Справа № 953/6050/22

                                                        н/п 1-кп/953/514/23

    УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_2 ,

обвинуваченої – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

УС Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , посилаючись на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй особливо тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_4  у судовому засіданні надала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у порядку ст. 201 КПК України, в якому просила змінити застосований щодо обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави. В обґрунтування клопотання посилалася на відсутність заявлених у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що обвинувачена з 2015 року є депутатом у сел.Кутузівка, до цього часу займає посаду секретаря Вільхівської сільської ради, від посади не відсторонена, має позитивну характеристику, міцні соціальні та родинні зв`язки, постійне місце проживання, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, наміру переховуватися від суду та органів досудового розслідування не має. Зауважила на тому, що майже всі свідки сторони обвинувачення допитані, а тому ризик впливу на свідків відсутній. Зазначила, що стороною обвинувачення не доведено, що мета застосування запобіжного заходу не може бути досягнута за умови застосування до обвинуваченої іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою. Також захисник як на підставу для зміни застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилалася на наявність у обвинуваченої ОСОБА_3 певних хронічних захворювань та неможливість здійснення лікування в умовах слідчого ізолятору, а також просила суд врахувати ту обставину, що у обвинуваченої ОСОБА_3 є матір похилого віку, яка є непрацездатною та потребує стороннього догляду, проте жодних інших осіб крім обвинуваченої, які можуть здійснювати такий догляд, немає.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2022 року щодо ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05 липня 2022 року, який у подальшому був продовжений до 06 листопада 2022 року включно.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2022 року щодо ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 31 грудня 2022 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово проводжений, останній раз до 29 липня 2023 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Строк тримання під вартою обвинуваченої закінчується 29 липня 2023 року включно.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також незаконно впливати на свідків.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3  з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченій діяння, як воно сформульоване стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченої, яка має зареєстроване місце проживання, однак у с. Кутузівка Харківській області, є депутатом VIII скликання Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, обрана на посаду секретаря Вільхівської сільської ради, тобто має міцні соціальні зв`язки, раніше не судима, проте, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері основ національної безпеки України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, за яке передбачене покарання у разі визнання її винною від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, суд вважає, що вона може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, враховуючи, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, тому вона може перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої.

Суд вважає також доведеним ризик того, що обвинувачена може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які є мешканцями територіальної громади де мешкає обвинувачена, з огляду на те, що не всі свідки сторони обвинувачення допитані.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню або ж створять загрозу суспільству.

Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченій, покарання, яке загрожує у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 доведені прокурором та продовжують існувати. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченій під вартою на шістдесят днів.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника на наявність у обвинуваченої певних захворювань та неможливість здійснення медикаментозного лікування в умовах перебування у слідчому ізоляторі суду не доведено. Крім того, суд констатує, що під час перебування обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора будь-яких письмових заяв про порушення її права на захист шляхом ненадання їй медичної допомоги не надходило.

Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченої не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченої під вартою не виходить за межі розумного строку.

Отже, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобіганню встановленим ризикам.

Так, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Суд, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає не доцільним визначати розмір застави.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд відмовляє.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178,197, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто - до 22 вересня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 22 вересня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника - відмовити.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченою - в той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 26 липня 2023 року.

Суддя                                                         ОСОБА_1