КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/5077/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Київ

Справа № 755/11817/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України, яка подана представником Марусіч Олександрою Костянтинівною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І.,

у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України - про встановлення факту батьківства,

встановив:

У січні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась в порядку окремого провадження до суду з заявою про встановлення факту батьківства, заінтересована особа Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України.

В заяві просила:

- встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №14073 від 16.07.2022, відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Києві, Україна, актовий запис про народження №352 від 05.03.2008,

- встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №14073 від 16.07.2022, відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в м. Києві, Україна, актовий запис про народження №155 від 31.01.2012;

- внести зміни до актового запису про народження №155 від 31.01.2012, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась у місті Києві, Україна, зазначивши в графі «Батько» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , інші відомості залишити без змін;

- внести зміни до актового запису про народження №352 від 05.03.2008, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у місті Києві, Україна, зазначивши в графі «Батько» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , інші відомості залишити без змін.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року заяву задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, представник Міністерства оборони України - Марусіч О.К. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент смерті ОСОБА_6 13 липня 2022 року заявник перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду. Як вбачається з свідоцтв про народження дітей, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 . На момент народження дітей заявниця у зареєстрованому шлюбі не перебувала, відомості про батька у Книзі реєстрації народжень були вчиненні з її слів, в порядку ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька від 16.08.2022, 17.08.2022.

За таких обставин, враховуючи той факт, що протягом трьох років після реєстрації шлюбу починаючи з 2019 по 2022 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не звертались до відповідних органів державної реєстрації актів цивільного стану чи до суду з метою визначення походження дітей, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, можна дійти висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про небажання визнання батьківства ОСОБА_6 відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту смерті ОСОБА_6 та відсутність протягом 3 років (2019-2022) наміру подати заяву про визнання батьківства.

Твердження заявника про те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ім`я та по-батькові співпадає з іменем загиблого чоловіка ОСОБА_6 не відповідає дійсності, оскільки батько у свідоцтві про народження дитини записаний зі слів матері як ОСОБА_9 . Зазначені доводи Міністерства оборони України було повністю проігноровані судом першої інстанції.

Вказує, що заявник просить суд встановити факт, що ОСОБА_6 є рідним батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак не підтверджує жодними належними та допустимими доказами цього факту. Показання свідків (бабусі та дідуся) зі сторони заявника на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують факту батьківства ОСОБА_6 стосовно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Копії доданих до заяви документів (експертиза бабусі та дідуся) не можуть в повній мірі довести факт батьківства, пояснення свідків є суб`єктивними - оскільки свідок позбавлений законом можливості встановлювати такі факти.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спільного проживання заявника з загиблим військовослужбовцем, ведення ними спільного господарства до народження дітей, починаючи з 2008 року, а також спільного виховання чи утримання дітей. Крім того, укладення шлюбу заявниці з ОСОБА_6 лише у липні 2019 року також не може свідчити про факт спільного проживання згаданих осіб.

Звертає увагу на те, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

З вищенаведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У результаті прийнятого судом рішення суд першої інстанції фактично встановив право особи на призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги (та інших пільг і виплат), що прямо являється спором про право та повністю нівелює дискреційні повноваження Міністерства оборони України. Звертає увагу на той факт, що сторона взагалі не вказала жодних обставин про проходження служби ОСОБА_6 , не повідомила жодних відомостей щодо звернення до Міністерства оборони України про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги та встановлення відповідного статусу для дітей. Таким чином суд першої інстанції фактично перейняв на себе дискреційні повноваження Міністерства оборони України в частині прийняття відповідних рішень. Також суд першої інстанції повністю перейняв на себе право вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, що в свою чергу належить судам адміністративної юрисдикції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві посилається на те, що суд першої інстанції вірно застосував ст.130 СК України, оскільки на момент народження у неї дітей, не перебувала у шлюбі, і запис про батька цих дітей при реєстрації їх народження було вчинено на підставі ч.1 ст.135 СК України.

Вказує, що необхідність звернення до суду із заявою про встановлення батьківства виникла саме у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем та загинув, захищаючи Батьківщину, що згідно з діючими нормативними актами встановлює ряд пільг для його дітей. Саме тому бажання отримати та реалізувати надані законом гарантії та пільги для неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і стали причиною звернення їх матері, як законного представника, до суду із заявою про встановлення факту батьківства. Отже, немає жодних підстав вважати, що нездійснення за життя ОСОБА_6 дій з метою встановлення походження дітей може якимось чином впливати на реалізацію прав заявниці щодо встановлення факту батьківства щодо дітей в судовому порядку. Такі твердження апелянта базуються лише на припущеннях.

Зазначає, що представник Міністерства оборони України, жодним чином не надає правову оцінку або ставить під сумнів, докази, які були надані заявницею: висновку генотипоскопічного дослідження (тест ДНК), фотознімків, свідчень батьків загиблого військовослужбовця. Натомість, доказів протилежного, представником Міністерства оборони України до суду не подавалось. Таким чином, надані заявницею докази є належними, допустимими, достатніми та переконливими.

Звертає увагу на те, що батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дружиною є ОСОБА_1 , які є сторонами по даній справі. Зазначені особи відповідно до законодавства мають право на отримання наданих законом гарантій, виплат та пільг. На час розгляду справи спору про право не було, оскільки особи, які можуть претендувати на виплати після загибелі ОСОБА_6 цілком підтверджують факт його батьківства та жодним чином не заперечують проти встановлення факту батьківства, що свідчить про відсутність у справі на час її розгляду спору про право. При цьому інших вимог, окрім встановлення факту батьківства, внесення змін до актових записів про народження та зміну прізвища дітей у заяві не ставилося.

29 червня 2023 року до початку судового засідання до суду надійшло клопотання представника Міністерства оборони України - Валер О.В. про закриття провадження у справі. В поданому клопотанні про закриття провадження представник Міністерства оборони України - Валер О.В. посилається на те, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з суб`єктом владних повноважень, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц зазначив, що такий спір пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за заявником певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення позивача до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення, а тому вимоги про встановлення згаданих юридичних фактів, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України Валер О.В. та Куртмоллаєв А.Е. підтримали доводи апеляційної скарги та просили закрити провадження у справі.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 заперечував проти доводів апеляційної скарги та заперечував проти закриття провадження у справі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, що з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з заявою в порядку окремого провадження заявник ОСОБА_1 посилалась на те, що заява подається до суду з метою надання дітям заявниці права на оформлення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», отримання права на спадкування , оформлення соціальних виплат.

Заявниця є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент народження дітей заявниця не перебувала в зареєстрованому шлюбі, а тому відомості про батька цих дітей були записані відповідно до ст.135 СК України.

Батьком дітей є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб з яким заявниця зареєструвала лише 30.07.2019, хоча до того з 2006 року по день його смерті проживала з ним однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 загинув, будучи військовослужбовцем, під час несення військової служби у Збройних силах України. Заінтересовані особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками загиблого ОСОБА_6 , який є біологічним батьком дітей заявниці. Біологічне батьківство ОСОБА_6 щодо дітей підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження.

Встановлення факту батьківства після смерті чоловіка заявниці за рішенням суду є механізмом захисту прав і інтересів дітей, внаслідок чого буде встановлений родинний зв`язок не тільки з померлим батьком і його родичами, але і забезпечуються певні майнові права дітей (право на отримання спадщини, отримання соціальних гарантій тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.03.1971.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Київ, батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.03.2008.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Київ, батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 31.01.2012.

Згідно з витягом від 17.08.2022 №00036525979 та від 16.08.2022 №00036521022 відомості про батька дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

30.07.2019 ОСОБА_6 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

13.07.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в смт. Слатине Харківського району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

15.07.2022 Міністерство оборони України сповістило ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_6 , вірний військовій присязі, захищаючи волю та незалежність Батьківщини, під час обстрілу в районі н.п. Дементіївка Харківської області, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (сповіщення від 15.07.2022 №52).

Згідно з висновками генотипоскопічного дослідження від 12.08.2022 №35676 біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рамках проведеного дослідження не може бути виключене; ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючих ознак неродинних осіб, складає 99,99997%.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення батьківства, суд першої інстанції посилався на те, що сукупність наявних у справі доказів, якими є фотознімки, заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що померлий ОСОБА_6 ж батьком дітей заявниці, висновок генотипоскопічного дослідження від 12.08.2022 №35676, яким підтверджено біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сукупності дає підстави для висновку, що дійсно померлий ОСОБА_6 є батьком дітей заявниці.

Також судом встановлено, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації прав та захисту інтересів неповнолітніх дітей, зокрема, для отримання одноразової грошової допомоги як дітям загиблого військовослужбовця. При цьому, суд вважав незмістовними доводи представника Міністерства оборони України щодо відсутності доказів, необхідних для встановлення факту батьківства, а експертиза щодо баби та діда не в повній мірі доводить факт батьківства, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

За таких обставин суд вважає доведеним факт батьківства, про встановлення якого просить заявниця.

На час розгляду справи спору про право судом не встановлено, оскільки батьки загиблого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть претендувати на виплату одноразової грошової допомоги, підтвердили, що їх померлий син ОСОБА_6 є батьком дітей та не заперечували проти задоволення заяви про встановлення батьківства.

Суд відзначив, що необхідність звернення до суду із заявою про встановлення батьківства виникла саме у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем та загинув, захищаючи Батьківщину, що згідно з діючими нормативними актами встановлює ряд пільг для його дітей. Саме тому бажання отримати та реалізувати надані законом гарантії та пільги для неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і стали причиною звернення їх матері, як законного представника, до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що метою звернення заявниці ОСОБА_1 до суду з даною заявою про встановлення факту батьківська померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доведеність наявності підстав для реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги як дітям загиблого військовослужбовця і виникла саме у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем та загинув, захищаючи Батьківщину.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

За вимогами пункту 10 Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Міністерство оборони України є спеціально уповноваженим суб`єктом на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту батьківська померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за дітьми заявника певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за її дітьми певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця (про що заявниця вказала у заяві), і не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до висновків Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 343/1548/22, у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання соціальної виплати. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Отже, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту батьківська померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 ЦПК України.

За таких обставин, провадження у справі необхідно закрити, оскільки спір між сторонами щодо встановлення наявності правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 259, 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, яка подана представником ОСОБА_13 , - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутись з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 липня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Немировська О.В.