька « ОСОБА_8 » замінено на « ОСОБА_9 », ім`я батька « ОСОБА_17 » замінено на « ОСОБА_18 », по-батькові батька « ОСОБА_19 » замінено на « ОСОБА_20 » (т.1 а.с. 20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 помер, що підтверджується повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00028264374 від 22.10.2020 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 20.08.2019 (т.1 а.с.22-23).

16 жовтня 2019 року державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. заведена спадкова справа № 574/2019 після смерті ОСОБА_6 . Спадковим майном після смерті ОСОБА_6 є: квартира АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, кадастровий номер 6825882800:04:003:0068, площею 1,6996 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області; земельна ділянка, кадастровий номер: 7310136300:23:001:1628, площею 0,0508 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 7310136300:23:001:1629, площею 0,0496 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль легковий марки ЗАЗ, SENS, 2012 року випуску; права на одержання суми недоотриманої пенсії по інвалідності в розмірі 2 774, 84 грн.

25.03.2020 ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформив спадкові права на спадкове майно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом (т.1 а.с. 24-25, т.2 а.с. 125-207).

Після смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_5 22.10.2020 звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. із заявою про прийняття спадщини та нотаріусом відкрито спадкову справу № 28/2020 (номер у Спадковому реєстрі № 666246698), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62174475 від 22.10.2020 (т.1 а.с. 211, 218 зворот).

Із спадкової справи № 28/2020 вбачається, що 29.03.2021 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 звернулася ОСОБА_2 , вказавши, що на її ім`я залишено заповіт спадкодавцем ОСОБА_12 .

Згідно заповіту ОСОБА_12 , посвідченого 16.10.2020 заступником генерального директора КНП «Міська лікарня 1» з лікувальної частини, по реєстру за № 1, ОСОБА_12 на випадок своєї смерті усе своє майно заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Спадковим майном після смерті ОСОБА_12 є: трьохкімнатна квартира номер сім (№ 7 ) загальною площею 76,40 кв. м. у тому числі житловою площею 43,60 кв. м., розташованої в АДРЕСА_5 , що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.07.2019 (т.1 а.с.236 зворот), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2019 (т.1 а.с.237); права на вклади, що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.07.2019 (т.1 а.с.238); частини п`ятитонного контейнеру під номером АДРЕСА_6 , що вбачається із копії договору купівля продажу від 04.06.1997 (т.1 а.с. 238 зворот); квартира АДРЕСА_4 , що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2020 (т.1 а.с.239), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2020 (т.1 а.с.240); земельна ділянка, кадастровий номер 6825882800:04:003:0068, площею 1,6996 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глушковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2020 (т.1 а.с.241), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2020 (т.1 а.с.242); земельна ділянка, кадастровий номер: 7310136300:23:001:1629, площею 0,0496 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2020 (т.1 а.с.241 зворот), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2020 (т.1 а.с.243); земельна ділянка, кадастровий номер: 7310136300:23:001:1628, площею 0,0508 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2020 (т.1.а.с. 244 зворот), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2020 (т.1 а.с. 245); автомобіля легкового марки ЗАЗ, SENS, 2012 року випуску, що вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2020 (т.1 а.с.244).

23 жовтня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.199).

Листом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 30.10.2020 ОСОБА_5 повідомлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_6 був його батько ОСОБА_12 , який прийняв спадщину (т.2 а.с.203).

Згідно листа приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу №28/02-31 від 23.04.2021 ОСОБА_21 відмовлено ОСОБА_2 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 до вирішення справи судом (т.1 а.с.250).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 152 КУ Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 21.01.2022, молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може являтися біологічним батьком громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з ймовірністю на 99,999%, таким чином батьківство практично доведене (т.3 а.с.33-41).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановленого факту, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Чернівці, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Чернівці, був батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Глушківці Ярмолинецького району Хмельницької області. У зв`язку із чим наявні підстави для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Згідно статті 52 КпШС України походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Відповідно до статті 54 КпШС України батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.

Частиною 2 статті 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу (частина 4 статті 128 СК України).

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього Кодексу (частина 2 статті 130 СК України).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 140/2055/18 висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Суд першої інстанції встановивши, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 152 КУ Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 21.01.2022 ймовірність батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_5 становить 99,999 %, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України зазначений висновок як доказ та оцінивши інші докази, що надані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був батьком ОСОБА_5 .. А доказів, які б спростовували зазначене, ОСОБА_2 суду не надано.

Апеляційний суд погоджується, що за встановлених у цій справі обставин, висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_5 є обґрунтованими. І правильними є також висновки суду першої інстанції про задоволення похідних вимог позивача щодо внесення змін до актового запису про його народження щодо його прізвища та по батькові і в графу «батько».

Доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, а саме невірного застосування положень частини 5 статті 82 ЦПК України, адже рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008 у справі № 2-7/2008, що було оскаржено ОСОБА_5 , має для останнього преюдиційне значення, оскільки він є учасником справи №2-7/2008, не приймаються до уваги колегією суддів.

Так, згідно з частинами 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Тобто, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

У судовому рішенні, на які посилається апелянтка, стверджуючи про його преюдиційність для розгляду цієї справи, позивач не брав участі у його розгляді, а отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що обставини, встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.08.2008 в справі № 2-7/2008 не можуть вважатися преюдиційними фактами у справі, що переглядається.

