Справа № 405/5004/23

провадження № 1-кс/405/2411/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників-адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2023 року № 42023164690000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кіровоград, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвокату,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні- начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто суми, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", становить 500 000 грн., з покладанням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що слідчим відділом УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164690000029 від 06.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, у якому встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Окрім того, ч. 2 ст. 12 вказаного закону передбачено, що окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

Наказом Генерального прокурора № 75 від 17.03.2023 «Про окремі питання забезпечення функціонування спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах окружних) у складі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону утворено Кропивницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони (на правах окружної) з місцем розташування у м. Кропивницький.

Відповідно до п. 3 Наказу Генерального прокурора «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони» № 130 від 17.05.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону забезпечує виконання повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами, наказами Генерального прокурора, з урахуванням положень цього наказу на території Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також акваторії поміж береговою лінією Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і лінією державного кордону в територіальному морі України, у водах спільного використання.

Відповідно до п. 2.1 наказу Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 72 від 22.06.2023 «Про розмежування повноважень між органами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону» Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони забезпечує виконання повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами, наказами Генерального прокурора, керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону з урахуванням положень цього наказу на території Голованівського, Кропивницького, Новоукраїнського та Олександрійського районів Кіровоградської області.

Наказом Генерального прокурора від 13 квітня 2023 року №149к ОСОБА_8 з 14 квітня 2023 року призначено на посаду керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Згідно примітки ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 Кримінального Кодексу України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Тобто, керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 являється службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Статтею 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до свідоцтва №000708 від 09.09.2019 виданого Радою адвокатів міста Київа ОСОБА_4 є адвокатом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

У відповідності до положень ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно із приписами ст. 7 Правил адвокатської етики, затвердженими 17.11.2012 Установчим з`їздом адвокатів України, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Положеннями ст.ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції», визначено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, зокрема посадовим та службовим особам органів прокуратури, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, у ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, виник злочинний намір щодо виказування пропозиції та надання керівнику Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону України ОСОБА_9 , як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою дій з використанням наданого їй службового становища в інтересах третіх осіб, а саме за вирішення питання щодо переведення солдата ОСОБА_10 із військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_3 , до будь-якої військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_1 , тобто на території юрисдикції Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Так, 06.07.2023 о 13 години 02 хвилини до службового кабінету №1, розташованого у адміністративній будівлі Кропивницької спеціалізованої прокуратури у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4, до керівника вказаної прокуратури ОСОБА_8 прибув адвокат ОСОБА_4 разом із військовослужбовцем по мобілізації військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема десантно-штурмова бригада, дислокується у АДРЕСА_3 ) солдатом ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час розмови наодинці з ОСОБА_8 . ОСОБА_4 виказав пропозицію надати йому, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у будь-якому розмірі за вчинення ОСОБА_9 в інтересах третьої особи ( ОСОБА_10 ) дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: вирішення питання щодо переведення солдата ОСОБА_10 із військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_3 , до будь-якої військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_1 . Тоді ж, ОСОБА_4 повідомив, що відповідно до відпускного квитка № НОМЕР_3 від 05.07.2023, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_10 з 05.07.2023 надано відпустку у зв`язку з сімейними обставинами з терміном з`явлення до місця проходження військової служби - 17.07.2023.

В подальшому 14.07.2023 біля 12 години 17 хвилин адвокат ОСОБА_4 , знову прибув з власної ініціативи до адміністративної будівлі Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, за адресою: АДРЕСА_4, зустрівся з ОСОБА_9 , та в ході особистої розмови повторно виказав останньому пропозицію надання йому неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 вищевказаних дій, вказавши, що йому не обов`язково знати, як буде здійснюватися переведення солдата ОСОБА_10 , і що йому лише необхідний позитивний кінцевий результат.

Наступну з ОСОБА_8 зустріч ОСОБА_4 особисто призначив на 17.07.2023 поблизу будівлі Кропивницької спеціалізованої прокуратури у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4.

17.07.2023 близько 13 години 00 хвилин, адвокат ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, знаходячись на території біля адміністративної будівлі Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, за адресою: АДРЕСА_4, надав особі, яка займає відповідальне становище - керівнику вказаної прокуратури ОСОБА_8 , неправомірну вигоду розмірі 1000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.07.2023 становить 36 568 грн.) за вчинення ним в інтересах третьої особи дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: за вирішення питання щодо переведення солдата ОСОБА_10 із військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_3 , до будь-якої військової частини, яка дислокується у АДРЕСА_1 , тобто на території юрисдикції Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та проставлення ним позначки у службовому документі - відпускному квитку № 2297 від 05.07.2023 на ім`я ОСОБА_10 щодо факту прибуття останньої 17.07.2023 до очолюваної ним прокуратури задля не проведення командуванням військової частини НОМЕР_1 відносно даного військовослужбовця службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - у пропозиції надати та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Слідчий в клопотанні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред`явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний та захисники у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання з підстав необгрунтованості підозри та недоведенності визначених слідчим ризиків. Крім того, за позицією захисників, захисники просили відмовити в задоволенні даного клопотання або застосувати більш м`який запобіжний захід, не повязаний з тримання під вартою, а саме домашній арешт, проти чого підозрюваний категорично і неодноразово заперечував, просив будь-який інший запобіжний захід. Враховуючи неузгодженність позиції з підзахисним, захисники просили застосувати інший запобіжний захід - заставу.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисників та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164690000029 від 06.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (а.к. 6 - витяг з ЄРДР).

17.07.2023 о 13 год. 06 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000708 від 09.09.2019, яке видане Радою адвокатів міста Києва являється адвокатом (а.к. 51).

Отже, на підозрюваного розповсюджуються гарантії, передбачені статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і в тому числі положення глави 37 КПК України.

У відповідності до положень п.12 ч.1 ст.23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» т.в.о. начальника відділу СВ СБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 повідомив про затримання адвоката ОСОБА_4 голову Ради адвокатів Кіровоградської області, голову комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, т.в.о. керівника ради адвокатів м. Києва (а.к. 45,46, 47).

У ст. 276 КПК зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Визначення правової природи цих дій і встановлення кола суб`єктів, які уповноважені на їх вчинення, має важливе практичне значення для об`єктивації гарантій незалежності особи, щодо якої здійснюється особливий порядок повідомлення про підозру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень. Аналогічне положення закріплено в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Так, керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 доручив, прокурору ОСОБА_3 , який входить до складу групи прокурорів та здійснює нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №420231164690000029 від 06.07.2023 здійснити письмове повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_4 (а.к. 83).

Таким чином, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України відбулося у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

В рамках вказаного кримінального провадження, вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України відбулося 18.07.2023 о 12 год. 01 хв., тобто протягом 24 годин, з моменту затримання (а.к 84-90).

18.07.2023 року слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда НАА України направлено письмове повідомлення про призначення даного клопотання до розгляду на 19.07.2023 року 12.00 год. (а.к.94).

Щодо обґрунтованості підозри:

Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (а.к. 22-25), протоколом огляду місця події (а.к. 27-34), протоколом допиту свідка (а.к. 53-56), протоколом додаткового допиту свідка (а.к. 69-74), повідомленням про підозру (а.к. 84-90).

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 369 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.

Рішенням ЄСПЛ у справі « Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачене ч. 3 ст. 369 КК України за класифікацією статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення якого передбачено покарання у виді покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі "Бессієв проти Молдови" суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні слідчого обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 будучи колишнім співробітником правоохоронного органу та діючим адвокатом, діючи з прямим умислом, пропонував надати та надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища. ОСОБА_4 усвідомлював, що вказані дії є кримінально карними та бажав їх настання. Як адвокат, ОСОБА_4 чітко знає, які речі і документи вказують на його причетність до вчинення даного кримінального правопорушення, а також, де вони знаходяться.

Таким чином, перебуваючи на свободі ОСОБА_4 , маючи можливість вільного пересування та контактів, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення.

Також, знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, ОСОБА_4 може незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема визначати з ними спільний план заходів надання свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань.

Окрім того стороною обвинувачення доведено, про можливість підозрюваного ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності. На даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4, 5 ч.1 ст. 177 КК України.

Таким чином, вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Слідчий суддя критично ставиться до тверджень підозрюваного щодо неотримання ним повідомлення про підозру, оскільки факт вручення повідомлення про підозру доведено в ході розгляду клопотання. Крім того, подані підозрюваним заперечення щодо протоколу огляду місця події слідчим суддею не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують пред`явлену підозру та визначені с. 177 КПК України ризики.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, виключним випадком, оскільки він, будучи адвокатом підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що є наслідком підриву авторитету адвокатури, беручи до уваги дію воєнного стану на території України, та суму неправомірної вигоди, яку надав особі, яка займає відповідальне становище - керівнику вказаної прокуратури ОСОБА_8 слідчий суддя визначає заставу у розмірі 186 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 224 грн .

Саме такий розмір застави та передбачені КПК України обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочину, що інкримінується підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, строком на 60 днів.

З урахуванням зазначеного клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 06 хв. 17.07.2023 року до 13 год. 06 хв. 14.09.2023 року.

Визначити заставу у розмірі 186 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 499 224 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 42023164690000029 від 06.07.2023 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 в строк до 14.09.2023 наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді за викликом;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4)утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, крім участі у проведенні процесуальних дій;

5)не відвідувати місця проживання свідків у кримінальному провадженні;

6)здати на зберігання до відповідного територіального органу УДМС паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 13 год. 06 хв. 14.09.2023.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12