УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/2169/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №120190600000000308 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гуменники Житомирського району Житомирської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, керівника Малинського благодійного фонду «Благодать», інваліда ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 8916,54 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів,-.

в с т а н о в и в:

За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, 31 серпня 2019 року близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в смт. Гранітне Коростенського району Житомирської області по вул. Залізнична поблизу будинку №31 в напрямку станції Пенізевичі, в порушення вимог пп.12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, перевищуючи допустиму швидкість руху в населеному пункті на 73 км/год., в порушення вимог п.12.3 зазначених Правил, при виникненні небезпеки або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, порушуючи вимоги п.10.1 вказаних Правил, перед зміною свого напрямку руху, не переконався у безпечності свого маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 помер.

Невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п. 10.1, 12.3, 12.4, 12.9(б) Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судом, кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. В решті вирок залишити без змін. Вважає вирок суду незаконним, таким що підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не врахував належним чином особливості вчиненого останнім кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, а також характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, зокрема те, що останній допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом, з перевищенням швидкості руху та у межах населеного пункту скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , від чого останній помер на місці. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував належним чином той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 , попри очевидні докази його вини, від початку і до кінця судового розгляду свою вину не визнав та звинувачував у ДТП потерпілого ОСОБА_10 .. Вказує, що підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України не було, оскільки виправлення обвинуваченого без позбавлення волі становить високу небезпеку для суспільства та справляє враження безкарності та вседозволеності для окремих громадян.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора та потерпілої в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що вирок суду першої інстанції оскаржується лише в частині призначеного покарання, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були перевірені судом першої інстанції та яким була надана належна правова оцінка.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, а саме: застосуванні ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.

Разом з цим, суд першої інстанції, навивши відповідні мотиви, виключив такі обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого : активне сприяння розкриттю злочину, оскільки така обставина носить формальний характер, та добровільне відшкодування шкоди, оскільки тяжкі непоправні наслідки у виді смерті людини не можуть бути компенсовані відшкодуванням втрат на поховання.

При цьому, сторона захисту не оспорювала вирок суду в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що смерть ОСОБА_10 настала, в тому числі, і від необережних дій самого велосипедиста ОСОБА_10 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та не впевнився у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, виїхавши з другорядної дороги на головну.

Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є інвалідом ІІІ групи, дані досудової доповіді, згідно якої орган пробації вважає доцільним застосувати до обвинуваченого пробацію, відсутність обтяжуючих обставин, те, що після скоєного він одразу повідомив в поліцію про подію, а також відшкодував шкоду потерпілій і вона до нього претензій не має.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та вважав, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції недостатньо врахував обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його наслідки, те, що останній допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом у межах населеного пункту з перевищенням швидкості руху, чим поставив інших осіб в небезпеку, свідомо ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 , від чого останній помер на місці, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, зокрема, намагання обвинуваченого перекласти вину на загиблого ОСОБА_10 ..

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не має.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції було допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому він підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.

Так, відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини кримінального провадження, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів враховує дані про особу останнього, який не судимий, не одружений, є інвалідом ІІІ групи, дані досудової доповіді, згідно якої орган пробації вважає доцільним застосувати до обвинуваченого пробацію, відсутність обтяжуючих обставин, те, що після скоєного він одразу повідомив в поліцію про подію, а також відшкодував шкоду потерпілій.

Разом з цим, колегія суддів враховує категоричну позицію потерпілої, яка наполягає на позбавленні волі обвинуваченого, підтримуючи позицію прокурора. При цьому під час апеляційного розгляду потерпіла пояснила, що дійсно надала розписки про відсутність претензій до обвинуваченого, який пообіцяв їй після отримання страховки відшкодовувати добровільно шкоду, але мова про покарання не йшла.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, дані про особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, позиції потерпілої та відношення обвинуваченого до скоєного, колегія суддів, приходить до висновку про можливість призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді позбавлення волі, в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України, яке буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Також, враховуючи, що злочин вчинено внаслідок грубого порушення обвинуваченим ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, що потягло непоправні наслідки, колегія суддів вважає за необхідне застосувати більш суворе додаткове покарання у виді позбавлення останнього права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: