ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.2015                      Справа № 905/765/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю., розглянувши матеріали за позовом – Приватне підприємство «Діоніс» в особі ліквідатора ОСОБА_1 м.Донецьк до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект»

м.Макіївка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову – Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс» Волноваський район Донецької області

про визнання недійсною додаткову угоду від 29.02.2012р. до договору № 5 від 22.11.2010р.,

про визнання недійсними актів-приймання-передачі векселів,

про визнання недійсними прості векселі та такими, що не мають вексельної сили

за участь представника позивача – ОСОБА_2 – довіреність ,

третьої особи – ОСОБА_3 – довіреність,

СУТЬ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до господарського суду з трьома вимогами:

1)          про визнання недійсною додаткову угоду від 29.02.2012р. до договору № 5 від 22.11.2010р.

Обґрунтовуючи цю вимогу, позивач посилається на те, що додаткова угода ( якою доповнена форма оплати – вексельна) не відповідає умовам Договору № 5 (якою визначена форма розрахунків – шляхом 100% передоплати) і ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», відповідно до якої видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконанні роботи, надані послуги. Оскільки додаткова угода в порушення частини першої ст.203 ЦК України спрямована на видачу векселів за відсутністю поставлених товарів, вона повинна бути визнана недійсною.

2)          про визнання недійсними актів-приймання-передачі: від 09.04.2012р. простого векселя №АА 1530387 номінальною вартістю 2000000,00грн., від 12.04.2012р. простого векселя № АА 1530388 номінальною вартістю 2000000,00грн., від 12.04.2012р., від 16.04.2012р. простого векселі №АА 1530389 номінальною вартістю 1000000,00грн., від 25.04.2012р. простого векселі №АА 1530390 номінальною вартістю 1265451,00грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що ці ОСОБА_4 є самостійними вексельними правочинами в силу частини першої ст.202 ЦК України, оскільки спрямовані на настання цивільних прав та обов’язків. В ОСОБА_4 відсутні посилання на податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, інші фінансові та розрахункові документи, що підтверджують факт поставок товару з боку відповідача на користь позивача та, як наслідок, факт існування боргу за поставлений товар. Оскільки векселі фактично передані при відсутності реальних поставок, зазначені ОСОБА_4 підлягають визнання недійсними на підставі частини першої ст.203 ЦК України.

Як додаткова угода від 29.02.2012року до договору № 5 від 22.11.2010р., та і ОСОБА_4 приймання-передачі векселів є фіктивними, які вчиненні без наміру створення правових наслідків, не мали мети погашення переданих на виконання векселів. Відсутність угоди про передачі прав за векселями, відомості про поставки, індосаменту, відсутність одержання оплати від відповідача за векселями чи будь-яких осіб при відступленні прав за такими векселями, імітація відповідачем погашення таких векселів свідчить про фіктивність усіх правочинів: додаткової угоди, актів приймання-передачі векселів і самих векселів.

3)          про визнання недійсними прості векселі та такими, що не мають вексельної сили: простий вексель серії АА № 1530387, складений 09 квітня 2012року; простий вексель серії АА № 1530388 складений 12 квітня 2012року; простий вексель серії АА № 1530389 складений 16 квітня 2012року; простий вексель серії АА № 1530390 складений 25 квітня 2012року, обґрунтовуючи це тим, що в супереч частини третьої ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі не підписані власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою. За відсутності у простих векселях, емітентом якого є юридичні особи, підпису двох осіб – директора та головного бухгалтера, або повноваженою особою, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили, тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки.

Позивачем надані додаткові документи, зокрема, оригінали простих векселів, акти передачі, витяги із банківських рахунків які свідчать про перерахування вартості отриманого майна за договором № 5 від 22.11.2010 року, тобто без вексельного обігу. Надано висновок судової економічної експертизи № 95 від 05.03.2012 року, яка була призначена Господарським судом Запорізької області за господарською справою №908/3346/14, де сторонами являються ті самі сторони, що й в цій справі, про стягнення заборгованості за договором №5 від 22.11.2010 року.

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову – Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс», яке погоджуються з вимогами позивача у повному обсязі і пояснив, що в ході банкрутства ПП «Діоніс» виявлена дебіторська заборгованість з боку ТОВ «Донпроммаш» , правонаступником якого є відповідач (за постановою донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі №805/1100-13А) – ТОВ «Макіївська взуттєва фабрика Аспект», утворилася заборгованість в розмірі 10625277,00 грн, яка утворилася за поставку обладнання протягом періоду з вересня по листопад 2011 року. Спірні векселі за місцем знаходження ПП «Діоніс» не зберігалися. Як вбачається з матеріалів господарської справи яка розглянута Господарським судом Запорізької області № 908/3346/14 спірні векселі долучені самим представником відповідача, таким чином вважає, що весь процес з наданням та оплатою за векселями є лише відволіканням від реального становища з метою вивести схему справжнього боржника.

          Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був повідомлений через мережу Інтернету ухвалами господарського суду в електронному варіанті за адресою: http:// www.reyestr.court.gov.ua/. Розміщено інформацію на сторінці господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні».

Після початку розгляду справи, заслухавши пояснення представників позивача і третьої сторони, оцінивши надані документи, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є три питання, які пов’язані як з виконанням господарського зобов’язання з векселями, так і з вексельним обігом.

1. Даючи правову оцінку підставам позову про визнання недійсною додаткову угоду від 29.02.2012р. до договору № 5 від 22.11.2010р. господарський суд виходить з наступного:

За загальним правилом кожна сторона, що бере участь у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас ця стаття визначає підстави за яких ці особи звільняються від обов’язку доказування. Однією з таких обставин є преюдиціальні факти (ч.3 ст. 33 ГПК).

У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішував господарський спір.

Преюдиціальним фактом є обов’язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціальність встановлених фактів не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного і того ж питання між тими ж сторонами.

Як встановлено господарським судом Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 року у справі № 908/3346/14 за позовом Приватного підприємства «Діоніс» м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» м.Макіївка 91370,50 грн. підставою позову був договір № 5 від 22.11.2010р. та додаткова угода до нього від 29.02.2012 року. Цим рішенням встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок визначення розрахунків з урахуванням додаткової угоди від 29.02.2012 року, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638,639,712 ЦК України та ст.ст.180,181 ГК України договір № 5 від 22.11.2010р. і затверджено, що договір № 5 від 22.11.2010р. та додаткова угода до нього від 29.02.2012 року. вважаються укладеними, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Приймаючи до уваги, що предмет спору відносно визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору № 5 від 22.11.2010р. вже були предметом спору іншим судом, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині позову на підставі п.2 ст.80 ГПК.

2. Розглядаючи спір про визнання недійсними актів приймання передачі векселів, господарський суд виходить з наступного.

Дії, спрямовані на виконання договорів, правочинами не являються. Не є правочином приймання передачі речі на виконання договору, а складений про це акт приймання-передачі не є формою договору. ОСОБА_4 по собі акт приймання-передання цивільні права не порушує, а може лише бути за відповідних умов доказом такого порушення. Хоча відповідно до ч.1 ст.124 КК України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, в суді не може бути пред’явлена вимога про визнання недійсним акта, що має значення лише доказу у господарській справі, оскільки в суді, за загальним правилом, захищаються права, що порушуються або оспорюють ся, а не фіксуються доказом і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується. Питання про можливість визнання доказової сили таких документів може вирішуватися лише у справі за позовом про захист права, якщо позовні вимоги підтверджуються або спростовуються названими документами.

Оцінюючи акти приймання-передачі векселів, господарський суд встановив, що акти приймання-передачі векселів підписані векселедавцем – ТОВ «Донпроммаш», який передав векселі трасанту – ЧП «Діоніс» в строки дати складання векселів.

ОСОБА_4 приймання-передачі векселів не являються формою договору, не порушують цивільних прав сторін, а являються лише доказом приймання-передачі векселів.

Враховуючи, що позивач обрав форму захисту своїх порушених прав невизначеним Господарським процесуальним кодексом способом, в цій частині позову господарський суд відмовляє.

3. Щодо спору визнання недійсними простих векселів та такими, що не мають вексельної сили, господарський суд виходи з наступного.

Спори, які виникають з вексельного обігу, вирішуються за правилами, встановленими діючим законодавством України, зокрема, Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ від 10.09.1992року № 528, Законами України «Про переказні і прості векселі», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про обіг векселів в Україні».

У даному випадку йдеться про визнання недійсними векселів, а не угод з векселями. Тому посилання позивача на фіктивність угоди ( договору № 5 від 22.11.2010р. і додаткової угоди до нього від 29.02.2012р. ) не може бути предметом розгляду даної угоди, оскільки спір стосується лише вексельного обігу а не грошових зобов’язань за векселями.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991року № 1201-XII вексель належить до цінних паперів. У статті 1 цього закону зазначено, що цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Форма векселя визначається законом його складання. Таким законом для суб’єктів господарювання в Україні є ОСОБА_5 «Про переказні векселі та прості векселі» (далі за текстом – УВЗ), який на території України застосовується з урахуванням з застережень, передбачених Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001року № 2374-III.

Господарський суд, посилаючись на зазначені нормативні документи, надає юридичну оцінку векселям.

Відповідно ст.75 ОСОБА_5 Закону «Про переказні векселі та прості векселі» (далі за текстом – УВЗ) простий вексель повинен містити:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Простий вексель не містить у собі найменування платника за ним, оскільки таким платником є сам векселедавець.

Оцінюючи кожний вексель, господарський суд дійшов наступного:

Простий вексель серії АА № 1530387 складений 09 квітня 2012року векселедавцем – ТОВ «Донпроммаш» ЄДРПОУ 31297292, проспект Панфілова, 20-Б, м. Донецьк, 83114 за підписом ген. директора ОСОБА_6. Зазначено зобов’язання заплатити проти цього векселя за наказом трасанта – Приватне підприємство «Діоніс» ЄДРПОУ 31420548 на суму 2000000,00грн. за пред’явленням. Підлягає сплаті в м. Донецьк. ПАТ «КРЕДІАГРІГОЛЬ БАНК» м. Донецьк. код банку 300614 п/р 26001500047742.

Простий вексель серії АА № 1530388 складений 12 квітня 2012року векселедавцем – ТОВ «Донпроммаш» ЄДРПОУ 31297292, проспект Панфілова, 20-Б, м. Донецьк, 83114 за підписом ген. директора ОСОБА_6. Зазначено зобов’язання заплатити проти цього векселя за наказом трасанта – Приватне підприємство «Діоніс» ЄДРПОУ 31420548 на суму 2000000,00грн. за пред’явленням. Підлягає сплаті в м.Донецьк. ПАТ «КРЕДІАГРІГОЛЬ БАНК» м.Донецьк. код банку 300614 п/р 26001500047742.

Простий вексель серії АА № 1530389 складений 16 квітня 2012року векселедавцем – ТОВ «Донпроммаш» ЄДРПОУ 31297292, проспект Панфілова, 20-Б, м. Донецьк, 83114 за підписом ген. директора ОСОБА_6. Зазначено зобов»язання заплатити проти цього векселя за наказом трасанта – Приватне підприємство «Діоніс» ЄДРПОУ 31420548 на суму 1000000,00грн. за пред»явленням. Підлягає сплаті в м.Донецьк. ПАТ «КРЕДІАГРІГОЛЬ БАНК» м.Донецьк. код банку 300614 п/р 26001500047742.

Простий вексель серії АА № 1530390 складений 25 квітня 2012року векселедавцем – ТОВ «Донпроммаш» ЄДРПОУ 31297292, проспект Панфілова, 20-Б, м.Донецьк, 83114 за підписом ген.директора ОСОБА_6. Зазначено зобов’язання заплатити проти цього векселя за наказом трасанта – Приватне підприємство «Діоніс» ЄДРПОУ 31420548 на суму 1265451,00грн. за пред’явленням. Підлягає сплаті в м.Донецьк. ПАТ «КРЕДІАГРІГОЛЬ БАНК» м.Донецьк. код банку 300614 п/р 20001500047742.

Всі векселі мають перекреслення з поміткою «проведено».

Ст.76 УВЗ встановлено, що документ, в якому відсутній будь який з реквізитів, наведених в попередній статті, не має сили векселя, за винятком певних випадків. Ці випадки стосуються тих реквізитів, які за своєї відсутності є замінним, тобто можуть бути замінені іншими реквізитами векселя.

Отже, УВЗ оперує поняттям «втрата документом сили векселя», що є відмінним від поняття «недійсність векселя».

Лише у ст.33 УВЗ йдеться про не дійсність векселя. Так відповідно до вказаної статті вексель, може бути виданий, зокрема, за підписом векселедавця. А, тому, посилання позивача на відсутність наявності підпису керівника та головного бухгалтера (посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими особами, а у разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель, не являється підставою для визнання векселя в цілому недійсним чи такими, що не мають вексельної сили.

Разом з тим, господарський суд вказує позивачу на те, що не приймається до уваги і його посилання, що відсутні докази фактично поставлених товарів перед підписанням векселів, так, як порушення векселедавцем ст.4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні», на які посилається позивач, яка передбачає, що видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, не є підставою для визнання самого векселя не дійсним.

Підстава видачі векселів не регулюються вексельним законодавством. Вони знаходяться поза сферою застосування УВЗ. За цим, посилання позивача щодо видачі векселів до поставленої продукції, стосується виконання договору і не стосується обігу векселів.

Господарський суд, розглядаючи спір, щодо недійсності векселя не повинен перевіряти правові підстави видачі векселів, які вже перебувають в обігу.

Не можуть визнаватися не дійсними векселі, підписані від імені підприємств особами з перевищенням повноважень, або взагалі без повноважень, або не встановленими особами, так, як такий вексель не є підставою для виникнення зобов’язань особи, яку представляють. Проте, лише цей факт не має значення для дійсності векселя, оскільки відповідно до ст.8 УВЗ кожний хто підписав вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, або ж з перевищенням повноважень, сам стає зобов’язаним за векселем.

Господарський суд, розглядаючи одну з підстав позивача на яку він посилається в обґрунтування цієї вимоги, тобто фіктивність укладених правочинів та їх спрямованості на настання реальних наслідків, якими являються відсутність наміру настання реальних наслідків, визнав цю підставу недоведеною і не обґрунтованою.

Приймаючи до уваги, що господарський суд надав правову оцінку договору № 5 від 22.11.2010 р., додатковій угоді від 29.02.2012 р., оцінив підстави, за якими позивач просив визнати не дійсними прості векселі та такими, що не мають вексельної сили, вважає підстави на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову не доведеними.

Приймаючи до уваги, що у позові відмовлено з недоведеністю підстав, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84, ч.2 80, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу, господарський суд –

                                        ВИРІШИВ:

Відмовити у позові про визнання недійсними простих векселів та такими, що не мають вексельної сили за недоведеністю підстав. Припинити провадження у справі в частині визнання недійсною додаткової угоди від 29.02.2012р. до договору № 5 від 22.11.2010р. і про визнання недійсними актів-приймання-передачі векселів.

Суддя С.Ю. Гринько