ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2015 р.Справа № 916/2687/15

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 27 596 436,02 грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2С.(за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: 01.07.2015р. за вх.№ 2829/15 Публічне акціонернетовариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі – НАК) звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста Одеси”(далі - КП „ТМО”), в якій просить суд стягнути з останнього 27 596 436,02 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу, з яких 17 440 365,40 грн. – основний борг, 6 902 347,01 грн. – інфляція, 462 615,88 грн. – 3% річних, 2 791 107,73 грн. – пеня.

Відповідно до Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.07.2015р. справу № 916/2687/15 розподілено до розгляду судді Власовій С.Г.

Ухвалою суду від 02.07.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Судове засідання, яке призначено на 13.08.2015р., не відбулося у зв’язку із перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному, про що зазначено у відповідній довідці.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні від 27.08.2015р.

26.08.2015р. за вх. № 21365/15 господарський суд Одеської області одержав відзив на позовну заяву, відповідно до якого КП „ТМО” просить суд частково відмовити у задоволенні позову шляхом зменшення розміру санкцій на 70 %. Відповідач зауважує, що ним частково виконані умови Договору в частині оплати боргу в сумі 5 278 838,74 грн., а в частині оплати 17 440 365,40 грн. відповідачем не виконані. Проте, так як КП „ТМО” являється комунальним підприємством, майно його перебуває у комунальній власності та закріплено за ним на праві господарського відання. Джерелами формування майна є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції, послуг; кредити банків інших кредиторів. Відповідач визнає свій обов’язок своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриманий природний газ, проте на теперішній час не має можливості сплатити нараховані позивачем штрафні санкції. Відповідач, однією з перешкод проведення розрахунків за отриманий газ, зазначає несвоєчасні і неповні розрахунки споживачів теплової енергії та населення за послуги теплопостачання (дебіторська заборгованість споживачів перед КП „ТМО” складає 229,6 млн. грн. станом на 01.08.2015р. відповідно до Довідки про фінансовий стан відповідача). Наступними чинниками неналежного виконання Відповідачем договірних зобов’язань відповідач вказує встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування і постачання та затримка у фінансуванні з державного бюджету компенсації різниці в тарифах на теплову енергію (відповідно до ч.8 ст.20 Закону України «Про теплопостачання»). Покриття тарифом фактичної собівартості виробляємої теплової енергії складає приблизно 80 %. Станом на 31.12.2014 заборгованість бюджету перед КП «Теплопостачання міста Одеси» по компенсації пільг та різниці у тарифах на послуги теплопостачання для споживачів становила 23 798 тис. грн. Ще однією з перешкод відповідач вказує дефіцит грошових коштів для проведення КП «Теплопостачання міста Одеси» поточних розрахунків обумовлюється виконанням вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.06.2014 № 217. Окрім того, за підсумками 2014 року КП «Теплопостачання міста Одеси» є збитковим підприємством, про що свідчить Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), згідно якого від здійснення господарської діяльності отримано збитковий сукупний результат у розмірі 28 875 тис. грн.

27.08.2015р. за вх.№ 21456/15 відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про відстрочення оплати суми основного боргу строком на 4 місяці до 31.12.2015р. у зв’язку зі складною економічною ситуацією.

Строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів у зв’язку з задоволенням відповідного клопотання представника відповідача, про що винесено відповідну ухвалу суду.

09.09.2015р. за вх. № 22303/15 господарський суд Одеської області одержав заперечення на зменшення належних до стягнення штрафних санкцій, згідно з якими позивач вважає викладені доводи відповідача необґрунтованими.

10.09.2015р. за вх. № 22485/15 господарський суд Одеської області одержав доповнення до заяви про відстрочку оплати суми основного боргу, відповідно до яких Відповідач суму основного боргу у розмірі 17 440 365,40 грн. визнає у повному обсязі, однак просить суд відстрочити оплату суми основного боргу до 31.12.2015р. Відповідач зауважує, що можливості для одержання цільового кредиту для погашення заборгованості перед позивачем КП „ТМО” не має, оскільки майно підприємства знаходиться у заставі за іпотечними договорами та в податковій заставі, а на рахунки відповідача накладено арешт у зв’язку з виконавчим провадженням та ін.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, які викладені у позовній заяві, запереченнях на зменшення належних до стягнення штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача 27 596 436,02 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу, з яких 17 440 365,40 грн. – основний борг, 6 902 347,01 грн. – інфляція, 462 615,88 грн. – 3% річних, 2 791 107,73 грн. – пеня.

Відповідач суму основного боргу у розмірі 17 440 365,40 грн. визнає у повному обсязі та просить суд частково відмовити у задоволенні позову шляхом зменшення розміру санкцій на 70 %, а також просить суд відстрочити оплату суми основного боргу строком на 4 місяці до 31.12.2015р. з підстав, які викладені у відзиві, заяві про відстрочення та доповненнях до заяви про відстрочку оплати суми основного боргу.

У судовому засіданні від 16.09.2015р. за участю представника позивачів оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивчача, суд встановив наступне:

31.01.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі- Продавець) та ОСОБА_1 підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (надалі- Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2155/14-КП-23, згідно умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).

Газ, що продається за договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі – споживачам Покупця) (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 12939 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг

січень2392квітень945липень0жовтень 1069

лютий2384травень329серпень0листопад1644

березень1792червень0вересень329грудень2055

І кв.6568ІІ кв.1274ІІІ кв.329ІVкв.4768

(п. 2.1. Договору).

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, обсягі газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхілення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Відповідно до умов п. 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

За умовами п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов’язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3113,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%,

- ПДВ за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 287,00 грн., ПДВ 20% 57,40 грн., всього з ПДВ 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 3462,26 грн., крім того ПДВ 20% -692,45 грн., всього з ПДВ – 4154,71 грн.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), в т.ч. щодо стягнення основного боргу, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Крім того, між сторонами підписано ряд Додаткових угод зі змінами, які вносилися у п. 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб. м газу, тарифів транспортування та ін. (а/с 26-30).

НАК свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, передало КП „ТМО” природний газ в обсязі 4 340,481 тис. куб.м на загальну суму 22 719 204,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2014р., жовтень - грудень 2014р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а/с 31-37).

Водночас, умови Договору щодо оплати природного газу Відповідачем виконані частково, оплачено 5 278 838,74 грн., у зв’язку з чим станом на 10.06.2015р. основна заборгованість перед позивачем складає 17 440 365,40 грн.

Приймаючи до уваги прострочення виконання грошових зобов’язань за Договором Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 2 791 107,73 грн., інфляційні в сумі 6 902 347,01 грн. та 3% річних в сумі 462 615,88 грн.

Враховуючи викладене НАК звернувся до господарського суду Одеської області з позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2014р. між НАК та КП „ТМО” укладено договір купівлі-продажу природного газу №2155/14-КП-23, згідно умов якого НАК зобов’язався передати у власність Відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а КП „ТМО” зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. В свою чергу відповідачем умови Договору виконані неналежним чином щодо оплати за природний газ у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 17 440 365,40 грн., яка також не заперечується останнім.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2. Договору позивач правомірно нарахував Відповідачу пеню в сумі 2 791 107,73 грн. у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором за період з лютого 2014р. по березень 2015р.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Господарським судом встановлено, що відповідач у справі є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада, майно його перебуває у комунальній власності та закріплено за ним на праві господарського відання. Джерелами формування майна є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції, послуг; кредити банків інших кредиторів. Відповідач вживає заходи для виконання взятих на себе зобов’язань за Договором та не заперечує проти існування основної заборгованості, однак в силу ряду перешкод, які перелічені у відзиві, заяві про відстрочення та доповненнях до заяви про відстрочку оплати суми основного боргу, не має змоги здійснювати оплати за природний газ вчасно.

Господарський суд, враховуючи досліджені матеріали справи, пояснення сторін, а також те, що дані збитки виникли не з вини відповідача, керуючись ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про зменшення нарахованої позивачем пені на 50 %, а саме до 1 395 553,86 грн. з 2 791 107,73 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги прострочення виконання грошових зобов’язань за Договором Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 462 615,88 грн. та інфляційні в сумі 6 902 347,01 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних перевірений господарським судом та встановлено відповідність обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог НАК в частині стягнення основного боргу в сумі 17 440 365,40 грн., інфляційних в сумі 6 902 347,01 грн., 3 % річних в сумі 462 615,88 грн. та пені в сумі 1 395 553,86 грн., в решті позовних вимог відмовити.

Водночас суд, розглянувши заяву Відповідача про відстрочення оплати суми основного боргу строком на 4 місяці до 31.12.2015р. від 27.08.2015р. за вх.№ 21456/15 дійшов висновку про відмову у її задоволенні у зв’язку з наступним:

Відповідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З приписів ч.1 ст. 121 ГПК України вбачається, що тільки при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд може відстрочити виконання рішення.

Проте заявником у заяві зазначені обставини складності виконання рішення, які не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 17 440 365 (сімнадцять мільйонів чотириста сорок тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 40 коп., інфляцію в сумі 6 902 347 ( шість мільйонів дев’ятсот дві тисячі триста сорок сім) грн. 01 коп., 3% річних в сумі 462 615 ( чотириста шістдесят дві тисячі шістсот п’ятнадцять) грн. 88 коп., пеню в сумі 1 395 553 (один мільйон триста дев’яноста п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три) грн. 86 коп. та судовий збір в сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.2015 року.

Суддя С.Г. Власова