Балтський районний суд Одеської області

м. Балта, вул. Ткаченка, 56, 66102, (04866) 2 15 70

Справа №2-1103/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року м.Балта

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді ДЯЧЕНКО В.Г.

при секретарі СІРОТІ О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балті об'єднанні цивільні справи за позовними заявами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж, за участю третьої особи -ОСОБА_3, заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у зв'язку з нововиявленними обставинами, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем, та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, позовом ОСОБА_3 до Балтської районної ради, за участю третьої особи - ОСОБА_1, про визнання права власності на автомобільний гараж №14 по вул. Гагаріна м. Балта

встановив:

В провадженні Балтського районного суду Одеської області знаходиться об'єднана справа, ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 06.11.2008 року(а.с.27т.4), в якій розглядується позов ОСОБА_3 до Балтської районної ради, за участю третьої особи - ОСОБА_1, про визнання права власності на автомобільний гараж №14 по вул. Гагаріна м. Балта (а.с.4т.З). Ухвалою від 14.12.2010 року вказану позовну заяву залишено без розгляду (а.с.140т.4).

В рамках об'єднаної цивільної справи розглядалася заява ОСОБА_3 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленними обставинами (а.с.2 т.2), яка була задоволена ухвалою Балтського районного суду Одеської області (а.с.15 т.2).

Також розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж (а.с.2 т.1)., за участю третьої особи - ОСОБА_3, в якому позивач просить суд визнати такою що відбулася і дійсною угоду купівлі-продажу автомобільного гаражу № 14 по вул. Гагаріна м. Балта між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що 26.03.2007 року відповідач запропонував йому купити гараж, який побудував батько відповідача за адресою м.Балта вул. Гагаріна на прибудинкової території військового містечка. Позивач погодився купити вказаний гараж, передав гроші відповідачу за вказаний гараж та відповідач зобов'язався оформити документи на гараж і скласти угоду у нотаріуса. Відповідач свої зобов'язання не виконав, хоча отримав гроші і передав позивачу гараж.

Відповідач, в судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, інформацію про причину неявки в судове засідання та заяву про розгляд справи без його участі - до суду не надав. Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Третя особа, ОСОБА_3, в судовому засіданні 23.09.2010 року, пояснив, що в 1996 році, купив два металевих гаража, які стояли на місці спірного гаража № 14 та гаража №15. Замість них побудував один кам'яний, вільне місце ще залишилось. На вільному місці, в 1998 році, між гаражами №15 та №13 збудував задню стіну та поставив ворота. У 1999 році, ОСОБА_3 дозволив батькові відповідача ОСОБА_4, користуватися спірним гаражем.

В судовому засіданні, 23.09.2010 року, були допитані свідки : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пояснили, що проживають в військовому містечку тривалий час, металеві гаражи та кунги з'явились на території, де знаходиться спірний гараж - давно, з часом їх власники почали будувати кам'яні гаражі. Дозволів на будівництво гаражів ніхто не брав, так як це був пустир бий житлового будинку. Батько відповідача мав на місці спірного гаража дерев'яний кунг, в якому ремонтував їм побутові прилади. Підстав заміни ОСОБА_4 дерев'яного кунга на кам'яний гараж не знають. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в 1995 році будував кам'яний гараж № 15 та задню стінку гаража № 14, на замовленні ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, урахувавши ствердження сторін, що наданих доказів достатньо для вирішення справи по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що гідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 т. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню державній реєстрації.

Згідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані І будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Стаття 29 Закону України «Про планування і забудову територій» визначає, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у, будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Правовстановлюючих документів на гараж №14, розташований по вул. Гагаріна м. Балта та доказів про право володіння або користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний гараж - сторонами не надано.

Доказів того, що гараж №14, розташований по вул. Гагаріна м. Балта на території військового містечка, збудований не самочинно - суду не надано.

Суду не було надано жодного доказу ухилення відповідача від укладання нотаріального договору, а також не надано жодних підстав відмови нотаріусами в укладенні договору між позивачем та відповідачем про купівлю-продаж гаража № 14, розташованого по вул. Гагаріна м. Балта.

Згідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок де у їх сукупності. В зв'язку з викладеним, доводи позивача, які ґрунтуються на припущеннях, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Судом визначено, шо згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, а згідно ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є те що його недійсність встановлена законом. У відповідності до ч. 1 ст.216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В межах об'єднаної цивільної справи розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем та відшкодування моральної та матеріальної шкоди (а.с.2 т.4) в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні гаражем №14, розташований по вул. Гагаріна м. Балта, та стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 960 грн. та моральну шкоду в сумі 4100 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що в його особистій власності знаходиться гараж №14, який розташований по вул. Гагаріна м. Балта, що підтверджується витягом №17463881 від 23.01.2008р. з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер - 21852670 (а.с.9, 129 т.4). В середині жовтня 2007 року відповідач, без дозволу позивача, встановив замки на ворота гаража №14, розташованого по вул. Гагаріна м. Балта і почав незаконно користуватись ним.

Відповідач, в судове засідання 23.09.2010 року з'явився, проти позову заперечує та надав пояснення суду, в решту судових засідань не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, інформацію про причину неявки в судове засідання та заяву про розгляд справи без його участі - до суду не надав. Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В судовому засіданні 23.09.2010 року відповідач пояснив, що згідно ухвали Балтського районного суду Одеської області від 06.03.2008р. (а.с.15 т.2), скасовано рішення Балтського районного суду Одеської області від 02.11.2007р. у відповідності до якого позивача, в Балтському РБТІ, зареєстровано як власника гаража №14, розташованого по вул. Гагаріна м. Балта. Реєстрація позивача, як власника спірного майна - скасована.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, урахувавши ствердження сторін, що наданих доказів достатньо для вирішення справи по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно ч. 1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 391 ЦК України, власнику надано право вимагати усунення перешкод в користуванні власністю.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Однак позивач таких вимог проти відповідача не висував.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця, разом з якою подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (п.п. 1 -5 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»). У відповідності з п. 5 прикінцевих положень закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, а в даному випадку «Балтське районне бюро технічної інвентаризації ».

Відповідно п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який є Додатком № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено, що правовстановлювальними документами, на підставі яких органами БТІ проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

За клопотанням відповідача, судом було винесено ухвалу про зобов'язання Балтського районного бюро технічної інвентаризації надати інформацію з реєстру про право власності позивача на гараж №14, який розташований по вул. Гагаріна м. Балта, яке зареєстровано в Державному реєстрі прав за № 21852670 від 23.01.2008р.

Згідно довідки Балтського районного бюро технічної інвентаризації №49 від 03.12.2010р., скасована реєстрація права власності на гараж №14, який розташований по вул. Гагаріна м. Балта, за ОСОБА_1, на підставі ухвали Балтського районного суду Одеської області від 06.03.2008р.

Відповідно до вимог ст.331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва. Таке питання позивачем в позовних вимогах не ставилося.

Керуючись ст.ст. 203,210,212,215,216, 220,319, 331, 376,391,392,657 ЦК України, 126, 132 ЗК України, ст.ст. 7, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж, за участю третьої особи -ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобільний гараж - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем, та відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, через Балтський районний суду Одеської області, протягом десяти днів з дня його проголошення.

С У Д Д Я: