- Відповідач (Боржник): Міністерство фінансів України
- Позивач (Заявник): BIRGMINTON INVESTING INC
- Заявник апеляційної інстанції: АТ "КБ"Приватбанк"
- Заявник: BIRGMINTON INVESTING INC
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України
- Заявник касаційної інстанції: BIRGMINTON INVESTING INC
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"
- Представник позивача: Адвокат Алексєєв О.Є.
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
- Заявник про винесення додаткового судового рішення: BIRGMINTON INVESTING INC
- Заявник про роз'яснення рішення: BIRGMINTON INVESTING INC
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"
- Заявник апеляційної інстанції: Компанія BIRGMINTON INVESTING INC
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк"
- Представник скаржника: Адвокат Тарасенков В.В.
- Представник позивача: Адвокат Алексєєв О.О.
- Заявник касаційної інстанції: Міністерство фінансів України
- Представник скаржника: Заст. начальника управління-начальник відділу судового забезпечення КМУ Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи МЮУ Полець Д.М.
- Заявник апеляційної інстанції: BIRGMINTON INVESTING INC
- Заявник про виправлення описки: BIRGMINTON INVESTING INC
- Заявник про роз'яснення рішення: Компанія BIRGMINTON INVESTING INC
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19005/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
Компанії "Birgminton Investing Inc" - Алексєєв О.Є.,
Міністерства фінансів України - Гуцева Л.О.,
Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" - Ананійчук О.А., Тарасенков В.В.,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьмік Д.В.,
Кабінету Міністрів України - Пальчик М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Коротун О.М., Сулім В.В.)
у справі за позовом Компанії "Birgminton Investing Inc" (далі - Компанія)
до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк", Банк),
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),
3) Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)
про визнання договору недійсним.
ВСТУП
1. У грудні 2016 року на підставі рішень Правління Національного банку України (далі - НБУ), виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ здійснено заходи щодо виведення неплатоспроможного АТ "КБ "Приватбанк" з ринку в порядку, визначеному п.5 ч.2 ст.39, статтями 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", шляхом його продажу інвестору в особі держави з одночасним збільшенням статутного капіталу Банку, зокрема за рахунок додаткової емісії акцій Банку в обмін на грошові зобов`язання Банку перед пов`язаними з банком особами за вкладами.
2. 20.12.2016 було укладено договір про придбання акцій, за наслідками якого відбувся обмін належних позивачу депозитів на акції додаткової емісії (bail-in) АТ "КБ "ПриватБанк", а 21.12.2016 - спірний договір купівлі-продажу акцій банку, за наслідками якого акції, які позивач отримав на підставі договору від 20.12.2016, перейшли на користь держави.
3. Верховний Суд у цій справі вирішував питання відповідності вимогам частин 3 і 4 ст.5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції Закону від 13.05.2020 №590-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX) обраного позивачем (акціонером неплатоспроможного банку, якого визнано пов`язаною з банком особою) способу захисту прав у вигляді вимоги про визнання недійсним правочину з відчуження акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, попередньо набутих позивачем за кошти, розміщені на його рахунках у цьому банку, на користь держави у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави. У цій справі виникло питання обґрунтованості застосування положень Закону №590-IX до спірних правовідносин.
4. Верховний Суд задовольнив касаційні скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
5. 20.12.2016 було укладено договір про придбання акцій №38/2016 між АТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяв Фонд в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ "КБ "ПриватБанк" Славкіної Марини Анатоліївни та позивачем, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченко Андрій Миколайович, за наслідками якого відбувся обмін належних позивачу депозитів на акції додаткової емісії (bail-in) АТ "КБ "ПриватБанк" (далі - Договір придбання від 20.12.2016).
6. 21.12.2016 було укладено спірний договір купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 між Державою Україна в особі Мінфіну та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій АТ "КБ "ПриватБанк", від імені яких (в тому числі, від імені позивача) діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченко А.М., в інтересах та за рахунок якої діяло АТ АБ "Укргазбанк", за наслідками якого акції, які позивач отримав на підставі Договору придбання від 20.12.2016, перейшли на користь держави (далі - Договір купівлі-продажу від 21.12.2016).
7. У грудні 2019 року Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Мінфіну про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 №БВ-744/16/13010-05/131 (далі - Акт від 21.12.2016), укладених між Державою Україна в особі Мінфіну та усіма особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій АТ "КБ "ПриватБанк", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Шевченко А.М., в інтересах і за рахунок якої на підставі договору на брокерське обслуговування операцій з цінними паперами від 21.12.2016 №001 діяло ПАТ АБ "Укргазбанк" у частині, що стосується прав та інтересів Компанії.
8. 25.09.2020 Компанія подала заяву про зміну (доповнення) підстав позову.
9. Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову) обґрунтовані таким:
- Договір придбання від 20.12.2016 та Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 укладені без згоди та відома Компанії, що призвело до фактичного незаконного позбавлення майна позивача; вказані правочини укладені від імені позивача як пов`язаної з АТ "ПриватБанк" особи, проте Компанія до таких осіб не відноситься;
- Компанія не укладала та не надавала будь-яким особам повноважень на укладення Договору придбання від 20.12.2016 та Договору купівлі-продажу від 21.12.2016;
- всупереч ст.41 Конституції України за Договором придбання від 20.12.2016 та Договором купівлі-продажу від 21.12.2016 відбулося примусове відчуження майна позивача - грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження та без рішення суду;
- Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає право Фонду та / або уповноважених осіб Фонду на укладення будь-яких актів приймання-передачі, актів виконаних зобов`язань тощо;
- укладення Договору придбання від 20.12.2016 від імені Компанії Шевченко А.М., який одночасно був представником іншої сторони правочину - АТ "КБ "ПриватБанк", як уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ "КБ "ПриватБанк", а також Договору купівлі-продажу від 21.12.2016, порушує вимоги статті 203, 237, 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки правочин вчинено всупереч інтересам позивача;
- визнання позивача пов`язаною з АТ "КБ "ПриватБанк" особою на підставі рішення від 13.12.2016 №105 є безпідставним, оскільки відбулося за відсутності фактичних ознак пов`язаності, що встановлюються виключно на підставі результатів здійснення заходу банківського нагляду (інспекційної перевірки або безвиїзного нагляду), який у цьому випадку не проводився;
- ознакою №529, яка відповідає п.9 ч.1 ст.52 Закону "Про банки та банківську діяльність" (що діяла на дату прийняття рішення про визнання позивача пов`язаною особою), за якою позивача визнано пов`язаною з АТ "КБ "ПриватБанк" особою, не передбачено визначення пов`язаності за наведеними представником НБУ підставами надходження та вибуття коштів, як і не передбачено за ознакою №525;
- оскільки рішення про пов`язаність прийнято 13.12.2016, а інформаційне повідомлення мало бути направлене в АТ "КБ "ПриватБанк" наступного робочого дня - 14.12.2016, то позивач протягом наступних 15 робочих днів не вважався пов`язаною із банком особою, на підставі ч.3 ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність" та п.4 гл.2 розд.І Положення №315 "Про визначення пов`язаних із банком осіб", затвердженого постановою правління НБУ від 12.05.2015 (далі - Положення №315).
10. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 17.02.2020.
11. 17.02.2020 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/7628/17.
12. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2020 залучив до участі у справі АТ "КБ "ПриватБанк", Фонд та КМУ третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відклав підготовче засідання на 19.03.2020.
13. Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.06.2020 зупинив провадження у справі №910/19005/19 до набрання законної сили рішень у справах:
1) №826/7628/17 за позовом Компанії до Фонду, НБУ, Мінфіну, АТ "КБ "ПриватБанк", ПАТ АБ "Укргазбанк", уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Соловйової Наталії Анатоліївни, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Шевченка А.М., уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "КБ "ПриватБанк" Славкіної М.А. про визнання протиправними і скасування рішень;
2) №910/18990/19 за позовом Компанії до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання договору недійсним.
14. Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2020 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, а справу направив до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-IX.
15. 21.12.2020 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2021 провадження у справі закрив.
17. Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, тим, що:
- 23.05.2020 набув чинності Закон №590-ІХ, з якого вбачається, що права та інтереси учасників / колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі; цей Закон також вніс зміни до процесуального законодавства, зокрема, до ст.5 ГПК;
- спосіб захисту, обраний позивачем (визнання правочинів недійсними) не відповідає частинам 3, 4 ст.5 ГПК, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ.
18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 скасував, а справу передав до суду першої інстанції для розгляду.
19. Постанова суду апеляційної інстанції, мотивована, зокрема, таким:
- суд першої інстанції суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для застосування п.7 розд.II Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ та, відповідно, дійшов помилкового висновку, що , обраний позивачем спосіб захисту не відповідає частинам 3 та 4 ст.5 ГПК;
- стаття 231 ГПК містить вичерпний перелік підстав, коли господарський суд закриває провадження у справі, та не містить таких підстав для закриття провадження як невірно обраний спосіб захисту порушеного права;
- обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення певної сукупності обставин, визначених частинами 3 та 4 ст.5 ГПК, а саме, зокрема, 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи були порушені права або інтереси позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР), рішення КМУ;
- спір у справі виник не у зв`язку з впровадженням процедури виведення АТ "КБ "ПриватБанк" з ринку, а позивач (звертаючись до суду за захистом свого права власності на грошовий вклад в банку, а не як акціонер останнього) обґрунтовує свої майнові вимоги тим, що без правових підстав був позбавлений грошових коштів, які перебували на депозитному рахунку у АТ "КБ "ПриватБанк";
- оскільки в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає інші обставини, аніж визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта / рішення та порушення його прав як акціонера банку, то норми Закону №590-ІХ не можуть бути застосовані у цій справі, а частини 3, 4 ст.5 ГПК не можуть бути застосовані до позивача, що свідчить про відсутність ознак, необхідних для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
20. 24.12.2021 Мінфін, 28.12.2021 КМУ, 30.12.2021 АТ "КБ "ПриватБанк" звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, в яких просять її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2021.
21. Скаржники у касаційних скаргах зазначають, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Наведені скаржниками доводи в цілому збігаються.
22. Мінфін та КМУ стверджують:
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон №590-ІХ до спірних правовідносин;
- суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ;
- позовні вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору спрямовані в підсумку на повернення Компанії акцій АТ "КБ "ПриватБанк" та, як наслідок, відновлення попереднього становища банку, яке існувало до його укладення у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку; обраний позивачем спосіб захисту прав суперечить як вимогам частин 3, 4 ст.5 ГПК, так і суті встановлених Законом №590-ІХ заборон і особливостей судового провадження у відповідних справах;
- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме ст.231 ГПК; не існує жодних обмежень стосовно неможливості на стадії розгляду справи по суті ухвалювати процесуальні рішення у формі ухвал щодо вирішення питання про закриття провадження у справі.
23. АТ "КБ "ПриватБанк", окрім вказаного, посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував:
- статті 1, 14 Закону "Про банки і банківську діяльність", статті З, 4 Закону "Про акціонерні товариства", ст.152 ЦК без врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30.12.2019 у справі №909/230/19, від 11.02.2020 у справі №902/1022/17, від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 30.07.2020 у справі №924/1237/19;
- статті 15, 16 ЦК, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 8, 19, 55, 124 Конституції України без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №910/8012/17.
24. АТ "КБ "ПриватБанк" також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №590-ІХ, частин 3, 4 ст.5 ГПК у подібних правовідносинах.
25. 09.02.2022 від Компанії надійшли відзиви на касаційні скарги Мінфіну, КМУ та АТ "КБ "ПриватБанк", у задоволенні яких просить відмовити.
26. Компанія у відзивах на касаційні скарги зазначає, зокрема, таке:
- у касаційних скаргах Мінфіну та КМУ відсутні передбачені пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК виключні обставини, за яких подається касаційна скарга;
- КМУ не зазначає фактів та обставин неправильного тлумачення п.7 Прикінцевих положень Закону №590-ІХ та неправильного застосування Закону №590-ІХ;
- посилання Мінфіну на неправильне застосування статей 58, 61, 61 Конституції України є безпідставним; суд апеляційної інстанції не встановлював відсутність підстав для закриття провадження із застосуванням вказаних статей щодо зворотної сили нормативно-правових актів;
- посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на неоскарження Компанією Договору придбання від 20.12.2016 є безпідставними;
- Закон №590-ІХ не може бути застосований у цій справі;
- для закриття провадження мають бути наявні в сукупності такі обставини: 1) позов подано учасником або колишнім учасником банку; 2) позов обґрунтований порушенням прав внаслідок виведення банку з ринку внаслідок прийняття протиправного (незаконного) індивідуального акта уповноваженим суб`єктом; такі обставини відсутні, а тому немає підстав для закриття провадження у справі;
- спір у цій справі стосується захисту прав Компанії виключно як кредитора (вкладника) АТ "КБ "ПриватБанк"; будь-які обмеження щодо судових спорів, пов`язаних із захистом прав акціонерів банку, не можуть бути застосовані;
- АТ "КБ "ПриватБанк" не було виведено з ринку внаслідок прийняття протиправного (незаконного) індивідуального акта уповноваженим суб`єктом;
- права та інтереси позивача порушені укладенням спірного договору від його імені як клієнта АТ "КБ "ПриватБанк" з огляду на відсутність волі позивача на укладення такого договору;
- позов заявлений на підставі статей 203, 237, 238, 321, 353, 354 ЦК; ст.16 ЦК чітко передбачає можливість звернення особи з позовом про визнання правочину недійсним;
- посилання на необхідність закриття провадження у справі з підстав незабезпечення ефективного відновлення порушеного / оспорюваного права Компанії є необґрунтованими;
- посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 17.11.2020 у справі №910/8012/17, Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, від 03.12.2019 у справі №909/230/19, від 11.02.2020 у справі №902/1022/17, від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 30.07.2020 у справі №924/1237/19, не можуть враховуватися, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
27. Верховний Суд ухвалою від 27.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Мінфіну, КМУ та АТ КБ "ПриватБанк", розгляд касаційних скарг призначив у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022.
28. Верховний Суд ухвалою від 16.02.2022 задовольнив клопотання Компанії та зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18214/19.
29. Верховний Суд ухвалою від 19.06.2023 задовольнив клопотання АТ "КБ "ПриватБанк", поновив провадження у справі, а розгляд касаційної скарги призначив на 28.06.2023.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правового статусу позивача у процедурі виведення АТ "Приватбанк" з ринку як неплатоспроможного банку
30. Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначив, зокрема, що Договір придбання від 20.12.2016 та Договір купівлі-продажу від 21.12.2016 укладені без згоди та відома Компанії, що призвело до фактичного незаконного позбавлення майна позивача; вказані правочини укладені від імені позивача як пов`язаної з АТ "КБ "ПриватБанк" особи, проте Компанія до таких осіб не відноситься; всупереч ст.41 Конституції України за Договором придбання від 20.12.2016 та Договором купівлі-продажу від 21.12.2016 відбулося примусове відчуження майна позивача - грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження та без рішення суду; Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає право Фонду та / або уповноважених осіб Фонду на укладення будь-яких актів приймання-передачі, актів виконаних зобов`язань тощо.
31. Оскаржуючи саме Договір купівлі-продажу від 21.12.2016, позивач доводить неправомірність відчуження належного йому пакета акцій Банку, що складався із акцій додаткової емісії, які позивач набув у власність на підставі укладеного Фондом від його імені Договору придбання від 20.12.2016 у процедурі після визнання Банку неплатоспроможним.
32. При цьому, правомірність Договору придбання від 20.12.2016, який передував оспорюваному Договору купівлі-продажу від 21.12.2016, не є предметом судового розгляду у цій справі.
33. Отже, доводи позивача про недійсність правочину з відчуження належних йому акцій Банку у процедурі неплатоспроможності та щодо незаконності придбання від його імені посадовою особою Фонду акцій Банку за рахунок коштів, що належали позивачу та перебували на його рахунку, нерозривно пов`язані з обґрунтуванням незаконності дій Фонду та НБУ щодо виконання прийнятих ними рішень у процедурі неплатоспроможності Банку.
34. Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
35. Згідно зі ст.4 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерами можуть бути фізичні особи, а ст.25 цього Закону визначені права акціонера за кожною простою акцією, зокрема, на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів, отримання в разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, отримання інформації про господарську діяльність товариства.
36. Отже, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним правочину із купівлі-продажу акцій неплатоспроможного Банку як колишній учасник такого банку (яким він став на підставі Договору придбання від 20.12.2016) з метою захисту своїх прав, що пов`язані з набуттям та володінням акціями у статутному капіталі АТ КБ "ПриватБанк", та які позивач вважає порушеними у процедурі виведення банку з ринку як неплатоспроможного на підставі рішень НБУ, виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ, зокрема, за процедурою, визначеною статтями 39, 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення якої було вчинено оспорюваний правочин. Відтак спір у справі є корпоративним та підстави заявлених позовних вимог пов`язані з обґрунтуванням незаконності дій посадових осіб Фонду, НБУ у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку. Спір підлягає розгляду господарським судом, виходячи із приписів п.4 ч.1 ст.20 ГПК.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захист прав як акціонера Банку
37. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
38. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК).
39. Зі змісту статей 15, 16 ЦК вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
40. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
41. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (п.5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п.14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п.40)).
42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14).
43. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
44. Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст.13 Конвенції.
45. Компанія, стверджуючи про порушення її прав внаслідок укладення спірного договору від її імені як клієнта АТ "КБ "ПриватБанк", вказує на відсутність волі на укладення такого правочину.
46. Оспорюваний правочин вчинений на виконання рішень Правління НБУ, виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ про віднесення АТ "КБ "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних, виведення Банку з ринку, запровадження тимчасової адміністрації у Банку, а також погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного Банку від імені пов`язаних із Банком осіб, які прийнято в порядку статей 39, 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, ці рішення уповноважених державою органів були підставами для укладення оспорюваного позивачем правочину.
47. Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2014/59/ЄС від 15.05.2014 "Про основні положення щодо фінансового оздоровлення та виведення з ринку неплатоспроможних банків та інвестиційних фірм" (далі - Директива 2014/59/ЄС) процедура "бейл-ін" (англ. - "bail-in tool") визначена як один зі способів оздоровлення неплатоспроможного банку його інвестором. Така процедура передбачає списання незабезпечених вимог кредиторів та / або їх конвертацію у частку у статутному капіталі банку (наприклад, акції), внаслідок чого зменшується загальна сума зобов`язань кредитної установи, що розширює можливості її фінансового оздоровлення.
48. Відповідно до ст.57 Директиви 2014/59/ЄС держави-члени можуть за умови дотримання національного корпоративного законодавства брати участь у рекапіталізації установи або суб`єкта, зазначених у пунктах "b", "c", "d" ст.1(1) цієї Директиви, шляхом надання їм капіталу в обмін на такі інструменти відповідно до вимог Регламенту (ЄС) №575/2013.
49. Параграфом 5 ст.66 Директиви 2014/59/ЄС визначено, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, яких стосується виконання повноважень на списання або конверсію відповідно до пар.4, не мали права оскаржувати зменшення основної суми інструменту чи зобов`язання або у відповідних випадках його конверсію згідно з будь-якими положеннями законодавства держави-члена.
50. Згідно зі ст.85 цієї Директиви визначено порядок оскарження рішень про вжиття заходів із запобігання кризі, який, зокрема, врегульовує, що держави-члени повинні забезпечити, щоб кожна особа, якої стосується рішення про вжиття заходу з управління кризою, мала право на оскарження такого рішення. До права на оскарження застосовуються такі положення: подання апеляційної скарги автоматично не призупиняє дію оскаржуваного рішення; рішення органу із врегулювання підлягає негайному виконанню і є підставою для спростовної презумпції, що призупинення його виконання суперечило б інтересам суспільства. Для захисту інтересів осіб, які діють добросовісно і які придбали акції та інші активи, права або зобов`язання установи, яка підлягає врегулюванню, скасування рішення органу із врегулювання не впливає на адміністративні дії або транзакції, які здійснив орган із врегулювання на підставі скасованого рішення. У такому випадку засоби правового захисту у зв`язку із неправомірним рішенням або дією органів із врегулювання обмежуються компенсацією збитків, яких зазнав заявник у результаті рішення або дії.
51. Законом "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" Україна прийняла на себе зобов`язання, передбачені цією Угодою. Відповідно до розд.V "Економічне та галузеве співробітництво" гл.13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" зазначеної Угоди Україна прийняла на себе зобов`язання щодо поступового наближення до правил та рекомендацій Європейського Союзу із питань корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів, захисту прав акціонерів, кредиторів та інших заінтересованих сторін відповідно до вимог Європейського Союзу у цій сфері згідно з Додатками ХХХІV-ХХХVІ до цієї Угоди (ст.387 Угоди).
52. Також Закон "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" затвердив Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та визначив пріоритетні сфери адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема, законодавство про компанії та банківське право.
53. За приписами ст.249 Договору про заснування Європейського економічного співтовариства від 25.03.1957 директива Європейського Парламенту та Ради є обов`язковою для кожної держави-члена, якій її адресовано, щодо результатів, що їх треба досягти, однак вона залишає національній владі цілковиту свободу вибирати форму та засоби досягнення цих результатів.
54. В Україні процедура викупу інвестором акцій неплатоспроможного банку ("bail-in"), яка регламентована Директивою 2014/59/ЄС, імплементована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні", чинного з 10.11.2018.
55. Ця процедура діяла на час вчинення оспорюваного правочину. Так, спеціальна процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави як інвестора відповідно до ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" запроваджується як виняток для того, щоб не допустити вкрай негативних наслідків як для банківської системи, так і для економіки країни в цілому. З цією метою держава інвестує кошти у неплатоспроможний банк за рахунок державного бюджету, витрачаючи значні ресурси. Така процедура є коштовною альтернативою ліквідації банку та передбачає досягнення суспільно значущого ефекту і не має на меті ані збагачення певних кредиторів, ані їх позбавлення того, що вони отримали б у процедурі ліквідації банку.
56. Регламентована законодавцем процедура участі держави у відновленні платоспроможності банку у спосіб, визначений п.4 або п.5 ч.2 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачала прийняття КМУ рішення за пропозицією НБУ, в якій має зазначатися спосіб виведення банку з ринку за участю держави, розрахунки мінімальної потреби у капіталі з урахуванням можливості обміну необтяжених грошових зобов`язань банку перед пов`язаними особами на акції додаткової емісії (ч.3 ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; тут і далі - в редакції, чинній на час вчинення оспорюваного правочину).
57. Також законодавець передбачив обов`язок Фонду в день отримання рішення КМУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до п.5 ч.2 ст.39 цього Закону вжити заходів до додаткової емісії акцій банку, яка проводиться без відповідного скликання загальних зборів акціонерів, а укладення договорів купівлі-продажу акцій від імені пов`язаних осіб банку здійснюється уповноваженою особою Фонду без погодження з такими особами відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання. З дня затвердження плану врегулювання Фонд відповідно до закону набуває права розпоряджатися акціями (паями) банку від імені будь-якої особи, яка є учасником банку, без необхідності додаткового оформлення повноважень на продаж акцій (паїв), а учаснику банку забороняється розпоряджатися акціями (паями) банку у будь-який спосіб (ч.3 ст.41 та частини 4, 6 ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
58. Разом з тим, із процедури "bail-in" виключено кредиторів - юридичних та фізичних осіб, - які не пов`язані з банком, але лише в межах їх коштів за поточними та депозитними рахунками, а також кредиторів, якщо грошові зобов`язання перед ними є обтяженими, незалежно від їх пов`язаності із банком. Такі кредитори в разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю інвестора-держави можуть отримати завдяки державним інвестиціям більше, ніж вони отримали б у процедурі ліквідації банку (ч.6 ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
59. Метою виключення із процедури "bail-in" першої категорії кредиторів є відновлення довіри до банку з боку непов`язаних із банком кредиторів, без чого здатність банку надалі здійснювати свою діяльність є сумнівною, а другої - захист добровільних заставодержателів прав вимоги пов`язаних осіб.
60. Процедура "bail-in" не спрямована на покарання кредиторів, до яких вона застосовується, а має на меті фінансове оздоровлення банку за рахунок списання вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами, та / або їх конвертацію в акції. Застосування цієї процедури означає, що законодавець вирішив, що такі категорії кредиторів не отримають задоволення своїх вимог за рахунок інвестицій з державного бюджету.
61. Так, відповідно до ч.6 ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд продає акції неплатоспроможного банку Мінфіну в повному обсязі за одну гривню лише у випадку, якщо капітал банку за результатами формування резервів та обміну зобов`язань на акції додаткової емісії банку залишається від`ємним чи нульовим (тобто коли такі акції не мають жодної цінності).
62. Отже, на вимоги пов`язаних із неплатоспроможним банком осіб про визнання недійсними правочинів, укладених від їхнього імені, поширюється дія спеціальних норм матеріального права, передбачених статтями 39, 40, 41, 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які були чинними на момент учинення правочинів у процедурі придбання державою акцій неплатоспроможного банку, яка за правом Європейського Союзу визначена як "bail-in tool".
63. Спеціальний Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає обмеження способів захисту учасника неплатоспроможного банку з метою недопущення реституційних наслідків для інвестора та його майнової відповідальності перед попереднім власником акцій неплатоспроможного банку. Так, відповідно до ч.6 ст.41 цього Закону після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку, та такі акції не можуть бути витребувані в нього на користь попереднього власника; попередній власник акцій банку не має права вимагати від інвестора відшкодування будь-яких збитків, понесених у результаті придбання інвестором акцій банку, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих або вчинених у процесі визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку.
64. Отже, на час укладення оспорюваного правочину нормами матеріального права вже було обмежено права колишніх власників (акціонерів) неплатоспроможного банку щодо можливості повернення їм акцій неплатоспроможного банку та на відшкодування попереднім власникам збитків інвестором, яким у спірному випадку виступила держава, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, вчинених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
65. Таке регулювання Україна прийняла з метою адаптації законодавства до корпоративного та банківського права Європейського Союзу відповідно до зобов`язань за міжнародними договорами України, воно узгоджується зі ст.85 Директиви 2014/59/ЄС та має певні особливості процедури застосування в національному праві, що допускається цими міжнародними договорами. Так, відповідно до цієї статті Директиви 2014/59/ЄС скасування рішення відповідного органу не повинне впливати на подальші акти чи правочини, які базувалися на такому рішенні; способи захисту від помилкового рішення чи дії обмежуються компенсацією майнових втрат позивача. Зазначений підхід базується на тому, що у процедурі виведення банку з ринку відбуваються настільки радикальні зміни як у структурі статутного капіталу, так і в майні банку (в тому числі внаслідок його докапіталізації), що навіть у разі порушення закону під час таких процедур повернення постраждалих осіб у попередній стан є неможливим, внаслідок чого як спосіб захисту порушених майнових прав може застосовуватися лише відшкодування збитків.
66. Зазначені законодавчі гарантії прав інвестора зумовлювали те, що оспорювання в судовому порядку дійсності договору купівлі-продажу акцій, навіть у випадку констатації судом певних порушень при його укладенні, не призвело б до відновлення стану, що існував до його укладення. Тобто оскарження до суду договору купівлі-продажу акцій, укладеного у процедурі "bail-in", не може бути підставою для застосування наслідків недійсності правочину (договору). А тому відповідна позовна вимога в разі її задоволення судом не призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, така вимога є неефективним способом захисту інтересів акціонера неплатоспроможного банку незалежно від того, чи були законними рішення компетентних органів про виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом обміну його акцій на зобов`язання інвестора.
67. Відповідаючи на запитання щодо відповідності обмежень, які передбачені ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та які узгоджуються з регулюванням за ст.85 Директиви 2014/59/ЄС, вимогам ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, Верховний Суд звертає увагу на таке.
68. Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, яка є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
69. ЄСПЛ тлумачить поняття "майно" (possessions) набагато ширше, ніж поняття "майно" розуміється у праві України, як і в цілому у праві держав континентальної системи права. У контексті ст.1 Першого Протоколу до Конвенції під "possessions" розуміється не тільки наявне майно (existing possessions), але й ціла низка інтересів економічного характеру (активів (assets)). Поряд з іншим рухомим та нерухомим майном під захист ст.1 Першого Протоколу до Конвенції підпадають корпоративні права, зокрема, акції (і не лише в частині їх вартості, а й у частині прав щодо контролю над підприємством, які вони надають власнику), патенти, ліцензії, професійна клієнтура ("добре ім`я"), матеріальна компенсація, присуджена судовим рішенням, право на пенсію та інші виплати (див. mutatis mutandis справи "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява №31107/96, рішення ЄСПЛ від 25.03.1999, пар.54; "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, рішення ЄСПЛ від 05.01.2000, пар.100; "Броньовский проти Польщі" (Broniowski v. Poland), заява №31443/96, рішення ЄСПЛ від 22.06.2004, пар.129; "Гратзінгер та Гратзінгерова проти Чеської Республіки" (Gratzinger and Gratzingerova v. Czech Republic), заява №39794/98, рішення ЄСПЛ від 10.07.2002, пар.69; "Прессос компанія Нав`єра А. О." та інші проти Бельгії" (Pressos Compania Naviera S. A. and оthers v. Belgium), заява №17849/91, рішення ЄСПЛ від 20.11.1995).
70. Закріплений у 1 реченні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції принцип мирного володіння майном є загальним щодо всіх видів майна. Умови позбавлення особи власності передбачено у 2 та 3 реченнях цієї статті: таке втручання має бути передбачено законом і відбуватися в інтересах суспільства (для забезпечення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, сплати податків та іншого) з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами таких інтересів та вимогами захисту відповідного конвенційного права.
71. Надання уповноваженій особі Фонду відповідно до п.5 ч.2 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноважень на вжиття заходів з додаткової емісії акцій неплатоспроможного банку без відповідного скликання загальних зборів акціонерів та щодо укладення договорів купівлі-продажу акцій від імені пов`язаних з банком осіб без погодження з такими особами відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання було передбачено законом.
72. Отже, таке обмеження прав акціонерів, яке було доступним, чітким і передбачуваним, зокрема, для позивача, відповідало критерію законності в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції. Це обмеження було спрямоване на забезпечення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів у збереженні платоспроможності АТ "КБ "ПриватБанк" як банку, який займав значне місце на ринку фінансових послуг, і ліквідація якого могла потягнути істотні негативні наслідки фінансової нестабільності в державі.
73. З огляду на відсутність інших юридичних засобів збереження такої стабільності, які би відповідали європейським вимогам, і за наявності гарантій для акціонерів у разі завдання їм збитків отримати відповідне відшкодування, застосовані обмеження є пропорційними зазначеній легітимній меті. Інакше кажучи, Верховний Суд не вбачає порушення справедливого балансу між вищевказаним суспільним інтересом у втручанні у право власності позивача шляхом придбання акцій неплатоспроможного Банку в обмін на грошові зобов`язання останнього перед позивачем і викупу державою цих акцій, позаяк законом передбачено можливість компенсації шкоди акціонеру, якщо він у відповідному судовому процесі підтвердить добросовісність своїх дій у правовідносинах із неплатоспроможним банком і порушення своїх прав та законних інтересів.
74. У ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку заінтересовані особи (кредитори) включаються до дев`ятої черги. Верховний Суд звертає увагу, що позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на незаконність дій уповноважених осіб Фонду щодо вчинення правочинів, прийнятих на виконання рішень НБУ, Фонду, КМУ, без погодження з позивачем. Отже, такі рішення були підставою для укладення відповідних договорів, один із яких оспорюється позивачем, що має наслідком застосування спеціальних норм, передбачених ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо обмеження способів захисту прав попереднього власника акцій неплатоспроможного банку, які в подальшому було конкретизовано частинами 3 і 4 ст.5 ГПК у редакції Закону №590-IX.
75. Вирішення питання про те, чи порушені права та законні інтереси позивача, суд може вирішити тільки у спорі за належною позовною вимогою - про відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. А для застосування ч.3 ст.5 ГПК необхідно встановити, що позивач є (був) учасником банку й обґрунтовує порушення прав та інтересів виведенням неплатоспроможного банку з ринку або ліквідацією банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ.
76. Позивач не аргументував порушення своїх прав наявністю активів у неплатоспроможного банку, які б дозволяли задовольнити вимоги кредиторів дев`ятої черги такого банку в його ліквідаційній процедурі. Отже, позивач не доводив порушення його майнових інтересів наявністю активів неплатоспроможного банку, які б дозволили задоволення вимог дев`ятої черги. Утім доводи про порушення його прав як кредитора (вкладника) / колишнього учасника (акціонера) є необґрунтованими з огляду на наявність компетенції в уповноваженої особи Фонду на укладення договорів купівлі-продажу акцій від імені пов`язаних із банком осіб без погодження з такими особами відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання та згідно з приписами п.5 ч.2 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
77. Суди встановили, що на момент звернення з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій АТ "КБ "ПриватБанк", укладених у процедурі виведення цього Банку з ринку як неплатоспроможного, було здійснено обмін грошових вимог позивача до Банку на акції додаткової емісії Банку у процедурі "bail-in", а 100% акцій ПАТ "КБ "Приватбанк" продано інвестору - державі в особі Мінфіну в порядку статті 41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто всі процедури, обумовлені підготовкою і передачею Банку новому акціонеру (державі) та відновленням його платоспроможності, були завершені.
78. Відтак провадження в цій справі за позовними вимогами про недійсність правочину із відчуження на користь держави належної йому частки у складі 100% акцій неплатоспроможного Банку не здатне поновити права позивача як кредитора (вкладника) / колишнього учасника (акціонера) Банку, оскільки як з огляду на правову природу спірних правовідносин, так і в силу ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відновлення становища, яке існувало до вчинення оспорюваних правочинів у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку як наслідок недійсності правочинів не є можливим незалежно від встановлення / невстановлення судом певних порушень при вчиненні таких правочинів. Єдиним ефективним способом захисту позивача може бути відшкодування йому у грошовій формі завданої шкоди.
