Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #486504891

                                                                                                                                                                                                                                                              

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26 квітня 2023 року Справа № 160/20210/22


Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (далі – ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ", позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці (далі - відповідач) про коригування митної вартості товару №UA403030/2022/000176/2 від 28.09.2022 року;

- визнання протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403030/2022/000179/2 від 29.09.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає їх протиправним та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Під час здійснення митного контролю за МД №UA403020/2022/020393 від 28.09.2022 та МД №UA403020/2022/020314 від 27.09.2022р. митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, з урахуванням вищезазначеного прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості № UA403030/2022/000176/2 від 28.09.2022 року, № UA403030/2022/000179/2 від 29.09.2022 року.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2021 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м.Дніпро) (Покупець) уклало з компанією CHONGQING GUANTENG MACHINERY Co.. LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №GT/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією CHONGQING GUANTENG MACHINERY Co., LTD, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2022-1 від 10.02.2022 року, рахунку-фактури №GT2021-1 від 20.08.2021 року здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів (Мотоблок «Белмотор», Фреза мотоблоку).

Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB NINGBO (Китай) згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “ПК “ДТЗ”, задекларовано їх до Тернопольської митниці за електронними митними деклараціями (ЕМД) №UA403020/2022/020314 від 27.09.2022р. (Товар №1, Товар № 2 у графі 31 ЕМД) та №UA403020/2022/020393 від 28.09.2022 року (Товар №1, Товар № 2 у графі 31 ЕМД).

Митна вартість зазначених товарів підприємством заявлена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товарів, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству 27.09.2022 та 28.09.2022 направлено електронні повідомлення ідентичного змісту: «Прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо a здійснювалось).

Цим же повідомленням, зобов`язано відповідно до ч.2 ст.53 Митного Кодексу України надати документи: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість; страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 Митного Кодексу України необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи".

Листами №270905 від 27.09.2022р.  та №280906 від 28.09.2022р. ТОВ «ПК «ДТЗ» надало свої пояснення щодо обґрунтованості вимог митниці про надання додаткових документів та додатково надало митниціпрайс-лист виробника та комерційну пропозицію від 03.02.2022 року, платіжні доручення №2342 від 13.05.2022 року. №:17 від 23.08.2022, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформления за наявними документами.

28.09.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА403020/2022/000176/2 29.09.2022 року та №UА403020/2022/000179/2.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товару UA403020/2022/000176/2 загальна митна вартість задекларованого Товару №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного Кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару №1 в спірному рішенні збільшена митницею з 136081,94 дол. США до 208189,80 дол. США, тобто на 72107.86 дол. США.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару №2 в спірному рішенні збільшена митницею з 16581,18 дол. США до 24464,70 дол. США, тобто на 7883,52 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

В подальшому, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №UA 403020/2022/020425 від 28.09.2022 року.

Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 901460,59 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 «В» «Подробиці розрахунків» ЕМД №UA403020/2022/020425 від 28.09.2022 року.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товару №UА403020/2022/000179/2, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного Кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної деклараціїмитному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару №1 в спірному рішенні збільшена митницею з 60815,88 дол.США до 91143,97 дол.США, тобто на 30328,09 дол.США.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару №2 в спірному рішенні збільшена митницею з 7484,67 дол. США до 11038,94 дол. США, тобто на 3554,27 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст.52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №UA 403020/2022/020551 від 29.09.2022 року.

Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 380892,79 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 «В» «Подробиці розрахунків» ЕМД №UA403020/2022/020551 від 29.09.2022 року.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу    та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд враховує, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій    статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2-8 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно зауважень митниці, що товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), не надано слід зазначити наступне.

Зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, оскільки твердження митниці про ненадання на її запит транспортних перевізних документів не відповідає дійсності. Як вбачається з митних декларацій №UA403020/2022/020314 та №403020/2022/020393 для підтвердження факту транспортування вантажу з Китаю до України декларантом разом здеклараціями були надані договір №29092021- 02, заявки на здійснення перевезення №3 та №8, коносамент №ХМ22011954 від 15.02.2022 р., міжнродні автомобільні транспортні накладні CMR №№LLC-IC-DTZ-01. LLC-IC-DTZ-02 від 16.09.22, LLC-IC-DTZ-03, LLC-IC-DTZ-04 від 19.09.2022, LLC-IC-DTZ- 05 від 21.09.2022 р., LLC-IC-DTZ-06, LLC-IC-DTZ-07 від 23.09.2022 р., рахунки експедиторів, платіжін доручення про сплату транспортних витрат, акти виконаних робіт.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення митниці, у ньому зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер та рівень, до якого скориговано митну вартість. При цьому у Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені: торгова марка, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива, тобто митницею зазначене виключно посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.           

Відповідно до п.п.2, 4 частини 2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 №815/6242/17 ).

Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст.57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі №21-127а15 від 31.03.2015 року.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 року, по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 року, по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 року, по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 року, по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має грунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі — ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень ст.ст.59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів.

Одночасно з цим, суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд враховує, що відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №826/18258/13-а.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт)» складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст.179, 189, 190 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

Суд враховує, що оскільки надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значеня складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 5713,40 коп., сплата яких підтверджується платіжним дорученням №3157 від 02.11.2022 року.

Керуючись ст.ст.9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403030/2022/000176/2 від 28.09.2022 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403030/2022/000179/2 від 29.09.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576, 46400, м.Тернопіль, вул.Текстильна, б.38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова Компанія “ДТЗ” (код ЄДРПОУ 42634661, 49000, м.Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, 100 прим.1) судовий збір у розмірі 5713грн. 40коп. (п`ять тисяч сімсот тринадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.


Суддя                                                                                                       Г. В.Кадникова



                                                                                                                          




                                                                                                                          



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація