ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/11539/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Ленд Компані" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 25-А; ідентифікаційний код 41050152)

про забезпечення позову (до подання позовної заяви)

особи, які можуть отримати статус учасників справи:

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6; ідентифікаційний код 43222969), в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профінвест" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6; ідентифікаційний код 42000385),

Без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Ленд Компані" про забезпечення позову (до подання позовної заяви), відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест", що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, в межах суми у розмірі 270.730.708 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що він має намір подати позов про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест", в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профінвест", про стягнення заборгованості за Інвестиційним договором №2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019 в сумі 270.730.708,00 грн.

Так, 18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таун Ленд Компані" (Замовник) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест", в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профінвест" (Інвестор), укладено Інвестиційний договір №2-ІД/Д/18/12/19 (далі - Договір), предметом якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві об`єкта нерухомості, надалі - Об`єкт, яким є будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Києва, з метою отримання Інвестором у власність приміщень (частка Інвестора в Об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору Замовник зобов`язується побудувати Об`єкт, забезпечити прийняття його в експлуатацію та передати Інвестору належну йому частку у Об`єкті. Інвестор зобов`язується здійснити інвестування (оплатити погоджену Сторонами вартість) належної йому частки у Об`єкті відповідно до розділу 2 цього Договору та прийняти за Актом прийому-передачі свою частку у Об`єкті власності на умовах цього Договору.

Частка Інвестора у Об`єкті, характеристика кожного окремого приміщення, що сукупно складають частку Інвестора в Об`єкті, а також перелік загальнобудівельних робіт, які виконуються Замовником в приміщеннях, визначається у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною. Вартість частки Інвестора у Об`єкті встановлюється із розрахунку визначеної Сторонами у Додатках до даного Договору вартості 1 квадратного метра загальної проектної площі приміщень, які складають частку Інвестора в Об`єкті. Розмір загальної інвестиційної участі Інвестора в будівництві, що складає вартість частки Інвестора у Об`єкті, визначається у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п. п. 1.6., 2.1., 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору Інвестор здійснює оплату вартості частки Інвестора у Об`єкті в строки, визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною, але в будь - якому разі до завершення будівництва Об`єкта, якщо інше не встановлено в таких Додатках.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до моменту надання Замовником Інвестору в порядку, передбаченому даним Договором, документів, необхідних для оформлення права власності на частку Інвестора в Об`єкті (п. 7.1. Договору).

Договір також передбачає, зокрема, можливість передання права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення іншим громадянам та юридичним особам.

Додатком № 1 до Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022) сторони погодили, що вартість частки Інвестора у Об`єкті встановлюється із розрахунку 43.000,00 грн з ПДВ за 1 квадратний метр загальної проектної площі приміщень, які складають частку Інвестора в Об`єкті. Розмір загальної інвестиційної участі Інвестора в будівництві Об`єкта, що складає вартість частки Інвестора у Об`єкті, на момент укладення Договору, становить 611.554.600,00 грн з ПДВ.

Сплата Інвестором вартості частки Інвестора в Об`єкті будівництва згідно з цим Додатком здійснюється в термін до 15.03.2023.

Таким чином, Інвестор зобов`язаний був виконати свої грошові зобов`язання перед Замовником до 15.03.2023 та сплатити останньому кошти в розмірі 611.554 600,00 грн, натомість станом на 18.07.2023 заборгованість Інвестора перед Замовником за Договором становить 270.730.708,00 грн.

Крім того, 11.03.2020 Заявник та Інвестор уклали Інвестиційний договір №3-ІД/Д2 щодо участі Інвестора у будівництві Об`єкта нерухомості за тією ж адресою що і за Договором.

За Інвестиційним Договором №3-ІД/Д2 Інвестор також зобов`язаний був сплатити вартість своєї частки в Об`єкті будівництва в термін до 15.03.2023, проте вказані зобов`язання також не виконав, тож станом на 18.07.2023 заборгованість Інвестора перед Заявником за Інвестиційним Договором №3-ІД/Д2 становить 157.442.000,00 грн.

Загальна сума заборгованості Інвестора перед Заявником становить 428.172.708,грн. За період з березня 2023 року по 18 липня 2023 року Інвестор не звертався до Замовника з пропозицією змінити умови оплати вказаної заборгованості.

Заявник вказує, що у відкритих джерелах щодо Інвестора чи його представника відсутні відомості про їх банкрутства, інших судових справ чи виконавчих проваджень про стягнення значної суми коштів. Також згідно відомостей про фінансово-майновий стан вказані юридичні особи здійснюють діяльність отримують прибутки, проводять розрахунки, не є збитковими. А тому не зрозумілим є причини не здійснення Інвестором своєчасних розрахунків із Заявником. Більше того, несвоєчасне виконання Інвестором грошових зобов`язань перед Заявником без достатніх підстав викликає обґрунтовані сумніви щодо наміру Інвестора взагалі здійснити остаточний розрахунок із Заявником.

Враховуючи вказані обставини, Заявник вважає, що його права порушені та можуть бути відновлені лише шляхом подання позову про стягнення коштів.

Сума заборгованості Інвестора перед Заявником за Договором є значною - 270.730.708,00 грн, ніяким майном та гарантіями не забезпечене. Відсутність нерухомого майна у відповідача, на яке б можна було б звернути стягнення, підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру нерухомого майна, копія якого заявником надана до заяви.

Заявник стверджує, що після отримання інформації про подання Замовником позову до суду про стягнення з Інвестора коштів, останній, як недобросовісний контрагент, може "вивести" кошти з усіх своїх рахунків, що в подальшому, навіть після отримання рішення суду на користь Заявника, утруднить або взагалі унеможливить виконання такого рішення.

Вказане за доводами заявника свідчить про наявність підстав для вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Судом встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, при цьому сума заборгованості перед заявником є значною, а виконання ним зобов`язань за Інвестиційним договором нічим не забезпечено.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на кошти боржника в межах суми заборгованості та предметом спору про стягнення такого боргу, співмірність і адекватність заявленого заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника.

При цьому суд виходить з того, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Оскільки заявник вказує про намір звернутися до суду з позовом про стягнення з боржника 270.730.708,00 грн заборгованості за Інвестиційним договором №2-ІД/Д/18/12/19 від 18.12.2019, накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі є співмірним та обґрунтованим.

Так, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд встановив наявність прямого зв`язку між пред`явленим заявником заходом забезпечення позову і предметом спору між сторонами щодо стягнення заборгованості, існування реальної загрози розпорядження боржником наявними в нього грошовими коштами для уникнення стягнення з нього заборгованості перед заявником у значному розмірі - 270.730.708,00 грн, відсутність нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутність будь-якого забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

З огляду на неможливість встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 270.730.708,00 грн, доцільно накласти арешт на кошти боржника саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення.

Європейським судом з прав людини у справі Торнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення та гарантуванню відновлення прав третіх осіб які мають законне право отримати після завершення будівництва нерухоме майно, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що заявником належним чином обґрунтовано та доведено в установленому законом порядку наявність визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, тож суд задовольняє дану заяву про забезпечення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

При цьому саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми заборгованості.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що оскільки забезпечення позову в даній справі спрямоване виключно на забезпечення виконання можливого рішення суду та в межах ціни позову (без врахування можливих судових витрат), то означене не спричинить збитків боржнику.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Ленд Компані" про забезпечення позову (до подання позовної заяви) задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6; ідентифікаційний код 43222969), що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, в межах суми у розмірі 270.730.708 (двісті сімдесят мільйонів сімсот тридцять тисяч сімсот вісім) грн 00 коп.

3. Ця ухвала набирає законної сили 24.07.2023, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

5. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таун Ленд Компані" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 25-А; ідентифікаційний код 41050152).

6. Боржником за даною ухвалою є: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ево Інвест" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6; ідентифікаційний код 43222969), в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профінвест" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6; ідентифікаційний код 42000385).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тетяна Миколаївна Ващенко