Справа № 953/4097/22

н/п 1-кп/953/461/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане через канцелярію суду письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, він може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про реальну можливість обвинуваченого вчиненню спроб неправомірного впливу на зазначених осіб з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань, враховуючи ту обставину, що потерпілі та свідки не допитані. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тривалість вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, їх підвищена соціальна небезпека, багатоепізодність, різні характер та ступінь тяжкості, спрямованість на різні об`єкти суспільних відносин (життя та здоров`я особи, авторитет органів державної влади, власність), що припускає схильність обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки жодні докази на підтвердження його винуватості відсутні.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не підтверджені жодними доказами. Зазначив, що у клопотанні прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутнє обґрунтування неможливості визначення обвинуваченому ОСОБА_9 розміру застави, а також відсутнє обґрунтування неможливості запобігання заявленим прокурором ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Враховуючи вищевикладене, просив суд змінити застосований щодо його підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з тримання під вартою, або визначити йому розмір застави. Зауважив, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, а навпаки зацікавлений у швидкому розгляді та у встановленні істини у справі, а тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор, відсутній. Окрім того, зауважив на тому, що обвинувачений ОСОБА_9 вже майже два роки перебуває під вартою, а тому ризики, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання, з часом втратили свою актуальність.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримали думку захисника.

Потерпілий ОСОБА_13 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання, у зв`язку з неможливістю прибути до суду через загострення хвороби.

Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_9 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 24 вересня 2021 року включно без визначення застави. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався слідчим суддями Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2022 року ОСОБА_9 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави включно до 16 жовтня 2022 року, який у подальшому неодноразово був продовжений, останній раз до 30 липня 2023 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, відноситься до тяжких, за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі. Санкція статті 348 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжкого у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади і передбачає покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Окрім того, колегія суддів також враховує особу обвинуваченого, який є громадянином України, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Харкові, не одружений, має малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, джерела доходу не має, раніше не судимий, але наразі обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому колегія суддів вважає, що він може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним. Крім того, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , їх специфічності, колегія суддів вважає, що він може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані. З урахуванням кількості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 епізодів, вчинених у різний час, існує велика ймовірність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , доведені прокурором та продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.

Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку колегії суддів, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе попередити спробам переховуватись від суду. Про обрання стосовно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає заставу обвинуваченому ОСОБА_9 .

З аналізу викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 331 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на шістдесят днів - до 16 вересня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 16 вересня 2023 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 20 липня 2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3