ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4739/23

Номер провадження 1-кп/495/519/2023

25 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

колегії суддів:

судді – доповідача – ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського Одеської області кримінальне провадження внесеного в ЄРДР №12017160430000301 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, працюючого за наймом, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 153 та ч. 3 ст. 152 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород – Дністровської окружної прокуратури - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_9 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах:

Так, 06.08.2017 року в проміжок часу з 00:30 годин по 01:00 годину, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та потерпілою ОСОБА_10 в кімнаті домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , яким володіє матір ОСОБА_6 – ОСОБА_11 , реалізовуючи єдиний спільний з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, протиправний намір, направлений на задоволення статевої пристрасті, діючи з прямим умислом, узгоджено з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою подолання опору потерпілої, застосував до потерпілої ОСОБА_10 фізичне насильство, яке виразилось в утриманні неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_12 потерпілої за волосся на голові і повалення її на диван в положення лежачі на спину, а також із застосуванням фізичного насильства, яке також з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_10 здійснювала особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом утримання руками рук потерпілої, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 намагався вступити з останньою у неприродні статеві зносини оральним способом (орогенітальний контакт).

Проте через те, що потерпіла ОСОБА_10 чинила їм опір, який виявився в тому, що вона стиснула зуби та мотала головою, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, не змогли закінчити злочин з причин, не залежних від їх волі.

Після чого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати єдиний спільний з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, протиправний намір, направлений на задоволення статевої пристрасті, діючи з прямим умислом, з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_10 застосував до неї фізичне насильство, яке виразилось в утриманні руками рук потерпілої, тоді як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, із застосуванням до потерпілої фізичного насильства намагався вступити з останньою у неприродні статеві зносини оральним способом (орогенітальний контакт).

Після чого, без проміжку у часі, 06.08.2017 року у період з 00:30 годин по 01:00 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, знаходячись у тій самій кімнаті вказаного вище домоволодіння, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, порушуючи статеву свободу потерпілої ОСОБА_10 , проти волі останньої, з метою подолання фізичного опору застосував по відношенню до неї фізичне насильство, яке виразилось в тримані руками рук потерпілої ОСОБА_10 , в той час як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проти волі останньої вступив з нею у природні статеві зносини.

Після чого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, маючи намір задовольнити статеву пристрасть, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у тримані руками потерпілу ОСОБА_10 за волосся на голові, проти волі останньої, вступив з нею у природні статеві зносини.

Внаслідок застосування неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6 спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_10 останніми умисно було завдано тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій параорбітальній області та саден на зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча, на передній поверхні верхньої третини правого стегна, на передній поверхні верхньої третини лівого стегна, які не були небезпечними для життя, мають незначні скороминущі наслідки, що тривають не більше 6 днів і за цим критерієм згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 провину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному.

Колегія суддів, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснила вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_6 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники кримінального провадження, погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_6 та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_6 пояснив, що дійсно в 2017 році о 12 годині ночі зґвалтував потерпілу ОСОБА_10 в с. Весела Долина різними засобами, були у двох, вона чинила їм опір, відштовхувала їх, у скоєному щиро розкаявся та просив його суворо не карати, в подальшому скоювати правопорушення не буде, просив пробачення у потерпілої, вона його пробачила.

Позиція потерпілої

Потерпілим цивільний позов не заявлено.

Матеріали справи містять заяву потерпілого, відповідно до якої просить суд розглядати справу за його відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 не має.

Від законного представника неповнолітнього надана заява про розгляд справи за відсутністю представника, за наявними матеріалами справи.

Зі згоди сторін кримінального провадження, суд розглядає справу за відсутність потерпілого та законного представника, згідно наданих заяв.

Нормативне обґрунтування. Висновки суду.

Оцінюючи докази у сукупності, колегія суддів визнає винним обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153 та ч. 3 ст. 152 КК України, як замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене групою осіб, вчинене особою, яка виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від її волі (закінчений замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене групою осіб) та зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.. 153 КК України, вчинене групою осіб.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів визнає щире каяття, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у неповнолітньому віці, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, те що він вперше скоїв кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 № 475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_6 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.

Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем мешкання, його вік, стан здоров`я те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, його щире каяття в скоєному, скоєння кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.

У ч. 3 ст. 50 КК України зазначено, що покарання не має на меті завдати засудженій особі фізичних страждань або принизити її людську гідність.

Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, за змістом ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Згідно ч. 1 ст. 98 КК України, вбачається, що до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

В постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі №511/338/18 зазначається, що мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.

У відповідності до положень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року « Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Вона обов`язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття.

Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом`якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).

Так, судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_10 після скоєння злочинів обвинуваченим ОСОБА_6 відшкодовано моральну шкоду, та вона надала заяву до суду, в якій просила неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 суворо не карати, претензій матеріального чи морального характеру до останнього не має.

Також, ухвалюючи вирок, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтвердив обставини скоєння злочинів в співучасті з іншою особою.

Відповідно до досудової доповіді, складеної 15.03.2018 року Тарутинським районним сектором з питань пробації, відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, яка була оголошена судом в ході судового розгляду справи,  орган пробації зазначає, що приймаючи до уваги інформацію, яка характеризує особистість ОСОБА_6 , його перше притягнення до кримінальної відповідальності, такі наявні захисні фактори, як те, що підліток дуже боїться покарання у вигляді позбавлення волі, має мрію закінчити навчання, мати хорошу роботу і бути фінансово незалежним, вважає за можливе перевиховання підлітка без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Враховуючи викладене, тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин у неповнолітньому віці, враховуючи його вік та стан здоров`я, його відношення до скоєного, а саме те, що він щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, працює за наймом, позитивно характеризується та не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого дію ст. 69 КК України, тобто призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 152 ч. 3 КК України, та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 104 КК України.

Суд приходить до переконання, що саме таке покарання для обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображує співмірність злочину та кари і тільки таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

  У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

 - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою "Зміна про кримінального мислення".

Інші питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов не був заявлений.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 половину судових збитків, відповідно до ст. 124 КПК України на користь держави, за проведення судової експертизи по кримінальному провадженню Одеським науково – дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у розмірі 2678,40 грн.

  Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не обиралась.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 374, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

                                                                 УХВАЛИЛА:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 152 КК України та призначити покарання:

За ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153 КК України на підставі санкції вказаної статті у виді 4 років позбавлення волі;

За ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією статті, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити засудженому ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Застосувати ст. 75, 104 КК України і звільнити засудженого ОСОБА_6   від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо він впродовж зазначеного випробувального терміну не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою "Зміна про кримінального мислення".

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 половину судових збитків, відповідно до ст. 124 КПК України на користь держави, за проведення судової експертизи по кримінальному провадженню Одеським науково – дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у розмірі 2678,40 грн.

  Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не обиралась.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку видати обвинуваченому та прокурору.   

СУДДІ: