П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  240/33559/22                                         Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна                                                                         Суддя-доповідач -  Кузьмишин В.М.   

25 липня 2023 року                                                                                           м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Кузьмишина В.М.

суддів:  Сапальової Т.В.  Сушка О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання діій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

          Короткий зміст позовних вимог.

          У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті пенсії з 01.03.2022, з урахуванням індексації, установленої згідно постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 №118, без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати з 01.03.2022 пенсію, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 №118, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

          Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

          Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 позовні вимоги задоволено.

          Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

          Не погодившись із судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

          Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

          Рух справи у суді апеляційної інстанції.

          Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі, призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

          Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

          Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 06.05.2019 року отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .

          Житомирським обласним територіальним центром комплектування та соціальних виплат складено довідку від 14.01.2021 за особовою справою №ХЗ45307 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових складових станом на 05.03.2019, яку надіслано до ГУ ПФУ в Житомирській області для перерахунку пенсії позивача.

          Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 240/37261/21 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  з 01 квітня 2019 року, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.01.2021 за особовою справою №ХЗ45307 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених виплат.

          Під час перерахунку пенсії відповідачем загальний розмір нарахованої позивачу з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 29 024,36 грн., проте до виплати призначена пенсія у розмірі 19 340,00 грн., а з 01.07.2022 в обмеженому розмірі 20 270,00 грн. без врахування індексації.

          В подальшому позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату пенсії з 01.03.2022 без обмеження її максимального розміру.

          Листом від 08.11.2022 за вих.№34494-31895/В-02/8-0600/22 відповідач повідомив позивача про те, що обчислення пенсії з 01.03.2022 проведено згідно норм чинного законодавства. Вказано, що пенсія, в обчисленому на виконання судового рішення в розмірі становить - 29 138,75 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати становить - 20 270,00 грн.

          Не погоджуючись із правомірністю дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати з 01.03.2022 максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина.

          Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі Закон № 2262-ХІІ).

          Згідно ст.64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

          Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

          Згідно пункту 2 Постанови №118 з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

          Частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

          Однак, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

          За таких обставин, внесені до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

          У спірних відносинах наведене положення Постанови №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

          Таким чином, попри наявність в Постанові №118 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

          Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати позивачу з 01.03.2022 пенсії із збереженням розміру, що був визначений до проведення її перерахунку на підставі Постанови №118, у зв`язку із тим, що після такого перерахунку розмір пенсії обмежуватиметься максимальним розміром, не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суд зазначає, що обмеження пенсії максимальним розміром, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

          За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо порушення прав позивача шляхом обмеження пенсії максимальним розміром є протиправними.

          Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

          В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

          Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

          При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

          У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий  Кузьмишин В.М.

Судді    Сапальова Т.В.  Сушко О.О.