ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 липня 2023 року           справа №200/5006/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 р.  у справі  № 200/5006/22 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1  до Міністерства оборони України про визнання частково протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просила визнати частково протиправним Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене за Протоколом №197 від 22.09.2022 року в частині розміру належної суми одноразової грошової допомоги (7 500 000 грн) та зобов`язати відповідача внести зміни до Рішення в частині призначення та виплати їй одноразової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. відповідно до п. 2 Постанови № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року  залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про  визнання частково протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивач має надати до суду: квитанцію про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

В ухвалі зазначено, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 11412  грн. 60 коп.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає, що судом невірно обраховано суму судового збору, а саме невірно зазначено що позивач звернувся з вимогами майнового характеру, оскільки у даному випадку звернувся з вимогами немайнового характеру.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, регламентовано, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Тобто, окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.

 Таким чином, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції відповідно до частини 3 статті 293 КАС України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Отже, основними критеріями ухвал, до яких суд апеляційної інстанції застосовує частину третю статті 293 КАС України, є те, що ці ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення, водночас заперечення на такі ухвали можуть бути викладені як доводи апеляційної скарги на рішення по суті.

При цьому, частиною 3 статті 293 КАС України прямо передбачено, що "заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду", що не є тотожним з можливістю оскарження ухвал, що не підлягають оскарженню, якщо таке оскарження відбувається разом з оскарженням рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30 липня 2021 року справа №160/16989/20.

Натомість, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до частини першої статті 241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Наведене свідчить, що у випадку частини 3 статті 293 КАС України законодавцем вживано поняття “ухвала, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду”.

 При цьому перелік ухвал першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення передбачений частиною 1 статті 294 КАС України.

 Натомість пункт 1 частини 1 статті 299 КАС України містить таке поняття як “подання апеляційної скарги на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню”.

При цьому одним із судових рішень в розумінні статті 241 КАС України є ухвала суду.

Аналіз приписів частини 3 статті 293 та пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України свідчить, що законодавцем розмежовано застосування судом апеляційної інстанції правових норм під час розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, які не підлягають оскарженню.

На переконання суду, розмежовуючи приписи частини 3 статті 293 та пункту 1 частини 1 статті 299 КАС, відмінністю між їх застосуванням мають бути такі критерії як: чи порушено процесуальні права учасника справи; чи впливає ухвала суду на рішення по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30 листопада 2022 року справа № 640/6560/22.

За положенням ч. 5 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, окремим документом викладаються ухвали з питань: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об`єднання справ та роз`єднання позовних вимог; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз`яснення судового рішення; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду.

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

За положенням частини 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Отже, у частині 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Системне тлумачення положень частини 1 статті 294 КАС України дає підстави для висновку, що законодавець використав різні конструкції, визначаючи перелік ухвал, зокрема, в одних випадках вживається слово: “відмови” (пункти 1, 2, 4, 7, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 26, 27), а в інших – вказується на сутність процесуального рішення (пункти 3, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20, 23, 24, 25).

При цьому обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині 1 статті 294 КАС України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Як вже зазначалось за правилами частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Тобто незгода із такою ухвалою суду першої інстанції може бути висловлена заявником в обґрунтуванні вимог апеляційної скарги особи на судове рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 червня 2023 року у справі № 607/23244/21 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року у справі №638/17815/17-ц щодо застосування пункту 13 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) стосовно можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала інший висновок про застосування пункту 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України, щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху підлягає апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. У такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

Отже, не передбачено оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року  якою залишено без руху позовну заяву, окремо від рішення суду, а передбачає подання заперечення на ухвали які включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово, висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».

Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21 листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та № 826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень і способу дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 305 КАС України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

Проте, стаття 305 КАС України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.

Відсутність у процесуальному законі положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Суд зазначає, що в даному випадку, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду судового рішення суду першої інстанції оскарження якого окремо від рішення суду не передбачено і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, апеляційне провадження підлягало закриттю як помилково відкрите.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 295, 305, 311, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                              УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 р.  у справі  № 200/5006/22, як помилково відкрите.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 26 липня 2023 року.

Суддя-доповідач                                                                             Е.Г. Казначеєв

                                                                                                         І.Д. Компанієць

                                                                                                         А.В. Гайдар