Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/491/23

Провадження № 1-кп/758/953/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №12022100070001236, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2022 року, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванків Бориспільського району Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, утриманців не маючого, військовозобов`язаного, не депутата, інвалідності не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 15 лютого 2022 року вироком Подільського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, які відбув 10.11.2022 року року,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

де сторонами кримінального провадження виступають, зі сторони:

обвинувачення - прокурор - ОСОБА_4 ;

захисту: обвинувачений - ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 ,

учасник провадження:

потерпіла особа - ФОП ОСОБА_8 (яка подала заяву про розгляд справи без її участі),

за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника, -

В С Т А Н О В И В :

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено до 21.11.2022.

11 липня 2022 приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував в торговому залі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що належить ФОП « ОСОБА_8 » (ІПН НОМЕР_2 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та в умовах воєнного стану, що належить ФОП « ОСОБА_8 ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, 11.07.2022 приблизно о 17 год. 43 хв. перебуваючи в торговому залі вище вказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з торгівельного прилавку товар, а саме «напиток быстрораст с какао Nesquik», вагою 140 г., вартістю 36 гривень 56 копійок, «Круасанчик з начинкою «Какао крем орех» Лукас, вагою 45 грам, вартістю 7 гривень 36 копійок, в кількості 3 одиниць, «Круасанчик з начинкою «Какао крем» Лукас, вагою 45 грам, вартістю 7 гривень 36 копійок, в кількості 4 одиниць, «Круасанчик з начинкою «Какао крем» Лукас, вагою 45 грам, вартістю 7 гривень 36 копійок, в кількості 4 одиниць, «Круасанчик з вишневим наполнителем» Лукас, вагою 45 грам, вартістю 7 гривень 36 копійок, в кількості 4 одиниці, напій енергетичний газований б/a HELL FOCUS Strons, ємністю 250 мл, вартістю 17 гривень 71 копійок, в кількості 2 одиниць, сок Капризон апельсин Capri-Sun Orange, ємкістю 200 г, вартістю 11 гривень 62 копійки, в кількості 4 одиниць, Халву подсолнечную ванильную 210 гр ТМ Norsu, вартістю 13 гривень 97 копійок, в кількості 5 одиниць, Халву подсолнечную ванильную 70 гр ТМ «Norsu», вартістю 5 гривень 23 копійки, в кількості 5 одиниць, вафли «Артэк класический» 65 гр TM«Norsu», вартістю 6 гривень 89 копійок, Вафли «Крем- какао» 65 гр. TM «Norsu», вартістю 7 гривень 25 копійок, в кількості 2 одиниць, Вафли «С ароматом пломбира» 65 гр TM «Norsu», вартістю 6 гривень 71 копійка, в кількості 4 одиниць, Вафли «Молочные» 65 гр TM«Norsu», вартістю 6 гривень 87 копійок, в кількості 2 одиниць та Напиток безалкогол сокосодержащий Соковинка вкус Апельсина, ємністю 0,5 л, вартістю 9 гривень 12 копійок, які сховав собі під верхній одяг та направився до виходу з приміщення магазину, де побачив працівників магазину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно та в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що його незаконні дії було викрито, не реагуючи на прохання працівників магазину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зупинитися, ОСОБА_6 , маючи при собі викрадений товар, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП « ОСОБА_8 » матеріальної шкоди на суму 396 гривень 69 копійок (без ПДВ).

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченню визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і надав показання аналогічні наведеним в тексті обвинувального акту. Пояснив, що правопорушення вчинив внаслідок того, що дуже хотів їсти, а грошових коштів на придбання товарів, які він викрав, він не мав. Вказав, що в повному обсязі відшкодував вартість викраденого майна потерпілій особі. Щиро кається у вчиненому і докорінним чином тепер змінив своє ставлення до можливості вчинення злочинів. Просив не позбавляти його волі.

Захисник у судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного та просив застосувати до обвинуваченого більш м`яке покарання, ніж передбачено законом та звільнити його від відбування покарання зі встановленням іспитового строку, оскільки обвинувачений щиро кається у вчиненому, фактично на його утриманні знаходиться батько інвалід другої групи. Захисник зазначив, що реальне відбування покарання вплине на його стійкі соціальні зв`язки.

Потерпіла особа ОСОБА_8 подала до суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд без її участі, також в поданих заявах зазначила, що матеріальна шкода обвинуваченим відшкодована в повному обсязі.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, з огляду на позицію представника потерпілої особи, висловлену в її заяві, за згодою учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням постанови про визнання речовими доказами, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному та касаційному порядках.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився стосовно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.

В судових дебатах прокурор просив суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні злочину є повністю доведеною, а тому він повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із принципів встановлених положеннями ст. 50 КК України, його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання визначені ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таким чином при призначенні обвинуваченому покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином й проти власності, дані про особу винного, який раніше судимий за вчинення майнового злочину але покарання відбув та має непогашену судимість; задовільний стан здоров`я; є неодруженим, не працює, наявність у нього міцних соціальних зв`язків та відсутність осіб на утриманні, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває; вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі; пом`якшуючою вину обставиною суд визнає щире каяття та відшкодування заподіяної ним шкоди, яка в сукупності становить 396 гривень 69 копійок; обтяжуючі вину обставини судом не встановлені; за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно; розкаюється у вчиненому.

Учинення інкримінованого злочину, доведення якого установлено судом, карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.

За положеннями ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 20.06.2018 (справа № 740/5424/15-к), від 05.02.2019 (справа № 753/24474/15-к) сформульовано правову позицію про те, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Стаття 69 КК України підлягає виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суровими (несправедливими), а особа потребує поблажливого ставлення. Через це суд має право скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Відтак, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості та зважаючи на фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні: повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття та завдання у результаті ненасильницького злочину матеріальної шкоди в розмірі 396 грн. 69 коп., яка складає вартість виключно викрадених продуктів харчування, саме суб`єкту господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування, і яка повністю відшкодована, та значимість такого розміру для останньої, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої особи, а також особу обвинуваченого, зокрема його вік, усвідомлення наслідків вчиненого, висловлення жалю та бажання працевлаштуватись та змінити спосіб життя, суд дійшов висновку за можливе при призначенні покарання обвинуваченому застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначити покарання нижче найнижчої межі, ніж це передбачено санкцією відповідного злочину, у виді позбавлення волі на строк п`ять років відповідно з дотриманням положень Загальної частини КК України ст. ст. 63 КК України.

Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах адекватності, виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання, є достатніми для виправлення обвинуваченого за умови ізоляції його від суспільства. На переконання суду саме цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого та призведе до бажання вести законослухняний спосіб життя, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

У відповідності до ст. 69-1 КК України За наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 378/256/20 висловлено правову позицію про те, що загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням ч.1 ст.75 КК України у відповідній редакції.

Обвинувачений, не працевлаштований офіційно, але має постійне місце роботи, вчинивши вказаний вище злочин, щиро покаявся та відшкодував заподіяну шкоду, яка складала лише 396 грн. 69 коп. вартості викрадених саме продуктів харчування, також під час судового розгляду проявив бездоганну процесуальну поведінку, усвідомив вчинене та висловив осуд своєї поведінки.

Наведене у своїй сукупності безумовно свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку. Тому обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку, визначеному ч. 4 ст. 75 КК України, не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на нього, відповідно до ст.76 КК України, обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи. Вказані обов`язки відповідно до ступеня тяжкості кримінальних правопорушень та особи винного будуть необхідними та достатніми для його виправлення. Таке звільнення надасть можливість обвинуваченому, про що запевняв суд, змінитись в кращу сторону і щодо способу життя, і щодо поведінки, та виправдати довіру суду.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового розгляду не застосовувались, запобіжний захід щодо обвинуваченого під час судового розгляду не обирався, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 з урахуванням відсутності клопотань сторони обвинувачення та призначеного покарання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 369-371, 373-376, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням іспитового строку 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № 3516/22 від 28.11.2022 року в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

-DVD-R із відеозаписом подій за 11 липня 2022 року з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який визнаний речовим доказом по справі постановою від 12.01.2023 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: суддя ОСОБА_1