ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5526/23 Справа № 243/11534/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року                                                                 м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №243/11534/21 за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року (суддя Фалін І.Ю., повний текст судового рішення складено 28 квітня 2023 року),

в с т а н о в и в :

В жовтні 2021 року ОСОБА_1  звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся  ОСОБА_2 , після її смерті залишилась спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, яка нараховувалась останній до дня її смерті та зберігається в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. В березні 2021 року представник позивачки отримала у приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкова О.О. свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 березня 2021 року, яка складається з недоотриманої пенсії станом на 02 березня 2021 за період з 07 лютого 2018 року по 31 серпня 2020 року, та  становить 101345,76 грн, та згідно довідки, виданої пенсійним органом 02 березня 2021 року за №0574-05-8/7142, належить спадкодавцю. Позивачка зазначила, що надана приватному нотаріусу інформація стосовно розміру недоотриманої пенсії її бабусі не відповідає дійсності, оскільки Пенсійний фонд припинив виплачувати пенсію бабусі з червня 2017 року. Таким чином, відповідачем невірно вказаний на запит нотаріуса період нарахування пенсії ОСОБА_2 та відповідно розмір заборгованості по її виплаті померлій, на отримання якого наразі претендує позивачка як спадкоємець за законом. Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її права та інтереси, за захистом яких вона вимушена звернутися до суду. Стосовно виплати недоотриманої пенсії бабусі позивачки, остання зверталася до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де ОСОБА_2 перебувала на обліку як пенсіонер ВПО, та який незаконно виплатив їй заборгованість в меншому розмірі. З урахуванням уточнень просила суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , спадкоємцю ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її недоотриману пенсію за весь період заборгованості та стягнути на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 за весь період заборгованості з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано за ОСОБА_1  право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 червня 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 червня 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачка заявила вимоги, які є по суті вимогами про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії по нарахуванню і виплаті суми пенсії, що належала спадкодавцю за період з 01 червня 2017 року по 06 лютого 2018 року, отже, на думку відповідача, вказана справа повинна бути розглянута у порядку адміністративного судочинства. Посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №750/1668/17, від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц, від 23 вересня 2020 року у справі №638/16516/17. Крім того, на аналогічний висновок. викладений Дніпровським апеляційним судом у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №243/2190/22

Від позивача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник ГУ ПФУ в Донецькій області у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та повідомлення.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 02 лютого 2021 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданго приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижковим О.О. від 15 березня 2021 року, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з недоориманої пенсії за період з 07 лютого 2018 року по 31 серпня 2020 року, яка зберігається в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, і належить спадкодавцю згідно довідки, виданої Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 02 березня 2021 року №0574-05-8/7142. Згідно цієї довідки сума недоотриманої пенсії складає 101345,76 гривень. Загальна вартість спадкового майна складає 101345,76 гривень (а.с. 11).

Згідно із листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 серпня 2021 №0500-1502-8/54748, наданим на адвокатський запит представника позивачки адвоката Завгородньої Ю.О., останню було повідомлено, що ОСОБА_2 знаходилася на обліку та отримувала пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV як внутрішньо переміщена особа в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Пенсійна справа закрита у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомлено, що відповідно до Закону №1058-IV тільки пенсіонер може отримувати безоплатно відомості, внесені до його персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою Правлінням Пенсійного фонду України, та в порядку, визначеному цим законом. Чинним законодавством не передбачене право спадкоємця на отримання відомостей з персональної облікової картки померлого пенсіонера або про стан здійснених йому виплат. Згідно із діючим законодавством довідка про розмір недоотриманої пенсії померлого пенсіонера надається органами Пенсійного фонду України по запиту нотаріуса, який згідно статті 46 Закону України «Про нотаріат» має право витребувати від підприємств, установ, організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, або суду (а.с. 12).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано витяг з електронної пенсійної справи пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до якого, за період з 01 червня 2017 року по 31 серпня 2020 року містяться наступні дані: за червень 2017 року ОСОБА_2 була нарахована та виплачена пенсія в сумі 1676,26 гривень, з 01 липня 2017 року по 20 березня 2018 року в графах «нараховано» та «виплачено» містяться 0,00 гривень, з 21 березня 2018 по 31 серпня 2020 року нарахована та виплачена сума пенсії в розмірі 97212,89 гривень (а.с. 51-52).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію за віком ОСОБА_2 , та зважаючи на вже виплачену суму пенсії, але з урахуванням неможливості обчислення розміру недоотриманої пенсії за спірний період, оскільки її розмір був збільшений під час періоду невиплати, і як наслідок неможливості її стягнення за рішенням суду, ефективним способом захисту порушеного права в такому випадку суд вважає визнання за позивачкою права на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 червня 2017 року по 06 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача виплатити позивачці недоотриману пенсію ОСОБА_2 за цей період.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця після смерті бабусі права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19 (провадження №61-7985св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вказана справа повинна бути розглянута у порядку адміністративного судочинства з посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №750/1668/17, від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц, від 23 вересня 2020 року у справі №638/16516/17, та аналогічний висновок, викладений Дніпровським апеляційним судом у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №243/2190/22, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, призначена спадкодавцеві довічна пенсія за віком у період з 01 червня 2017 року по 06 лютого 2018 року нараховувалася, обліковувалася але не була виплачена.

З наданої відповідачем довідки вбачається, що з 01 червня 2017 року по 31 серпня 2020 року заборгованість по нарахованій пенсії за життя ОСОБА_2 становить 97212,89 грн.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона як спадкоємець за законом отримала у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого до неї перейшло право власності на недоотриману пенсію за життя її бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період 01 червня 2017 року по 31 серпня 2020 року з урахуванням частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, аналізуючи правові підстави, відповідно до яких позивачка звернулась до суду у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано обрано ефективний спосіб захисту порушеного права в такому випадку та вірно розглянуто справу за правилами цивільного судочинства, оскільки зазначений спір не належить до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору у справі, що переглядається є право особи на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом.

Посилання скаржника на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі № 243/2190/22 є недоречним, оскільки відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №750/1668/17, від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц, від 23 вересня 2020 року у справі №638/16516/17, колегія суддів вказує, що вони не є подібними, зокрема, у справі №750/1668/17 від 03 квітня 2019 року предметом спору у справі є недоотримана позивачкою сума пенсії, яка нараховується й виплачується у встановленому законом порядку, а не спадкові правовідносини.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року.

Судді                                                                                І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста