Ухвала

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 727/159/22

провадження № 61-10925ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та повне звільнення від сплати неустойки (пені),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість зі сплати аліментів, які стягувались на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2011 року, в розмірі 36 426,02 грн та неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 36 426,02 грн, і судові витрати.

У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд частково звільнити його від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та повністю звільнити від сплати неустойки (пені).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів, що стягувались на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року в розмірі 36 426,02 грн та неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 36 426,02 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року, звернулася до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та повне звільнення від сплати неустойки (пені).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та повне звільнення від сплати неустойки (пені) закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси ОСОБА_1 не вирішувалося.

21 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року (надійшла до суду 24 липня 2023 року), у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, оскільки судами порушено норми ЦПК України тому, що її не залучено до участі у справі.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що заявник оскаржує рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року, яке в апеляційному порядку не переглядалося, зазначене судове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України і у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року слід відмовити.

Також, дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантії.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів, що стягувались на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2011 року в розмірі 36 426,02 грн та неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 36 426,02 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Отже, оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, а доводи щодо її незалучення у справі ґрунтуються на власному тлумаченні норм права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що встановлені обставини свідчать про те, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , оскільки її правовий зв`язок із предметом спору у даній справі має ймовірний, а не очевидний та безумовний характер, що свідчить про недоведеність заявником факту порушення судовим рішенням її прав, а рішення не містить судження про права та обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах. Рішення суду не містить жодних висновків щодо права ОСОБА_1 на отримання від ОСОБА_3 аліментів чи їх розміру, визначених відповідним рішенням суду.

Закриваючи апеляційне провадження на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року, Чернівецький апеляційний суд правильно вказав, що згідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд погоджується з висновком Чернівецького апеляційного суду, що під час постановлення рішення суд першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішував.

Таким чином, Чернівецький апеляційний суд вірно застосував положення статті 362 ЦПК України та зазначив, що при винесенні рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці не вирішувалися питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не навела неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ухвали.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У низці рішень Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (рішення Європейського Суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Осман проти Сполученого Королівства» («Osman v. the United Kingdom»), пункт 147).

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та повне звільнення від сплати неустойки (пені) відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник