Справа № 761/3896/23

Провадження № 2/761/5647/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі судових засідань Каніковському Б.А., за участі представника позивача адвоката Лисенко Г.О., представника відповідача Бігдан А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення різниці у заробітній платі за час простою,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через свого представника звернулась до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу та стягнення різниці у заробітній платі за час простою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працює на посаді старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) в установі відповідача у Дніпропетровській області. Наказом № 531 від 24.10.2022 року позивачці було оголошено простій не з вини працівника до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, наступного дня її було ознайомлено із вказаним наказом. Вважає, що простій було оголошено безпідставно, оскільки із службовою запискою про доцільність оголошення простою позивачці її не було ознайомлено, в наказі не зазначено, чому саме їй оголошено простій та за яких обставин, інші державні інспектори продовжують працювати, відповідачем було порушено процедуру щодо оголошення простою, оскільки були відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для його оголошення. Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про оголошення їй простою та стягнути різницю в заробітній платі за час перебування у простої в період з 24.10.2022 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді від 03.02.2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

21.02.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає, зазначає, що в установі зменшився обсяг навантаження на територіальні органи, Укртрансбезпека не в змозі під час воєнного стану забезпечити на довоєнному рівні роботою всіх своїх працівників, на підставі постанови КМУ від 13.03.2022 року № 303 припинено проведення планових і позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, в період простою позивачці виплачувалась заробітна у розмірі двох третин посадового окладу та звільнено від обов`язку перебувати під час простою на робочому місці, окрім неї простій оголошено ще кільком працівникам, які обіймають аналогічні посади. Тому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушення трудових прав позивачки.

12.03.2023 року від представника позивачки надійшла заява про уточнення та збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року було задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів, які надійшли до суду 24.04.2023 року.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивачки адвокат Лисенко Г.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. В судовому засіданні, яке відбулось 20.07.2023 року, просила стягнути з відповідача різницю в заробітній платі за час простою за період з 24.10.2022 року по 20.07.2023 року в сумі 224013,84 грн. з огляду на такі розрахунки - 1191,68 грн. середньоденна зарплата позивачки, 194 робочих дня простою. 194 х 1191,68 = 231185,92 грн. За час простою з жовтня 2022 року по лютий 2023 року позивачці було сплачено 7172,08 грн.. Таким чином 231185,92 грн. - 7172,08 грн. = 224013,84 грн. У вказані дні простою не увійшли дні тимчасової непрацездатності позивачки та її відпустка.

Представник відповідача Бігдан А.В. заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Проти розрахунку позивачки також заперечувала, оскільки і після лютого 2023 року позиваці виплачувалось 2/3 заробітної плати. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії трудової книжки позивачки наказом № 951-к від 09.06.2022 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби безпеки на транспорті у Дніпропетровській області з 14.06.2022 року.

Наказом № 531 від 24.10.2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті для старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 24.10.2022 року. Підставою наказу стала службова записка від начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчука Д.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті старший державний інспектор не є державним службовцем.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом із тим, у спірному наказі відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Як встановлено судом, в період воєнного стану Державна служба України з безпеки на транспорті, зокрема у Дніпропетровській області, продовжує працювати і виконувати свої функції. Надані представником відповідача штатні розписи на 2022 та 2023 рік містять відомості про кількість штатних посад старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які складають 19 та 15, відповідно. При цьому, з пояснень представника відповідача встановлено, що в 2022 та 2023 роках після оголошення ОСОБА_1 простою в установі фактично працювало 15 старших державних інспекторів вказаного Відділу.

Як встановлено в судовому засіданні, інші працівники, які обіймають таку ж посаду, як і позивачка, продовжують працювати.

Вказані обставини дають підстави суду критично поставитись до службової записки від начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчука Д. від 18.10.2022 року, оскільки вона не містить обґрунтування, чому саме для старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) ОСОБА_1 оголошується простій.

Також суд критично ставиться до позиції сторони відповідача щодо припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану на підставі постанови КМУ від 13.03.2022 року № 303, оскільки вказані вимоги постанови на інших працівників, які продовжують працювати, не розповсюджується.Крім того посадова інструкція старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю), яка була досліджена в судовому засіданні, містить і інші завдання та обов`язки, окрім припинених постановою КМУ від 13.03.2022 року № 303.

Також, відповідачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи надані представником відповідача докази на обґрунтування своєї позиції щодо невизнання позову, суд дійшов висновку, що ним не зазначено та не доведено обставин, які б обумовлювали необхідність встановлення простою позивачеві.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для оголошення простою позивачеві, передбачені статтею 34 КЗпП України, з огляду на що спірний наказпро оголошення простою позивачці із здійсненням їй розрахунку заробітної плати на період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу є незаконним та підлягає скасуванню.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».

З урахуванням викладеного, інші аргументи учасників справи судом не оцінювались, оскільки вони самі по собі на вищезазначені висновки суду щодо незаконності оспорюваних наказів не впливали.

Згідно з розрахунком, наведеним представником позивача, різниця в заробітній платі, яку позивачка недоотримала внаслідок встановлення їй простою, за період з 24.10.2022 року по 20.07.2023 року складає 224013,84 грн. А саме 1191,68 грн. - середньоденна зарплата позивачки, що підтверджується довідкою про розмір середньоденної заробітної плати. Станом на день ухвалення рішення простій для позивачки триває 194 робочих дня, в які не входять дні тимчасової непрацездатності та відпустки. Таким чином 194 х 1191,68 = 231185,92 грн. З урахуванням того, що позивачці було сплачено в період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року 7172,08 грн., що підтверджується розрахунковими листками, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 224013,84 грн. ( 231185,92 грн. - 7172,08 грн. = 224013,84 грн.). При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно вказаного розрахунку, а саме, що в період з лютого 2023 року по день розгляду справи в суді позивачці виплачувалось 2/3 заробітної плати, оскільки відповідачем таких доказів не надано, а суд оцінює лише ті докази, які були надані сторонами під час розгляду справи, що передбачено ст. 81 ЦПК

Таким чином, позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення різниці у заробітній платі за час простою - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 531 від 24.10.2022 року, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті, про оголошення простою старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області ОСОБА_1 не з вини працівника.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю у заробітній платі за час простою за період з 24.10.2022 року по 20.07.2023 року в сумі 224 013,84 гр. (двісті двадцять чотири тисячі тринадцять) гривень 84 копійки без врахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2023 року.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

20 липня 2023 року