79. Отже, позивач обрав неефективний спосіб захисту прав у розумінні ст.13 Конвенції та ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не забезпечить поновлення порушених прав, за захистом яких він звернуся до суду.
80.Доводи скаржника, які стосуються обставин його пов`язаності з Банком Верховний Суд залишає без розгляду, оскільки такі обставини могли бути досліджені лише при розгляді справи по суті.
Щодо темпорального застосування Закону №590-IX до спірних правовідносин та підставності закриття провадження у справі з урахуванням приписів цього Закону
81. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 звернула увагу, що встановлення способів захисту порушеного права є інститутом матеріального права. Положення ст.5 "Способи судового захисту" ГПК є нормами матеріального права незважаючи на їх розміщення у процесуальному кодексі.
82. На дату звернення з позовом у грудні 2019 року діяв ГПК в редакції зі змінами, внесеними Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", чинним з 16.11.2019. Диспозиція ст.5 "Способи судового захисту" ГПК України в зазначеній редакції не передбачала обмежень щодо вибору колишнім учасником неплатоспроможного банку способу захисту його прав у господарському суді, порушення яких він пов`язує зі здійсненням процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Однак такі обмеження існували відповідно до ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто в іншому законі, положення якого були матеріально-правовими. Ці обмеження були доступними, чіткими та передбачуваними для позивача. Подальше внесення змін до ГПК та доповнення ст.5 новими частинами 3 та 4 на цей висновок не впливають.
83. Стаття 16 ЦК передбачає необмежений перелік способів захисту особою своїх цивільних прав та інтересів, а також зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, але тільки у визначених законом випадках. Отже, цивільним законодавством допускається обрання судом такого способу захисту, який передбачений, зокрема, законом та є ефективним, виходячи із предмета спору. Термін "встановлений законом" означає не лише те, що спосіб захисту названий у законі, але й те, що цей спосіб визначений для захисту права чи інтересу від конкретного правопорушення.
84. Разом із тим, 23.05.2020 набрав чинності Закон №590-IX, п.5 розд.I якого вніс зміни у ст.5 ГПК та доповнив її частинами 3 і 4 такого змісту:
"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
85. Як убачається з пояснювальної записки до проєкту зазначеного Закону, такі зміни мають за мету встановити рівновагу між приватними інтересами вкладників банків і суспільними інтересами у процедурах виведення неплатоспроможних банків з ринку / їх ліквідації, що є реалізацією принципу пропорційності як складової верховенства права. У разі скасування рішення щодо виведення банку з ринку становище такого банку, яке існувало до прийняття рішення компетентним органом, не повинно відновлюватись, а засоби правового захисту мають обмежуватись компенсацією у разі, якщо власники банку зазнали шкоди (як це передбачено законодавством США, Сполученого Королівства, Республіки Молдови, Литовської Республіки). Дослідження міжнародного досвіду регулювання таких правовідносин свідчить про відсутність у законодавстві інших країн підстав і механізмів повернення на ринок банку, щодо якого почалась процедура ліквідації.
86. Відтак передбачена ч.6 ст.41 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборона щодо витребування в інвестора придбаних ним акцій банку на користь їх попереднього власника, яка діяла з 12.08.2015 та на час розгляду спору у цій справі, у контексті застосування гарантій ст.6 Конвенції є легітимним цивільно-правовим обмеженням способів захисту акціонерами банків їх прав та інтересів у процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку (у розумінні норм матеріального права), яка має застосовуватися як спеціальна щодо загальних способів захисту норма права. Така норма введена на захист публічного інтересу в забезпеченні стабільності фінансової системи та положень щодо добросовісності інвестора банку в силу закону (ч.10 ст.39 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
87. Отже, законодавець встановив межі захисту суб`єктивного права учасника банку, імперативно визначивши, які способи захисту можуть бути застосовані у разі порушення права особи під час процедури виведення з ринку неплатоспроможного банку і які способи захисту не можуть бути застосовані.
88. Внесені Законом №590-IX зміни до ГПК, які набрали чинності 23.05.2020, фактично не змінили цього матеріально-правового регулювання.
89. Отже, з прийняттям Закону №590-IX не було змінено матеріально-правове регулювання в частині способів захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі виведення банку з ринку (відновлення його платоспроможності). Як на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2016 року), так і на цей час єдиним способом захисту від таких порушень є стягнення збитків. Тому питання темпорального застосування Закону №590-IX у частині належного способу захисту не виникає.
90. Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 п.39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (п.6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п.35) від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (п.52)).
91. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, як законного або протиправного (наприклад, у спорі про відшкодування шкоди, у спорі за віндикаційним позовом тощо), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.
92. Під час розгляду такого спору варто виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (п.50), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (п.84), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.109)).
93. Тому ч.3 ст.5 ГПК, яка визначає єдиний спосіб захисту прав, підлягає застосуванню незалежно від того, чи було визнано протиправним (незаконним) індивідуальний акт / рішення, зазначений у цій частині. Більше того, ч.4 ст.5 ГПК вказує на те, що визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта / рішення, зазначеного в ч.3 ст.5 ГПК, є неналежним способом захисту прав особи, яка вважає їх порушеними таким актом, і не є підставою для застосування інших способів захисту, ніж відшкодування завданої шкоди.
94. У контексті застосування процесуальних норм, які було новелізовано із прийняттям Закону №590-IX, зокрема, п.7 розд.ІІ цього Закону, необхідно враховувати положення ч.3 ст.3 ГПК, якою визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії (однією із яких є закриття провадження у справі), розгляду і вирішення справи.
95. Зазначене відповідає припису ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
96. Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 та 2 п.2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).
97. За загальним правилом, відомим, зокрема, із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №9901/378/20 (пункти 29-30), від 08.09.2021 у справі №9901/315/20 (п.40)).
98. За змістом п.2 розд.II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
99. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону №590-IX у часі - тобто перехід до регулювання згідно із Законом №590-IX здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23.05.2020, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.
100. Відповідно до п.7 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX судові провадження в господарських справах за позовом учасника та / або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин 3, 4 ст.5 ГПК підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
101. Таке національне регулювання узгоджується із процедурою, передбаченою ст.85 Директиви 2014/59/ЄС, яка імплементована Україною на виконання міжнародних зобов`язань.
102. Зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі виведення банку з ринку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії, а не на час виникнення спірних правовідносин (чи на час звернення позивача до суду). Відтак норми перехідних положень закону як такі, що застосовуються до обмеженого кола правовідносин, які виникли і продовжуються на момент набрання чинності відповідним законом, вичерпують свою дію внаслідок їх застосування. Після закриття провадження у справах, про які законодавцем зазначено в п.7 розд.II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX, буде відсутній предмет регулювання припису цього пункту.
103. ГПК не містить такої підстави для закриття провадження у справі, як обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому за загальним правилом, якщо обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом, але є неналежним саме у справі, яка розглядається, то це не є підставою для закриття провадження, а є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.52) та від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76).
104. Разом з тим, законом можуть передбачатися винятки з такого загального правила. Застосування процесуального припису п.7 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX до правовідносин, спір стосовно яких перебуває на розгляді господарського суду, і судове провадження не завершено прийняттям остаточного рішення на дату набрання чинності цим Законом, не суперечить положенням ст.6 Конвенції. Воно забезпечує однакові процесуальні наслідки розгляду спорів за позовами учасників (акціонерів) неплатоспроможного банку - як тих, що звернулися до суду до набрання чинності змінами до ст.5 ГПК, і їх спір не завершено розглядом у суді, так і тих, що звернулися після набрання чинності Законом №590-ІХ, - реалізуючи принцип рівності перед законом і судом, визначений ст.7 ГПК.
105. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що визначений ст.231 ГПК перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним, не враховує, що законодавство України не обмежує повноваження парламенту встановити підстави для закриття провадження у справі в іншому законі, ніж процесуальний кодекс. Зокрема, законодавством України передбачено винятки - підстави для закриття (припинення) провадження у справі на стадії її розгляду по суті, які врегульовані не ГПК, а іншими законами, а саме п.1-1 розд."Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, ч.2 ст.1 Закону "Про відновлення платоспроможності вуглевидобувних підприємств", ч.5 ст.2 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна".
106. Відтак, механізм закриття провадження у справі, який передбачений п.7 розд.II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX на виконання міжнародних договорів України, не суперечить ГПК, узгоджується із законотворчою практикою, є доступним, чітким і зрозумілим для учасників справи.
107. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 звернула увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. У цій справі підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма п.7 розд.ІІ Закону №590-ІХ.
108. З огляду на таке правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, Верховний Суд вважає правильними висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі на підставі п.7 розд.II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
109. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
110. Згідно із ч.1 ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
111. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги Мінфіну, КМУ та АТ "КБ "Приватбанк" необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі залишити в силі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі №910/19005/19 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі №910/19005/19 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2019
- Дата етапу: 19.08.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Зупинення провадження у справі (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.02.2020
- Дата етапу: 17.02.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.02.2020
- Дата етапу: 18.02.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Зупинення провадження у справі (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.04.2020
- Дата етапу: 15.04.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Зупинення провадження у справі (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.04.2020
- Дата етапу: 17.04.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Зміна предмету або підстави позову (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.09.2020
- Дата етапу: 25.09.2020
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 21.12.2020
- Дата етапу: 21.12.2020
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.02.2021
- Дата етапу: 23.02.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.03.2021
- Дата етапу: 09.03.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.03.2021
- Дата етапу: 22.03.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.04.2021
- Дата етапу: 14.04.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.04.2021
- Дата етапу: 12.04.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Розстрочення, відстрочення, повернення судового збору та звільнення від його сплати (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.05.2021
- Дата етапу: 18.05.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.06.2021
- Дата етапу: 24.06.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.07.2021
- Дата етапу: 08.07.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Заява
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.07.2021
- Дата етапу: 08.07.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Прийняття додаткового рішення (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.07.2021
- Дата етапу: 08.07.2021
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Зупинення провадження у справі (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 30.07.2021
- Дата етапу: 30.07.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.08.2021
- Дата етапу: 02.08.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Роз'яснення судового рішення (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.08.2021
- Дата етапу: 03.08.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.09.2021
- Дата етапу: 07.09.2021
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 10.01.2022
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 10.01.2022
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 10.01.2022
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: На розгляд
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 10.01.2022
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2019
- Дата етапу: 02.08.2023
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Подано апеляційну скаргу
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2019
- Дата етапу: 31.07.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (2 розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2023
- Дата етапу: 27.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 26.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 26.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 19.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 28.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 28.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 28.06.2023
- Номер:
- Опис: про визнання договору недійсним
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 28.06.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (2 розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2023
- Дата етапу: 27.06.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (2 розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2023
- Дата етапу: 27.06.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.09.2021
- Дата етапу: 29.11.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (2 розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2023
- Дата етапу: 27.06.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.09.2021
- Дата етапу: 29.11.2021
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2019
- Дата етапу: 02.08.2023
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.09.2021
- Дата етапу: 29.11.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Роз'яснення судового рішення (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Залишено без розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.08.2021
- Дата етапу: 18.08.2021
- Номер:
- Опис: визнання договору недійсним
- Тип справи: Роз'яснення судового рішення (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Північний апеляційний господарський суд
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.08.2021
- Дата етапу: 04.12.2023
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: На розгляд
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.01.2022
- Дата етапу: 17.01.2022
- Номер:
- Опис: про визнання недійсним з моменту укладення догворів
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/19005/19
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Кібенко О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2019
- Дата етапу: 27.12.2019