Поміж того, ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року у справі № 2-7/2008.

І постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька закрито.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що ОСОБА_5 не зазначив, яким чином рішення суду першої інстанції безпосередньо встановлює, змінює, обмежує або припиняє його права або обов`язки на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції, а також, де конкретно у рішенні суду (мотивувальній чи резолютивній частині) міститься висновок або судження суду чи пряма вказівка про його права та обов`язки у відповідних правовідносинах.

З огляду на викладене, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_5 не навів достатньо доводів та підтверджень тому, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його обсяг прав та обов`язків.

А тому, посилання апелянтки на те, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2008 року вирішено питання про права ОСОБА_5 спростовуються вищенаведеними судовими рішення апеляційного суду.

Щодо аргументів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення з підстав порушення норм матеріального права, а саме не застосування до спірних правовідносин положень КпШС України, адже при розгляді справи про встановлення батьківства щодо ОСОБА_5 , як дитини, яка народилася до 01.01.2004 необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, однак ст. 53 КпШС України, на яку посилається позивач, регулює порядок встановлення батьківства у випадку походження дитини від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, тому на думку апелянтки ця норма не може бути підставою для задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначила, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши належним чином справжню правову природу правовідносин сторін, застосував до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосування.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Верховний Суд зауважує, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_12 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

В силу зазначених норм матеріального права та враховуючи, що позивачем про встановлення факту батьківства є саме дитина, яка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_13 за дії положень Сімейного Кодексу України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору. Адже, на час настання повноліття позивача, питання визначення походження дитини від матері та батька, встановлення батьківства за рішенням суду, вирішення спору про батьківство врегульовано главою 12 СК України.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення в частині задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису з тих підстав, що у межах цієї справи орган державної реєстрації актів цивільного стану у якості відповідача не залучено, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не можуть відповідати та забезпечувати виконання рішення суду в частині внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Так, згідно зі статтею 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до положень п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з підпунктом 2.13.1 пункту 2.13, підпунктом 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, підставою для внесення відповідних змін до актового запису є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

А тому, рішення суду першої інстанції щодо встановлення батьківства та внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно вимог частин 1 - 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що в у відзиві від 07.07.2023 на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 адвокат Якобишена Т.Д. просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 витрати, понесені на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 15 000 грн.

З копії договору № 63 «Про представництво інтересів в цивільному процесі та надання правової допомоги» від 06.07.2023, укладеного між адвокатом Якобишеною Т.Д. (далі - Адвокат) та ОСОБА_5 (далі - Клієнт), вбачається, що Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в суді у цивільній справі №686/7407/21 в Хмельницькому апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2023 та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом (п.1 Договору).

Згідно п.2.3 зазначеного Договору Клієнт, в тому числі, несе обов`язки сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк згідно цього Договору. Відповідно до п.3.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, терміні дії цього Договору три роки. З огляду на п. 4 Договору гонорар Адвоката встановлений в додатковій угоді.

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору «Про представництво інтересів в цивільному процесі та надання правової допомоги» №63 від 06.07.2023 адвокат Якобишена Т.Д. та Клієнт ОСОБА_5 уклали цю угоду, якою п. 4 Договору викладено наступним чином: розмір гонорару адвоката за представництво інтересів в цивільному процесі та надання правової допомоги у цивільній справі №686/7407/21 в суді апеляційної інстанції становить 15000 грн, однак з розрахунку не менше 1500 грн за годину роботи адвоката, про що адвокатом складається детальний опис робіт.

З детального опису робіт виконаних адвокатом від 07.07.2023 вбачається, що Адвокат надала ОСОБА_5 юридичні послуги у виді: ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 : 1 год - 1500 грн; консультація з приводу апеляційної скарги, написання відзиву на апеляційну скаргу та відправку відзиву на апеляційну скаргу: 4 год - 6000 грн; представництво інтересів в Хмельницькому апеляційному суді та час витрачений на дорогу до суду: 5 год -7500 грн, а всього - 15000 грн.

З платіжної інструкції №P24AP24A1419756567D5432 від 07.07.2023 вбачається, що ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_1 згідно договору №63 від 06.07.2023 за апеляцію 11000 грн.

Повноваження адвоката Якобишеної Т.Д. на представництво ОСОБА_5 в Хмельницькому апеляційному суді підтверджуються копіями ордера серії СЕ №1065259 від 07.07.2023 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №455 від 25.03.2011.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником апелянта ОСОБА_2 адвокатом Поляк М.В. подано до суду заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в якій остання посилається на те, що підготовлений представником позивача відзив на апеляційну скаргу по своєму змісту є аналогічним та тотожним позовній заяві, у відзиві не викладено жодних нових обставин чи правових позицій. Крім того, адвокат не погоджується з таким видом надання послуг як «ознайомлення із апеляційною скаргою» вартістю 1500 грн та представництвом клієнта в одному судовому засіданні вартістю 7500 грн. А тому, представник апелянтки просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 4000 грн.

В пункті 2 частини 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, заперечень представника ОСОБА_2 адвоката Поляк М.В. проти заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та враховуючи клопотання представника відповідачки адвоката Поляк М. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу приходить до висновку про те, що стягненню підлягає сума 8 000 грн.

Керуючись ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_7 ; АДРЕСА_8 ) 8000 (вісім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай