Справа 556/1196/23

Номер провадження 1-кп/556/112/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рядок статзвіту № 93

20.07.2023

Володимирецький районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Драбове - Барятинське Драбівського району Черкаської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше судимої:

1) вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з іспитовим строком 1 рік,

2) вироком Корецького районного суду Рівненської області від 28.05.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці; -

за ч. 4 ст. 185 КК України;

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.

Так, 20 липня 2022 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 будучи раніше судимою за ст.185 КК України, діючи в умовах воєнного стану, веденого указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 № 259/2022 від 18.04.2022 № 341/2022 від 17.05.2022, далі № 573/2022 від 12.08.2022, перебуваючи в будинку свого знайомого ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, діючи умисно, таємно та протиправно, повторно вчинила крадіжку чужого майна, а саме мобільного телефону марки «sigma comfort 50 mini 4», вартістю 170 гривень 17 копійок, та грошових коштів в сумі 705 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_6 , внаслідок чого останньому було заподіяно майнову шкоду на загальну суму 875 гривень 17 копійок.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину, підтвердила фактичні обставини справи, які викладені у обвинувальному акті, пояснила, що 20 липня 2022 року вона перебувала в будинку свого знайомого ОСОБА_6 в смт.Рфафалівка, вони разом вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_6 заснув, вона взяла його мобільний телефон та гроші, біля 700 грн, і поїхала до м.Вараш. Гроші витратила на придбання спиртного та продуктів харчування. Щиро розкаюється у вчиненому, усвідомила незаконність своїх дій. Викрадений мобільний телефон повернула потерпілому. Просила її суворо не карати, не позбавляти волі, та запевнила суд у тому, що більше не вчинить злочинів.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання надав письмову заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі. Зазначив, що до обвинуваченої матеріальних та моральних претензій не має, визначення міри покарання поклав на розсуд суду.

Крім визнання своєї вини самою обвинуваченою, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину стверджується також сукупністю інших доказів, які досліджено судом, в т.ч.

- рапортом чергової частини відділення поліції про фіксацію повідомлення про вчинений злочин від 22.07.2022 (а.с.5);

- протоколами огляду місця події з ілюстративними таблицями від 21.07.2022 (а.с.17-23); від 22.07.2022 (а.с.38-41);

- висновком експерта СЕ-19/118-22/7077-ТВ від 29.07.2022 (а.с.54-62);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваної від 24.06.2022 (а.с. 188-192), в ході якого ОСОБА_4 показала, в який спосіб він вчиняв злочин;

Таким чином, проаналізувавши і оцінивши всі дослідженні докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і правильно кваліфіковано її дії.

При обранні розміру та виду покарання щодо обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчинених ним злочинів, відомості, що характеризують особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до п.1) ч.1 ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судима, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку в лікаря-нарколога та психіатра.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, пом`якшуючі обставини, суд приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_4 мінімальної міри покарання, передбаченої ч.4 ст.185 КК України.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.71 КК України з урахуванням вироку Корецького районного суду Рівненської області від 28.05.2021 ОСОБА_4 повинна бути обрана остаточна міра покарання за сукупністю вироків.

Зокрема, як вбачається з названої норми, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зі змісту закону та у відповідності до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику призначення судами кримінального покарання", за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 не відбувала покарання у вигляді арешту, що підтверджується даними інформаційної бази Національної поліції України (т.1 а.с.98-104) та листом Корецького районного суду Рівненської області № 563/116/20/763/23 від 12.07.2023 року, суд приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю вироків, у вигляді позбавлення волі, шляхом часткового складання покарань.

Що стосується покарання за вироком Кузнецовського міського суду від від 16 вересня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_4 засуджено до обмеження волі на строк 1 рік з іспитовим строком 1 рік, то з цього приводу суд прийшов до наступних висновків.

Зі змісту п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику призначення судами кримінального покарання", У випадках вчинення особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, нового злочину після закінчення іспитового строку суди повинні долучати до справи копію судового рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання або про направлення його для відбування останнього. Якщо таке рішення не ухвалювалося, суд при розгляді справи про новий злочин не вправі призначати покарання за сукупністю вироків.

З інформації, що міститься в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.98-104), а також з листа Кузнецовського міського суду Рівненської області №14/123/01-30-2023 від 13.07.2023 року вбачається, що відносно ОСОБА_4 не приймалось рішення про звільнення її від кримінальної відповідальності по закіняенню іспитового строку за вироком Кузнецовського міського суду від 16.09.2020 року, а також про скасування іспитового строку та направлення засудженої для відбування покарання. З урахуванням викладеного, вирок Кузнецовського міського суду не може враховуватись при постановлення даного вироку та визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

У відповідності до п.7) ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Також у відповідності до ст.ст.122, 124, 126 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченої судові витрати, понесені у даному кримінальному провадженню на залучення експертів.

Клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили є обгрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки ризики, що послужили підставою для попереднього обрання такого запобіжного заходу, а саме ризик продовжити вчинення злочинів та ризик скритись від слідства та суду - продовжують зберігатись.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Остаточну міру покарання за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначити у відповідності до ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань, з урахуванням вироку Корецького районного суду Рівненської області від 28.05.2021, у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Строк покарання рахувати з часу набрання вироком законної сили. Зарахувати до строку покарання час перебування під вартою, з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 22 квітня 2023 року, до часу набрання вироком законної сили.

Речові докази - мобільний телефон марки «sigma comfort 50 mini 4» - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн 12 коп..

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд протягом 30 днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з часу вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, направити копію вироку потерпілому та захиснику.

Суддя: