Справа № 953/3903/22

                                                        н/п 1-кп/953/457/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

                                за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

                        захисника адвоката ОСОБА_5 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022221130001033 від 11.04.2021 року відносно

        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, розлученого, не працевлаштованого, учасника бойових дій, проживає: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2

з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121 КК України

ВСТАНОВИВ:

        В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12022221130001033 від 11.04.2022 за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб, посилаючись на ризики, зазначені в ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_4 під вартою, заявили клопотання про призначення амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи в умовах Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України"

Вказують, що ОСОБА_4 має захворювання, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 призову на військову службу за мобілізацією не підлягає, оскільки має розлади психіки, надали медичні документи на підтвердження зазначеного. Також, вказують, що перебування ОСОБА_4 в зоні АТО та участь у бойових діях накладає свій відбиток та неможливо виключити або підтвердити, що подія кримінального правопорушення могла статись з необережності чи в стані сильного душевного хвилювання, у стані афекту.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо призначення даної експертизи задля повного та всебічного розгляду кримінальної справи та встановлення стану обвинуваченого.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора щодо міри запобіжного заходу та задоволення клопотання щодо призначення експертизи.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого суд враховує, що згідно наданого до суду обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину за ч.2 ст. 121 КК України, в період воєнного часу та судом враховані обставини скоєння злочину, які викладені у обвинувальному акті, вивчені дані про особу обвинуваченого.

Таким чином, суд під час розгляду даного питання  вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме  те, що ОСОБА_6   може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд  бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, а враховуючи  тяжкість передбаченого покарання та відсутність тісних соціальних зв*язків може виїхати межі країни з метою уникнення відповідальності за тяжкий злочин.

Також, є доведеним ризик щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого, відносно нього перебувають кримінальні провадження в інших судах та обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладено в обвинувальному акті.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, і на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що при вирішенні питання міри запобіжного заходу суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейського суду з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи наявність існування встановлених судом ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності, а тому продовжує для обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки вчинене кримінальне правопорушення спричинило загибель людини. Заперечення сторони захисту з даного питання не спростовують висновків суду, однак враховані при вирішення даного питання.

В силу ч.ч.1-2 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Згідно ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Згідно з частиною 1 статті 509 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті тощо).

Отже, для вирішення питання про призначення психіатричної експертизи слідчий, прокурор повинен встановити наявність відомостей, які викликають сумнів в осудності підозрюваного, зокрема встановити наявність в особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання чи неадекватність поведінки особи під час або після вчинення суспільного небезпечного діяння.

Як зазначено у ч. 2 ст. 509 КПК України, у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи, може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних правах» №8 від 30.05.1997 р. судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» судово-психіатрична експертиза у кримінальних справах призначається та проводиться на підставах та у порядку, передбаченому законом.

Строк проведення психіатричної експертизи становить до двох місяців, якщо коротший строк не встановлено ухвалою слідчого судді або суду.

Статтею 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я, а тому кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах судово-психіатрична експертиза у кримінальній справі є обов`язковою за наявності сумнівів, що випливають з матеріалів справи, стосовно осудності підсудного. Призначення судово-психіатричної експертизи щодо таких осіб з поміщенням до медичного стаціонару допускається лише за їх згодою.

Суд, заслухавши учасників процесу, думку обвинуваченого, який погодився на проведення стосовно нього амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи та подав про це заяву, з метою з`ясування стану психічного здоров`я ОСОБА_4 та для отримання відповідей на поставлені питання за клопотанням захисту, враховуючи необхідність спеціальних знань в області психіатрії та психології, вважає за необхідне призначити у справі амбулаторну судово-психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" та провести її в межах їх компетенції.

Експертизу провести у розумні строки, попередивши суд про строки її проведення завчасно до наступного судового засідання.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 242, 331, 332, 369-372, 509 КПК УКраїни, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 17 вересня 2023 року.

Клопотання адвоката про призначення амбулаторної судово – психолого - психіатричної експертизи відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 – задовольнити.

Призначити по вказаному кримінальному провадженню № 12022221130001033 від 11.04.2021 року амбулаторну судово-психолого- психіатричну експертизу стосовно обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов*язавши експертів Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" провести дану експертизу в межах своєї компетенції.

На вирішення експертів необхідно поставити питання:

- Чи страждав обвинувачений ОСОБА_4 під час інкримінованого йому злочину психічним розладом, внаслідок якого він не міг у той період усвідомлювати свої дії або керувати ними ?

-До якої категорії хворобливих станів належить даний психічний розлад хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки ?

-Чи страждає обвинувачений ОСОБА_4 у даний час психічною хворобою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними ? Якщо так, то коли почалася ця психічна хвороба ?

-Чи потребує обвинувачений ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так то яких саме ?

-Чи перебував обвинувачений ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення чи в період який безпосередньо передував вчиненню даного кримінального правопорушення, в емоційному стані, який істотно впливав на його здатність правильно сприймати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і чи мав він здатність регулювати свою поведінку?

-Чи перебував обвинувачений ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в стані сильного душевного, емоційного хвилювання? Чи мав місце фізіологічний афект, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, чи знаходився обвинувачений ОСОБА_4 в стані вираженого емоційного збудження (фрустрації), що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання? Якщо так, які психологічні причини обумовили настання цього афекту, фрустрації? У якій формі протікав афект, фрустрація та чи міг обвинувачений ОСОБА_4 в такому стані передбачати наслідки своїх дій? Чи обмежив стан фрустрації обвинуваченого ОСОБА_4 можливість усвідомлювати значення свої дій, їх контролю та регуляції?

-Чи відчував обвинувачений ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення чи в період який безпосередньо передував вчиненню даного кримінального правопорушення страх (небезпеку) для себе та близьких?

-Які психічні якості обвинуваченого ОСОБА_4 мають яскраво виражений характер і можуть надавати суттєвий вплив на його поведінку?

-Чи могла поведінка потерпілої, яка, хоча й не полягала у протизаконному насильстві або тяжкій образі, викликати у обвинуваченого стан фізіологічного афекту?

Проведення даної експертизи доручити експертам Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" (адреса: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46-а), попередивши їх про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.        

Копію ухвали для виконання та проведення експертизи направити до Харківської філії судово-психіатричних ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" та ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

У розпорядження експертів Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" надати матеріали кримінального провадження в 2 томах (справа № 953/3903/22, провадження № 1-кп/953/457/22/12).

Зобов*язати прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 направити до Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" для проведення експертизи матеріали досудового розслідування, які не долучені до матеріалів кримінального провадження, що перебуває в суді.

Зобов*язати посадових осіб ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за вимогою Харківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" доставити ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 до вказаної установи – для проведення амбулаторної судово-психолого- психіатричної експертизи.

Експертизу провести у розумні строки до наступного судового засідання, попередивши суд про строки її проведення завчасно до наступного судового засідання.

Оголосити перерву в судовому засіданні для проведення амбулаторної судово – психолого - психіатричної експертизи – до 08.09.2023 року о 11-00 год.

Копію ухвали вручити учасникам судового процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу в частині міри запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1