УХВАЛА

26липня 2023 року

м. Київ

справа №643/9157/20

провадження №51-4512ск23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вивчивши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 червня 2023 року,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений висуває вимогу про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Верховний Суд дійшов висновку, що цих вимог не дотримано.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказується обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. В обґрунтуванні обов`язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права.

Частиною 1 ст. 433 КПКпередбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

(ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

У той же час, засуджений у скарзі наводить доводи, що за своїм змістом стосуються невідповідності висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та правової оцінки доказів, наданої судами, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Також у поданій скарзі не міститься обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і необхідності скасування судових рішень на підставах, передбачених ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 412, 413, 414 цього Кодексу.

Засуджений не вказує й на конкретні порушення вимог норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при перевірці вироку, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, та не конкретизує на які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не було надано відповіді судом апеляційної інстанції, а відтак, й немає обґрунтування незаконності судового рішення.

Крім того в касаційній скарзі не зазначено порушень, які, з огляду на положення статей 412, 415 КПК, були би підставою для скасування оскаржених судових рішень з призначенням нового розгляду саме у суді першої інстанції.

Також засуджений ОСОБА_4 у порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК, не додав до касаційної скарги копію оскаржуваного вироку.

Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши,

що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі,

яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.

Водночас, враховуючи невідповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз`яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання такої допомоги особисто

чи за дорученням юридичної особи.

За правилами п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI

«Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону (в тому числі захист

і складення документів процесуального характеру).

Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5)).

Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили

і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.

Тому для одержання такої допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 червня 2023 року залишити без руху та надати строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити засудженому, що в разі неусунення недоліків у вказаний строк касаційну скаргу буде йому повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3