ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

та учасників провадження:

прокурора ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12023260000000545 від 28.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці 13 липня 2023 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст судового рішення.

Цією ухвалою, клопотання задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 у вигляді заборони на відчуження.

ЄУНСС №727/7250/23 Слідчий суддя в І інстанції: ОСОБА_9

Провадження №11-сс/822/187/23 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія: ст. 309 КПК України

Доводи апеляційної скарги учасника провадження.

Адвокат ОСОБА_7 , в своїй апеляційній скарзі в інтересах власника майна/користувача ОСОБА_6 , не погоджується із вказаною ухвалою слідчого судді та вважає її незаконною.Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Сам факт визнання слідчим майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту, оскільки слідчим суддею має бути перевірено та враховано правову підставу визнання майна речовим доказом та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, тощо.

Проте, слідчим суддею не були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та не враховані правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як речового доказу, відсутність підозри у кримінальному провадженні, що клопотання про арешт майна подано не уповноваженою особою, а саме слідчим за погодженням з прокурором, не встановлено наслідків арешту для власника майна чи третіх осіб, тобто арешт є незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про підозру не повідомлено. За таких обставин, власник майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, має статус третьої особи.

Ухвала слідчого судді не містить жодного обґрунтування, на підставі яких саме критеріїв ст. 98 КПК України, вилучений транспортний засіб є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а лише формально зазначено про їх наявність.

Вилучений транспортний засіб не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки транспортний засіб не був задіяний у схемі на незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

В той же час, слідчим суддею не надано доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та можливість використання затриманого транспортного засобу як речового доказу у кримінальному провадженні, можливість застосування його конфіскації, а тому правових підстав для арешту майна не має.

Позиції сторін.

Адвокат ОСОБА_7 і власник майна ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на автомобіль марки «Джип Гранд Чирокі» д.н.з. НОМЕР_1 .

Прокурор прохав, ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення.

Мотиви суду.

Встановивши суть ухвали та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна, з`ясувавши думку учасників судового засідання щодо заявлених апеляційних вимог захистом, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Отже, слідчим суддею під час розгляду клопотання органу досудового розслідування встановлено, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просив накласти арешт, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, а саме є доказом у кримінальному провадженні та зазначено, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є доказом вчиненого кримінального правопорушення та у відповідності до вимог законодавства до нього може бути застосована спеціальна конфіскація.

З таким рішенням слідчого судді, колегія суддів погодитись не може, з огляду на такі обставини.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 28.06.2023 р. внесені відомості до ЄРДР №12023260000000545 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

09.07.2023 року в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КПК України, було затримано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.07.2023 року з метою виявлення та вилучення речових доказів по даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці, за адресом Чернівецька область, Чернівецький район, с. Остриця, було проведено обшук автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого даний транспортний засіб було вилучено.

09.07.2023 року постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee» державний номерний знак НОМЕР_1 визнаний речовим доказом.

Згідно з Інформаційної довідки, власником автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_8 .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя, прокурор і слідчий не дотрималися.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При цьому, слідчий суддя вказаної норми закону, при накладенні арешту на транспортний засіб не дотримався, оскільки відповідно до витягу з ЄРДР, який міститься у матеріалах судового провадження, вказане провадження здійснюється за ч.3 ст. 332 КК України і на час слухання клопотання, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, підозра висунута лише ОСОБА_10 , інших підозрюваних не встановлено, як і не доведено, яке відношення має вилучений транспортний засіб до розслідування зазначеного вище кримінального правопорушення, який не є знаряддям вчинення даного правопорушення, так як не був задіяний у схемі на незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Отже, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб, постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження та підстав для накладення арешту.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 - НОМЕР_2 видане ТСЦ 7343 від 07.02.2019, який належить, тобто власником якого є ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_1 . Окрім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_8 підтвердив належність йому зазначеного вище транспортного засобу.

Відповідно до статей 7 та 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v.Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді в інтересах власника майна, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому підлягають задоволенню.

За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України.

Отже, наведені обставин свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, т.я. клопотання слідчого про накладення арешту на транспортний засіб, внесене до суду передчасно, без доведеності підстав арешту майна та при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами та правами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст. 376, ст. 132, 170-173,175, 309, 392, 395, 404, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 липня 2023 року - скасувати.

В задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУ НП в Чернівецькій області слідчого ОСОБА_11 про арешт майна - відмовити.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3