ПОСТАНОВА

                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.07.2023

Справа № 497/1094/23

                                                        Провадження № 3/497/574/23

25.07.2023 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

при секретарі – Божевої І.Д.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болграді адміністративний матеріал відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хуст Закарпатської області, громадянина України, начальника автомобільної служби в/ч НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (книжка) серії НОМЕР_2 , виданий Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонської області,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №13-2023/СП від 19.05.2023 року, ОСОБА_1 з 2005 року проходить військову службу у ЗСУ та з липня 2021 року перебуває на посаді начальника автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 . З 24.02.2022 року по теперішній час в Україні введений воєнний стан. Будучи військовослужбовцем ЗСУ, відповідно до вимог ст.ст.9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також своїх посадових обов`язків, ОСОБА_2 був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2023 року №199 старшого лейтенанта ОСОБА_2 визначено провести службове розслідування за фактом не виконання наказу командира в/ч НОМЕР_1 №133 від 18.04.2023 року військовослужбовцями. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців ЗСУ, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльності) яких призвели до завдання шкоди державі визначений у Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджений Наказом МОУ № 608 від 21.11.2017 року. Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку Особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

- виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування, особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Проте, на думку особи яка склала протокол, старший лейтенант ОСОБА_2 у період з 19.04.2023 року по 30.04.2023 року, недбало поставився до військової служби та своїх службових обов`язків, в порушення вищевказаних вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Порядку вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

З протоколу вбачається, що у період з грудня 2022 по квітень 2023 року деякі військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , прибувши із зони ведення активних бойових дій до ППД військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), за станом здоров`я були направлені до ВМКЦ м.Одеса для проходження лікування, а також для встановлення ступеню придатності до військової служби. Після проходження останніми ВЛК, військовослужбовці - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 отримали висновок ВЛК про непридатність до військової служби у підрозділах ВМС, що унеможливлює подальше проходження їх служби у військової частині НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що вона належить до підрозділів ВМС. За результатами опрацювання цих довідок ВЛК, були підготовлені та направлені до вищого керівництва ВМС, а саме до в/ч НОМЕР_3 , пропозиції на переміщення зазначених військовослужбовців до іншого роду військ ЗСУ (а саме 23.03.2023 року - відносно ОСОБА_8 ; 01.04.2023 року - відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ; 13.04.2023 року - відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ). Далі, 18.04.2023 року командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ по частині № НОМЕР_4 , яким вищезазначених військовослужбовців направлено до району зосередження в/ч НОМЕР_1 , а саме у Донецьку область. Після доведення зазначеного Наказу, військовослужбовці відмовилися його виконувати за станом здоров`я. Після чого за вищенаведеним фактом відмови виконання наказу командира, призначено службове розслідування, проведення якого доручено старшому лейтенанту ОСОБА_12 . Проте він у період з 19.04.2023 року по 30.04.2023 року, недбало ставлячись до своїх обов`язків, як особа яка проводить службове розслідування, об`єктивну перевірку фактам не провів, не дослідив під час проведення службового розслідування причини, умови вчинення порушення обмежившись загальними фразами, обставини які пом`якшують провину не зазначив, зазначив лише обставини, які обтяжують провину, крім того додавши до статей, які військовослужбовці порушили своїми діями статті Статуту, які жодного відношення до військовослужбовців не мають ( ст.ст.58, 59, 119, 120).

На думку особи, що склала протокол ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді начальника автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 ВМС України, у період з 19.04.2023 року по 30.04.2023 року, перебуваючи на території військової частини, що розташована у м.Болград Одеської області, в порушення вимог ст.ст.9,11,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст.1,4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ та своїх службових обов`язків, як особи, яка проводить службове розслідування, недбало поставився до військової служби та своїх службових обов`язків, що виразилось у невжитті всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, у не з`ясуванні всіх обставин, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складено прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Копанською А.А. за ч.2 ст. 172-15 КУпАП

ОСОБА_1 винним себе не визнав, пояснив, що виконував службові обов`язки з чітким дотриманням усіх вимог, йому не було відомо про наявність довідок ВЛК у вищеперелічених осіб. Він виконував наказ командира в/ч НОМЕР_1 про проведення службового розслідування з невиконання вищепереліченими особами наказу командира військової частини щодо направлення їх до району зосередження в/ч НОМЕР_1 . Службове розслідування він провів у рамках передбачених законодавством, за результатом якого склав відповідний акт, який носить рекомендаційний характер, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності видається безпосередньо командиром військової частини. Просив провадження у справі закрити, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Особа, якою складено протокол про адміністративне правопорушення - прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Копанська А.А. до суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, результатом розгляду справи не цікавилася, судові засідання через відсутність прокурора відкладалися двічі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується недбале ставлення до військової служби, яке виразилося у неналежному проведенні службового розслідування за фактом відмови виконувати наказ командира військовослужбовцями - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які отримали висновок ВЛК про непридатність до військової служби у підрозділах ВМС, не проведення об`єктивної перевірки фактам, не дослідження причин та умов вчинення порушення військовослужбовцями, не зазначення причин, які пом`якшують провину, а також додавання статей, які не мають жодного відношення до військовослужбовців.

Матеріалами провадження встановлено, що службове розслідування було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2023 року №199 "Про призначення службового розслідування", цей наказ суду не було надано. Суд не мав можливості дослідити цей доказ та встановити, особу, якій було доручено проведення службового розслідування факту невиконання наказу командира частини.

З акту проведення службового розслідування вбачається, що фактично наказ виконував ОСОБА_2 , він провів службове розслідування, при цьому в акті зазначено, що особи надали пояснення з причин та умов невиконання наказу безпосереднього командира (прокурором не надано суду пояснення військовослужбовців, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, з яких вбачалося би протилежне ніж зазначено у акті проведення службового розслідування), в акті є посилання на порушення військовослужбовцями відповідних нормативно-правових актів та запропоновано притягнути ціх осіб до дисциплінарної відповідальності. При цьому цей акт було перевірено Помічником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 .

До матеріалів справи доданий витяг з Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №154 від 30.04.2023 року ОСОБА_14 відповідно до якого вище зазначених військовслужбовців притягнуто до дисциплінарної відповідальності, при цьому зміст наказу носить некоректне висловлювання, нібито наказ видається старшим лейтенантом ОСОБА_2 , а саме "Мною, старшим лейтенантом Р.Молнар...".

Диспозицією ч.2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення до військової служби.

З об`єктивної сторони, правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків ( у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ містить загальні обов`язки військовослужбовців. Стаття 16 Статуту визначає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Надані суду докази, матеріали провадження, не свідчать поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованого йому правопорушення, оскільки ними підтверджується лише факт виконання останнім наказу командира військової частини № НОМЕР_5 , щодо проведення службового розслідування, який суду не був наданий.

У той же час матеріалами справи не підтверджується, які заходи ОСОБА_2 фактично вжив на виконання наказу, які докази були ним здобуті під час проведення службового розслідування, відсутні покази свідків - військовослужбовців, з приводу не відібрання у них ОСОБА_2 письмових пояснень під час проведення службового розслідування.

При цьому суд приймає до уваги той факт, що акт складений ОСОБА_15 є документом, який носить окрім іншого рекомендаційний - пропозиційний характер, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідних осіб, а також цей акт був перевірений іншою службовою особою ОСОБА_16 , пояснення якого також відсутні в матеріалах справи, або докази про його відмову у дачі таких показів.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Крім того, у справі "Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до протоколу.

У зв`язку з чим, в матеріалах справи є лише сумніви щодо наявності вини в діях ОСОБА_2 , а відтак згідно статті 62 Конституції України суд такі сумніви повинен трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВС/КАС від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад та подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-15 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33-35, 172-15 ч.2, 221, 247, 268, 280, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя                                                                                В.А.Раца