Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 727/4574/19

провадження № 61-8326св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 18 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1251, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 75 000,00 дол. США.

18 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м.

17 грудня 2012 року між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 1251, який укладений із ОСОБА_2 .

Станом на 01 березня 2019 року за вказаним кредитним договором існує прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 75 000,00 дол. США, що еквівалентно 2 014 437,38 грн, проценти - 92 519,40 дол. США, що еквівалентно 2 84 993,83 грн, комісія - 9 619,95 дол. США, що еквівалентно 258 383,79 грн, пеня - 136 131,58 дол. США, що еквівалентно 3 656 380,57 грн.

Просило звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 08 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хоменко М. О., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом, у розмірі 962 703,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 5.6 кредитного договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років. Банк скористався своїм правом на зміну умов строків повернення кредиту шляхом пред`явлення вимоги від 09 січня 2009 року, а тому строки щодо повернення кредиту є такими, що настали 09 лютого 2009 року, а саме за закінченням тридцяти днів після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право пред`явити позов до іпотекодавця протягом десяти років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, тобто з 09 лютого 2009 році, проте з цим позовом звернувся у квітні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соломко В. В. за реєстровим номером 1057, а саме: житловий будинок л. «А», загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м, гараж л. «Б», криниця, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 1251 у розмірі, яка станом на 09 лютого 2009 року становить 781 093,86 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно зі Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ «АКПІБ», пред`явивши позов у березні 2011 року про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 1251, перервав позовну давність, яка розпочалася з цієї дати спочатку та мала закінчитись у березні 2021 року. Строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки сторони встановили тривалістю у 10 років. Отже, ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах позовної давності, тому висновок суду першої інстанції, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з цим позовом не відповідає обставинам справи і є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач змінив строк виконання основного зобов`язання, тому після 09 лютого 2009 року він не міг нараховувати проценти за кредитним договором. Безпідставним є стягнення пені та комісії. Якщо в рішенні про стягнення заборгованості за кредитом така заборгованість указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, пені, визначених договором за користуванням кредитом.

Встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної винагороди за управління кредитними коштами, ПАТ «АКПІБ» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та розмір її складових, які підлягають стягненню з позичальника, взяв до уваги, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКПІБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 781 093,86 грн. Виконавче провадження № 35896390 за виконавчим листом від 23 березня 2012 року № 2-848/2011 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКПІБ» заборгованості у розмірі 782 003,86 грн повернено 30 жовтня 2014 року відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Оскільки кредитна заборгованість у визначеному розмірі встановлена преюдиційним судовим рішенням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі встановленої суми заборгованості за той самий період.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що заборгованість за процентами, нарахованими згідно зі статтею 625 ЦК України, не забезпечена укладеним сторонами договором іпотеки з огляду на те, що нарахування таких процентів за статтею 625 ЦК України є позадоговірним нарахуванням, а вказаним договором іпотеки забезпечено лише проценти, які нараховано відповідно до кредитного договору.

Отже, вимогу про стягнення грошової суми відповідно до статті 625 ЦК України позивач не заявляв, не скористався наданим йому правом на збільшення позовних вимог під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, тому вказана вимога не була предметом розгляду судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право звернутися до суду з позовом до іпотекодавця протягом десяти років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме за закінченням тридцяти днів після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, тобто з 09 лютого 2009 році, проте з цим позовом звернулося у квітні 2019 року з пропуском позовної давності.

Суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, провадження № 14-159цс19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження №12-104гс19.

Вимога про стягнення заборгованості за заявленим позовом у 2011 році не охоплена позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому позовна давність щодо цих вимог не перервалася пред`явленням позову у 2011 року.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини виконання попереднього рішення про стягнення боргу та обставини переходу до ТОВ «Кредитні ініціативи» прав кредитора у зобов`язанні.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перебіг позовної давності у справі переривався пред`явленням позову у березні 2011 року та не сплив на момент звернення до суду з цим позовом.

Також перебіг позовної давності зупинявся у зв`язку з дією мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

У заміні сторони виконавчого провадження ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено не з підстав відсутності права вимоги, а у зв`язку з тим, що із відповідною заявою звернувся не банк.

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ТОВ «Кредитні ініціативи».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 755/13805/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 травня 2007 року між ПАТ «АКПІБ», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1251, згідно з яким банк надав кредит у розмірі 75 000,00 дол. США.

18 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя,посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Соломко В. В., зареєстрований в реєстрі за номером 1057.Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м.

09 січня 2009 року у зв`язку із систематичним невиконанням умов кредитного договору банк направив боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору в місячний термін з дня отримання листа.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-848/11 за позовом ПАТ «АКПІБ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «АКПІБ» заборгованість у розмірі 781 093, 86 грн.

Між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» 17 грудня 2012 року укладено договори відступлення права вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло прав кредитора за договором кредиту від 18 травня 2007 року № 1251 та договором іпотеки, укладеним між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Соломко В. В. 18 травня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1057.

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 травня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Хоменко М. О., власником житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 . У будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 11 травня 2017 року, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 23 червня 2017 року.

23 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці постановив ухвалу, про відмову ТОВ «Кредитні ініціативи» у заміні стягувача у виконавчому провадженні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі для вирішення спору необхідно дати відповідь на питання про те, чи переривалася позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки поданням позову про стягнення боргу за основним зобов`язанням і навпаки.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 договору іпотеки договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Договір діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором або припинення іпотеки у випадках, що передбачені законодавством.

Суди встановили, що 18 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя,посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за номером 1057.Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м, який належить на праві власності ОСОБА_2 .

У зв`язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону на відчуження вказаного будинку до припинення дії договору іпотеки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м, є ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 08 травня 2017 року.

Згідно зі статтею 23 Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до розділу 8 договору іпотеки у разі часткового виконання зобов`язань іпотекодавцем іпотека зберігається в початковому вигляді. У разі переходу права власності на предмет іпотеки до третіх осіб з указаних у цьому договорі підстав (незалежно від наявності згоди іпотекодержателя на таких перехід) право іпотеки зберігається, а така третя особа несе усі обов`язки іпотекодавця у повному обсязі.

Отже, ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця за іпотечним договором від 18 травня 2007 року, укладеним між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 серпня 2019 року забезпечено позов шляхом заборони на відчуження на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 78,30 кв. м, житлова площа 48,10 кв. м, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до пункту 4.2.9 кредитного договору позичальник зобов`язується достроково погасити заборгованість за цим договором протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення від банку про вимогу достроково виконати зобов`язання за цим договором у випадках передбачених пунктом 4.3.4 договору.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явлення позову про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 , як позичальника за кредитним договором № 1251 від 18 травня 2007 року, у березні 2011 року, перервало позовну давність, перебіг якої розпочася з цієї дати заново та мав спливти у березні 2021 року.

Вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яку не погашено за попереднім рішенням суду, у розмірі стягнутих судом сум, є окремим додатковим способом правового захисту порушених прав.

Порушення прав позивача у такому випадку пов`язується не із простроченням платежів за кредитом, а з невиконанням попереднього рішення суду про стягнення боргу.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції подала письмову заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається

з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,

з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частини перша, третя статті 264 ЦК України).

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З урахуванням меж і вимог касаційної скарги Верховний Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених після подання касаційної скарги, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, дійшла висновку, що необхідно розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actioin personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (пункт 51).

Суди встановили, що 09 січня 2009 року банк направив боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору в місячний термін з дня отримання листа, чим змінив умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту, які настали 09 лютого 2009 року, після спливу 30 днів з часу вручення ОСОБА_2 листа-попередження від 09 січня 2009 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що первісний кредитор ПАТ «АКПІБ» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 4.3.4 кредитного договору скористався правом пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення кредитних зобов`язань, надіславши 09 січня 2009 року ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення заборгованості, у зв`язку з чим змінив строк виконання основного зобов`язання на 09 лютого 2009 року. Проте у зв`язку з пред`явленням банком у березні 2011 року позову про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором позовна давність перервалася, її перебіг розпочався спочатку і мав сплинути у березні 2021 року.

Разом з тим, у відповіді на відзив на позовну заяву (том 1, а. с. 198-206), апеляційній скарзі (том 2, а. с. 13-20) ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначало, що у матеріалах справи немає доказів направлення та вручення вимоги ОСОБА_2 від 09 січня 2009 року. Така вимога була направлена йому 30 вересня 2009 року, про що надано докази.

Згідно з матеріалами справи 30 вересня 2009 року ПАТ «АКПІБ» направило ОСОБА_2 лист-попередження щодо погашення кредиту, згідно з яким банк вимагав дострокового виконання умов кредитного договору в місячний термін з дня отримання листа, а саме сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими та несплаченими відсотками, заборгованість зі сплати комісійної винагороди. Зазначено, що в разі невиконання протягом 30-ти денного строку з дня отримання цього листа банк набуває права стягнення заборгованості в примусовому порядку (том 2, а. с. 24).

Цей лист ОСОБА_2 отримав 01 жовтня 2009 року (том 2, а. с. 25).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що правове значення для вирішення спору має вимога про дострокове виконання зобов`язання (погашення заборгованості) від 30 вересня 2009 року, оскільки щодо цієї вимоги у матеріалах справи є докази про її надіслання і отримання ОСОБА_2 .

Направивши цю вимогу, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі з 01 листопада 2009 року (місячний строк з дня отримання позичальником листа про дострокове погашення заборгованості).

Відповідно до пункту 5.6 кредитного договору, пункту 6.4 договору іпотеки строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

З огляду на викладене перебіг позовної давності тривалістю 10 років за договором іпотеки розпочався з 01 листопада 2009 року та мав закінчитися 02 листопада 2019 року, банк з позовом до суду звернувся в травні 2019 року, отже, в межах позовної давності.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про переривання позовної давності є помилковим, проте не вплинув на розгляд справи по суті і задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та розмір її складових, які підлягають стягненню з позичальника, взяв до уваги, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 781 093,86 грн. Виконавче провадження ВП 35896390 за виконавчим листом № 2-848/2011 від 23 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 782 003,86 грн повернено 30 жовтня 2014 року згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

З урахуванням того, що з позичальника ОСОБА_2 стягнено кредитну заборгованість у визначеному розмірі, яка встановлена преюдиційним судовим рішенням, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про звернення стягнення саме у рахунок цієї заборгованості та за той самий період.

Доводи касаційної скарги, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право пред`явити позов до іпотекодавця протягом десяти років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме у зв`язку із закінченням тридцяти днів після одержання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, тобто з 09 лютого 2009 року, проте з цим позовом звернулося у квітні 2019 року з пропуском позовної давності, є безпідставними, оскільки встановлено, що цю вимогу ОСОБА_2 не отримував, доказів її направлення немає, а банк направивиши вимогу йому 30 вересня 2009 року, яку позичальник отримав, з урахуванням встановленого договорами десятирічного строку позовної давності, звернувся до суду в травні 2019 року в межах позовної давності.

З урахуванням вищевикладених висновків, що позовна давність не сплила, доводи касаційної скаргою ОСОБА_1 про непереривання позовної давності, а отже, її сплив, не мають правового значення і не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи касаційної скарги про те, що суд не з`ясував обставини виконання попереднього рішення про стягнення боргу та обставини переходу до ТОВ «Кредитні ініціативи» прав кредитора у зобов`язанні, з огляду на таке.

Суд апеляційної встановив, що виконавче провадження ВП 35896390 за виконавчим листом № 2-848/2011 від 23 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 782 003,86 грн повернено стягувачу 30 жовтня 2014 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Тобто обставини щодо невиконання позичальником заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2011 року встановлені судом, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Обставини переходу прав вимоги до позивача встановлені судом на підставі договорів відступлення права вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення, укладених між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» 17 грудня 2012 року, відповідно до яких ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло прав кредитора за договором кредиту №1251 від 18 травня 2007 року та договором іпотеки.

23 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці постановив ухвалу про відмову ТОВ «Кредитні ініціативи» у заміні стягувача у виконавчому провадженні з тих підстав, що до суду з цією заявою звернулася не сторона виконавчого провадження ПАТ «Промінвестбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи», яке не є стороною виконавчого провадження.

Отже, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці не встановлено обставин відсутності у ТОВ «Кредитні ініціативи» прав кредитора щодо ОСОБА_2 , а тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, провадження № 14-159цс19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, провадження № 14-159цс19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19, Верховний Суд не бере до уваги з огляду на застововані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, провадження № 14-208цс21, ухваленої після подання касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набираєзаконної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко