ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 823/1763/15

касаційне провадження № К/9901/35985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Черкаській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 №0000041701, №0000051701, №0000101701 №0000091701.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що платником правомірно у перевіряємому періоді включено до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями, які фактично відбулися, пов`язані з його господарською діяльністю, підтверджені належними первинними документами, придбані товарно-матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності. Також позивач доводить, що платником в повному обсязі нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважає такими, що не відповідають дійсності, оспорюванні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 18.03.2015: №0000041701 про донарахування податку на додану вартість в сумі 3007646,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1503823,00 грн; №0000051701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475,64 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4285737,82 грн; №0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301,95 грн; №0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 511,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, які у подальшому були використані платником у власній господарській діяльності, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення контролюючого органу підлягають скасуванню в цій частині. Також суди зазначили, що акт перевірки контролюючого органу, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не містить посилань на порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та порушення позивачем положень пунктів 1, 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), що унеможливлює прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 №0000101701, №0000091701.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про неправомірне включення до складу витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, використання яких в господарській діяльності не підтверджено документально, вартість товарів, використаних на власні потреби, та суму готівкових коштів, внесених на власний розрахунковий рахунок, без відповідного підтвердження їх використання для оплати товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу і несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Також скаржник доводить, що платник в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України не включив до податкових зобов`язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року податок на додану вартість з вартості реалізованих товарів та в порушення вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України неправомірно сформував податковий кредит з вартості товарів, які не використовувались в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідачем 25.01.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (ЄДРПОУ 39497534) на Головне управління ДПС у Черкаській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44131663).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 прийняв касаційну скаргу Офісу до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 29.01.2015 №18/23-01-17-01/2700016467 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень: пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.4 статті 199 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість всього на суму 3122542,00 грн; пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 8571475,64 грн; пункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу 3 пункту 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013 рік на суму 70443,73 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015: № 0000041701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4511469,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 3007646,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1503823,00 грн; № 0000051701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 12857213,43 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 8571475,64 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4285737,82 грн; № 0000101701, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування, в сумі 28301,95 грн; № 0000091701, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 511,00 грн.

За висновками акту перевірки платником в порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177.7 ПК України неправомірно включено до складу витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, використання яких в господарській діяльності не підтверджено документально, вартість товарів, використаних на власні потреби та сума готівкових коштів, внесених на власний розрахунковий рахунок, без відповідного підтвердження їх використання для оплати товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на 50420446,00 грн та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8571475,64 грн.

Крім того, в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України позивачем не включено до податкових зобов`язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року податок на додану вартість з вартості реалізованих товарів на суму 2659145,00 грн, та в порушення вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України неправомірно сформовано податковий кредит на загальну суму 348501,00 грн з вартості товарів, які не використовувалися в господарській діяльності.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Таким чином, законодавець встановлює дві вимоги для використання права фізичною особою-підприємцем, на зменшення оподатковуваного доходу понесеними витратами, а саме: витрати повинні бути документально підтверджені та пов`язані з господарською діяльністю, тобто з отриманням доходу.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Дана норма додатково вказує на те, що витрати суб`єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Положеннями підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачає, зокрема, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (пункт 138.2 статі 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як було установлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Корона Черкаси», ПП «Друг», ПП «ТД «Поляков», ПАТ «Юрія», ПВКП «Едельвейс - А», у яких придбавав товарно-матеріальні цінності (солодощі, напої, майонез та інша продукція) та, які у подальшому використовував у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації придбаних товарів. Облік придбаних товарно-матеріальних цінностей платником ведеться на рахунку 281 «Товари на складі», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 «Товари на складі» на підставі видаткових накладних (придбання).

Станом на 01.01.2014 по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» рахується дебіторська заборгованість. Згідно роздруківок рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» встановлені розбіжності: по ТОВ «Корона-Черкаси» за даними перевірки придбання становить 21116,48 грн, оплата - 25339,78 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 23580,71 грн, оплата - 26105,47 грн, відхилення складають щодо придбання + 2464, 23 грн" щодо оплати + 765,69 грн; по ПП «Торговий дім «Поляков» за даними перевірки придбання становить 2947,77 грн, оплата - 3537,32 грн, за даними бухгалтерському обліку придбання становить 26581,78 грн, оплата - 35373,32 грн, відхилення складають щодо придбання + 23634,01 грн, щодо оплати + 31836,00 грн; по ПВКП «Едельвейс-А» за даними перевірки придбання становить 144897,77 грн, оплата - 173877,32 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 162502,00 грн, оплата - 173877,32 грн, відхилення складають щодо придбання + 17604,23 грн, щодо оплати + 00,0 грн; по ПП «Друг» за даними перевірки придбання становить 63839,76 грн, оплата - 76607,71 грн, заданими бухгалтерського обліку придбання становить 61838,03 грн, оплата - 79105,71 грн, відхилення складають щодо придбання - 2001,73 грн, щодо оплати + 2498,00 грн; по ПАТ «Юрія» за даними перевірки придбання становить 27287,21 грн, оплата - 32744,65 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 28139,00 грн, оплата - 32745,25 грн, відхилення складають щодо придбання + 851,9 грн, щодо оплати - 00,0 грн.

Крім того, позивач мав взаємовідносини з постачальниками: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ПАТ «Переяславський ЕКХП», ТОВ «АП «Сумський бекон», у яких придбавав продовольчі товари (ковбаса, свинина, м`ясо індички), облік придбаних товарів здійснювався платником на рахунку 281 «Товари на складі» та 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 та 631 на підставі видаткових накладних (придбання) та подорожніх листів - списання.

Придбані у постачальників м`ясопродукти (свинина, м`ясо індички) були реалізовані позивачем в роздрібній торгівлі через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 69793388,99 грн.

Згідно роздруківок рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» (Аналіз рахунку субконтакта про вище зазначених контрагентах) встановлені розбіжності: по ПАТ «Переяславський ЕКХП» за даними перевірки придбання становить 1578187,26 грн, оплата - 1 893 824, 71 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 2561440, 61 грн, оплата - 1867158,37 грн, відхилення складають щодо придбання + 983253,35 грн, щодо оплати - 26666,34 грн; по ТОВ АП «Сумський бекон» за даними перевірки придбання становить 1268204,62 грн, оплата - 1521845,54 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 1512306,06 грн, оплата - 1551846,34 грн, відхилення складають щодо придбання + 244101,44 грн, щодо оплати + 30000,80 грн; по Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за даними перевірки придбання становить 2471444,13 грн, оплата - 2965732,95 грн, за даними бухгалтерського обліку придбання становить 2749604,73 грн, оплата - 2965732,95 грн, відхилення складають щодо придбання + 278160,60 грн, щодо оплати - 00,0 грн.

Також, судовими інстанціями установлено, що між позивачем (Дистриб`ютор) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» укладено дистриб`юторську угоду на реалізацію м`ясопродуктів (птиця охолоджена, птиця заморожена), ТМ «Фуа гра» (гусятина) в асортименті. За перевіряємий період позивач отримав м`ясо птиці та м`ясопродуктів від ПАТ «Миронівський хлібопродукт» на загальну 90 623 653,09 грн (з ПДВ). Оплата склала 88597477,71 грн (з ПДВ), що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками». Згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 311 «Наші грошові рахунки-ВАТ «Райфайзенбанк Аваль» позивач здійснила оплату за придбаний товар готівковими коштами на загальну суму 67687496,05 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено заниження на суму 2661520,00 грн, в тому числі за червень 2013 року в сумі 1700,00 грн, за липень 2013 року - 675,00 грн, за грудень 2013 року в сумі 2659145,00 грн. Донараховані суми податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 1700 грн, за липень 2013 року в розмірі 675,00 грн, донараховані за актом позапланової документальної перевірки від 28.08.2014 № 199/23-01-17-01/2700016467.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 2659145,00 грн відбулось в результаті співставлення показників декларації про майновий стан та розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, де задекларовано загальну суму оподаткованого доходу 98428570,94 грн та задекларованих платником обсягів оподаткованих операцій по податку на додану вартість за 2013 рік в сумі 82657685,00 грн.

Станом на 01.01.2013 дебіторська заборгованість за відвантажені товари склала 2970187,00 грн (з ПДВ).

Судами попередніх інстанцій також установлено, що при встановлені зазначених порушень контролюючим органом не враховані висновки позапланової документальної перевірки, викладені в акті від 28.08.2013 №199/23-01-17-01/2700016467, в якому зазначено, що в порушення пункту 177.3 статті 177 ПК України сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2013 рік, задекларованого в рядку 2 Декларації, відображено з податком на додану вартість і дане порушення не привело до збільшення або зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість. За вирахуванням суми податку на додану вартість загальна сума оподаткованого доходу за 2013 рік складає 82023809,11 грн (98428570,94 грн - 16404761,80 грн (ПДВ)).

Окрім зазначеного, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки контролюючий орган не викладає обставин зазначених порушень, зокрема: згідно якої податкової декларації задекларовано обсяг річний оподаткованих операцій з податку на додану вартість; відсутній перелік операцій по яким донараховані податкові зобов`язання; відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи, на підставі яких нормативно-правових актів розрахована сума податку на додану вартість; на підставі яких документів встановлено період та зміст порушень, а лише посилається на дані аналітичного обліку.

За даними висновку експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 06.04.2016 № 1056/15-23; 129/16-23 висновки податкового органу щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на 50420446,00 грн, не включення до податкових зобов`язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість протягом 2013 року ПДВ з вартості реалізованих товарів на суму 2659145,00 грн та неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму 348501,00 грн з вартості товарів, які не використовувалися в господарській діяльності, зроблені без врахування наявності відповідних первинних документів.

Приймаючи до уваги встановлені обставини у даній справі та наведені норми правового регулювання колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, витрат, понесених позивачем на придбання товарно-матеріальних цінностей, які у подальшому використовувались платником у власній господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 12857213,43 грн за податковим повідомлення-рішенням № 0000051701 є похідними від первинної вимоги та стали наслідком висновку податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу і, відповідно, також підлягають задоволенню.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку зазначених вище витрат.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 № 0000101701 про застосування штрафних санкцій в сумі 28301,95 грн та № 0000091701 про застосування штрафних санкцій в сумі 511,00 грн, судами встановлено, що в акті перевірки, на підставі висновків якого прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, відсутні будь-які посилання на порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, а також про порушення позивачем пунктів 1, 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність зазначених порушень та, відповідно, протиправність вказаних рішень податкового органу.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) акті перевірки, запереченнях, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Державну податкову інспекцію у місті Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області (ЄДРПОУ 39497534) її процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Черкаській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44131663).

Касаційну скаргу на Головного управління ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова