Справа № 369/10907/23

Провадження №1-кс/369/2380/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111380001197 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_4 , маючи на меті незаконне поводження з бойовими припасами, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно, без передбаченого законом дозволу, тобто всупереч вимогам постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 за № 2471-ХХІІ «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 за № 622, для власного використання всупереч передбаченому законом порядку у невстановленому досудовим розслідуванням місці придбав предмет ззовні схожий на корпус ручної наступальної гранати РГН з маркуванням на корпусі гранати «254-204-87-РГН», предмет схожий на підривач УДЗ з маркуванням на важелі «УДЗ ЫЦ-35-87» та зберігав при собі.

Так, 12.07.2023 у період часу з 01:10 год. по 01:45 год. у ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , при ОСОБА_4 , працівниками поліції було виявлено та вилучено: предмет ззовні схожий на корпус ручної наступальної гранати РГН з маркуванням на корпусі гранати «254-204-87-РГН», предмет схожий на підривач УДЗ з маркуванням на важелі «УДЗ ЫЦ-35-87».

Згідно довідки відділу вибухотехнічної служби від Голового управління Національної поліції в Київській області про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів 12.07.2023 року предмет ззовні схожий на корпус ручної наступальної гранати РГН з маркуванням на корпусі гранати «254-204-87-РГН» належить до ІІІ категорії (надзвичайно небезпечний, небезпечний, обмежено небезпечний або безпечний).

Згідно довідки відділу вибухотехнічної служби від Голового управління Національної поліції в Київській області про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів 12.07.2023 року предмет зовні схожий на предмет схожий на підривач УДЗ з маркуванням на важелі «УДЗ ЫЦ-35-87» належить до ІІ категорії (надзвичайно небезпечний, небезпечний, обмежено небезпечний або безпечний).

12.07.2023 року слідчим відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП України в Київській області відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111380001197 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України та розпочато досудове розслідування.

12.07.2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.07.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.

Підставами підозрювати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, являються зібрані докази у кримінальному провадження, а саме: повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, протоколи допитів свідків, протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , протокол затримання ОСОБА_4 та інші докази у своїй сукупності.

Таким чином, у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, українець, громадянин України, працюючий в ГУ ДСНС України в м. Києві на посаді інструктора, із вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимий.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування у розумні строки, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи можливість реального покарання за злочини у вчиненні яких підозрюється, санкція статті яких, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, місця роботи, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний може бути схильний до ухилення від органів досудового розслідування та суду;підозрюваний може змінити місце працевлаштування; підозрюваний є не одруженим, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також батьків похилого віку, тому не має стійких соціальних зв`язків, сімейні зв`язки відсутні.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на свідків, експерта, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про місце проживання свідків, місце знаходження експерта може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній, як вище зазначалося, може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою впливу на свідків, експерта.

Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання чи особиста порука будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, оскільки виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, приймаючи до уваги що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, суспільно небезпечні наслідки спричинені вказаним злочином, які виразились в порушенні та нехтуванні найвищими невід`ємними правами кожної особи, передбаченими ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю та для дієвого виконання кримінального провадження вважаю доцільним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, з підстав, викладених в останньому.

Захисник проти задоволення клопотання заперечував та просив слідчого суддю обрати більш м`який запобіжний захід.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

12.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, кримінальному провадженні присвоєно № 12023111380001197.

12.07.2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.07.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.

Зі змісту доданих до клопотання документів вбачається причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до положень ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч.1 ст. 263 КК України - застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є законодавчо передбаченим.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені ст. 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі до 7 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на свідків, потерпілого. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваної запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_4 офіційно працевлаштований в ГУ ДСНС України у м. Києві на посаді інструктора, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- підозрюваний раніше не судимий; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Стороною обвинувачення не обґрунтовано, які саме обставини об`єктивно свідчать про недостатність застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за доцільне застосовувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки ризикам кримінального провадження можна запобігти, застосувавши відносно ОСОБА_4 особисте зобов`язання.

Відповідно до ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у вказаному провадженні.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.177, 178, 179, 181, 186, 193, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, працюючого в ГУ ДСНС України у м. Києві на посаді інструктора, із вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого, - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування, а саме до 09 вересня 2023 року (включно).

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у вказаному провадженні;

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1