Ухвала

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 727/6809/22

провадження № 61-7414ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід

судді-доповідача Фаловської Ірини Миколаївни у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

Шевченківський районний суд міста Чернівців своїм рішенням

від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Чернівецький апеляційний суд своєю ухвалою від 12 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив та поновив йому строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року. Повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишив без розгляду. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 08 лютого 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.

15 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня

2023 року.

Також до касаційної скарги ОСОБА_1 додає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Системою автоматизованого розподілу справ для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 відповідно до протоколу від 18 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. та визначено,

що до складу колегії входять судді: Сердюк В. В., Стрільчук В. А.

Верховний Суд своєю ухвалою від 05 червня 2023 року визнав наведені в клопотанні ОСОБА_1 підстави про поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовив.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

24 червня 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 05 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додані відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Також заявник зазначає, що він не повинен оплачувати судовий збір, посилаючись на пункт 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня

2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до якого у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Верховний Суд своєю ухвалою від 04 липня 2023 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнив.

Поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року.

Продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

19 липня 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 04 липня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому заявник зазначає, що він не зобов`язаний просити суд касаційної інстанції звільнити його від сплати судового збору, так як чинне законодавство гарантує йому право на касаційне оскарження ухвали Чернівецького апеляційного суду

від 12 квітня 2023 року без сплати судового збору. Тому недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 04 липня 2023 року, є усунутими.

Також, 19 липня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді-доповідача Фаловської І. М.

Заява мотивована тим, що усі недоліки, встановлені судом касаційної інстанції, є юридично надуманими та незаконними, оскільки відносяться до неоднакового застосування одних і тих самих норм ЦПК України різними судовими інстанціями, що порушує процесуальне право ОСОБА_1 на судовий захист.

Разом з тим, суддя постановила ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надала строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначивши, що у разі несплати судового збору у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а саме - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

На думку заявника, ставлення судді-доповідача Фаловської І. М. до вирішення питання про звільнення від сплати судового збору свідчить про упереджене та необ`єктивне ставлення до учасника справи.

На підставі вищевказаного, з метою забезпечення справедливого та неупередженого вирішення справи, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. підлягає відводу на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 суд виходить з такого.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з частинамипершою-третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) зазначив що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя-доповідач має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.

За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.

Єдиним доводом для відводу судді-доповідача Фаловської І. М. від участі

в розгляді цієї справи ОСОБА_1 зазначив те, що, постановляючи ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, суддя-доповідач Фаловська І. М. вказала на те, що заявник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, яка є вчиненням судом певної процесуальної дії. Оскільки судом не вирішувалось питання про відшкодування чи розподіл судових витрат, тому пункт 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» не може бути застосований у цьому випадку.

Відповідно до пунктів 2, 6 частини другої статті 36 Закону України

від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» пленум вищого спеціалізованого суду: узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону; за результатами узагальнення судової практики дає роз`яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Отже, приписами пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» підтверджується не нормативний, а рекомендаційний характер роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації, які викладені у формі постанов.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, доводи заявника щодо підстав для відводу судді-доповідача зводяться до незгоди з ухвалою про залишення його касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору та надання належних доказів, що можуть бути підставою для перевірки майнового стану позивача (довідка за попередній календарний рік перед зверненням з касаційною скаргою), обґрунтовуються тлумаченням норм цивільного процесуального права на свій розсуд, що не є підставою для відводу судді-доповідача відповідно до статті 36 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що остаточне рішення щодо вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження суд вирішує з урахуванням усіх доводів касаційної скарги відповідно

до Розділу V Глави 2 ЦПК України (касаційне провадження).

Доводи заяви про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді-доповідача Фаловської І. М., отже, заявлений відвід є необґрунтованим.

Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Вирішуючи питання про відвід, суд не здійснює оцінку ухвалених суддею процесуальних рішень.

За наведених обставин, враховуючи висновок про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді-доповідача Фаловської І. М., питання про відвід судді-доповідача Фаловської І. М. згідно з частиною третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді

у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської Ірини Миколаївни визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Фаловської Ірини Миколаївни передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяІ. М. Фаловська