2-72/2008
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2008 року м. Рівне
Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:
головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В., при секретареві - Никончук Л.М. ,
з участю заявника - державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мартинюк Н.О., представника відповідача - військової частини А1671 - юрисконсульта капітана юстиції Лук'янчука В, Г., розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 17 серпня 2005 року про стягнення на користь ОСОБА_1з військової частини А1671 грошової компенсації замість невикористаного речового майна,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 17 серпня 2005 року було повністю задоволено позовні вимоги позивачки - ОСОБА_1. до військової частини А1671 про стягнення з останньої на її користь грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 899 грн. 01 коп. та судові витрати, в розмірі 51 грн., пов'язані із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.
Після набрання даним рішенням законної сили, 29 вересня 2005 року позивачці ОСОБА_1. було видано виконавчий лист № 1/2-72/2005.
18 серпня 2008 року до військового місцевого суду Рівненського гарнізону в порядку ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 373 ЦПК України, надійшла заява від державного виконавця Мартинюк Н.О., в якій вона, посилаючись на виникнення обставин, які унеможливлюють виконання вищезазначеного рішення суду просить змінити спосіб і порядок його виконання шляхом переведення стягнень безпосередньо на Міністерство оборони України, як центрального органу управління військовим майном і головного розпорядника бюджетних коштів.
В судовому засіданні заявник підтримала свої вимоги щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду і просила їх задовольнити. При цьому вона пояснила, що 07.10.2005 року за даним рішенням суду відкрите виконавче провадження. До початку 2007 року заборгованість погашена частково, а саме на суму 293, 44 грн.- компенсації за речове майно і 51 грн. - судових витрат. В подальшому, через припинення цільового фінансування боржника і заборону Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" можливості звернути стягнення на його майно, рішення суду тривалий час не виконувалось. Відсутність у боржника необхідних кошторисних призначень на поточний рік унеможливлює його виконання на невизначений термін, чим порушуються права і законні інтереси ОСОБА_1.
Позивачка по справі - громадянка ОСОБА_1. - належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, проте в суд не прибула і про причини неявки не повідомила.
Представник військової частини А1671 вважав за необхідне залишити заяву державного виконавця без задоволення. При цьому, він підтвердив відсутність у відповідача необхідного фінансування для погашення заборгованості перед позивачкою ОСОБА_1. і пояснив,
що пропонована зміна способу і порядку виконання рішення суду, на думку його довірителя, не відповідає вимогам бюджетного законодавства України.
Розглянувши заяву та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 373 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін.
Так, згідно рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 17 серпня 2005 року було задоволено позовні вимоги позивачки - ОСОБА_1. до військової частини А1671 про стягнення з останньої на її користь грошової компенсації за невикористане речове майно в розмірі 899 грн. 01 коп. та судові витрати в розмірі 51 грн., пов'язані із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.
Як вбачається із зазначеного рішення суду, зобов'язання щодо виплати позивачці грошової компенсації за невикористане речове майно, виникло і ґрунтується безпосередньо на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 20.10.2004 р. "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час", а тому, на думку суду, є зобов'язанням держави, яка виступає в даних правовідношеннях в особі військової частини А 1671.
На підтвердження таких висновків суду свідчить і положення ч.5 ст. 17 Конституції України згідно якої саме держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, яке закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. У відповідності до ч.2 ст. 2 цього ж Закону Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.
Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
З наявних в матеріалах справи довідок Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області за №09-24/5306 від 16.11.2007, та №09-24/2579 від 20.06.2008 року вбачається відсутність грошових коштів на цільових рахунках боржника - військової частини А1671 за 2007- 2008 роки.
Приймаючи до уваги, що рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 17 серпня 2005 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_1. грошової компенсації за невикористане речове майно тривалий час не виконується через відсутність необхідних коштів, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача, що унеможливлює його виконання, суд визнає даний випадок винятковим і приходить до висновку про необхідність зміни способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнень за даним рішенням суду безпосередньо на Міністерство оборони України, як центрального органу управління Збройних Сил України, який закріплює військове майно і здійснює його перерозподіл між військовими частинами.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 210, 373 ЦПК України, військовий місцевий суд
УХВАЛИВ:
Змінити спосіб і порядок виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 17 серпня 2005 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_1грошової компенсації за невикористане речове майно в розмірі 899 грн. 01 коп. та судових витрат в розмірі 51 грн., пов'язаних із сплатою державного мита за
подачу позовної заяви, шляхом звернення грошових стягнень по виконавчому листу № 1/2-72/2005, в частині залишку несплаченої суми в розмірі 605 грн. 57 коп., з військової частини А1671 безпосередньо на Міністерство оборони України.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.