ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1227/23 Справа № 214/5622/22 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю захисника особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу захисника Зайцева О.В. на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року, щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536 гривень 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 30.09.2022 року о 23-05 год. в м. Кривий Ріг, Саксаганський район вулиця Володимира Великого, буд. 7, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 210011 номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHJ - 0308, тест 587, проба позитивна 0,39 проміле. Зафіксовано на нагрудний відереєстратор 475863, 475374.

Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536 гривень 80 коп.

З таким судовим рішенням не погодились захисник Зайцев О.В. та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що участі у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_2 не приймав, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що його викликали до суду. Про наявність оскаржуваної постанови дізналися лише 16.05.2023 після ознайомлення захисника з матеріалами справи. Вказує, що ОСОБА_2 з 16.03.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що також встановлено співробітниками патрульної поліції при складанні протоколу, у зв`язку із чим під час служби ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації не перебуває. 19.10.2022 року приїхавши до суду ОСОБА_2 повідомили, що матеріали справи ще не надійшли до суду і його суд повідомить про дату судового засідання. ОСОБА_2 жодного повідомлення про фактичний розгляд справи не отримував. Вказує, що уповноваженим органом при цьому не надіслано жодної судової повістки про виклик до військової частини НОМЕР_1 , хоча суд не був позбавлений такої можливості та виходячи з протоколу про адміністративне правопорушення ААД№232939 був обізнаний про те, що ОСОБА_2 , у разі його відсутності за місцем реєстрації знаходиться саме там. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, як такий, що пропущений з поважних причин.

Що ж стосується оскаржуваної постанови, то просить скасувати постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом у постанові від 16.01.2023 маються посилання на «встановленні» судом обставини, які фактично жодним наявним в матеріалах справи доказом не підтверджуються і на думку сторони захисту мають виключно надуманий характер. Вважає, що відсутні докази того, що ОСОБА_2 30.09.2022 о 23:05 год. виконуючи функції водія умисно керував автомобілем «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським без дотримання вимог ч. 11 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом №1376 від 06.11.2015 оскільки ОСОБА_2 не доведені та не роз`яснені положення ст.55, 56, 59 Конституції України, Вважає, що згідно матеріалів справи відеоматеріалами, чітко видно, що автомобіль в момент зупинки біля нього службового транспортного засобу поліцейських, знаходиться в нерухомому стані. Вказує, що інспектори поліції не повідомляли ОСОБА_2 про підстави та причини зупинки. Вважає, що під час використання портативних відеореєстраторів та здійснення відеозаписів, співробітниками поліції грубо порушені вимоги Інструкції, оскільки відеофайли мають значні прогалини у часі між їх фіксацією, на них не відображаються усі події та обставини, які відбувались під час спілкування поліцейських з ОСОБА_2 . Також вважає, що інспекторами поліції порушено право ОСОБА_2 на захист та після проведення його огляду з використанням спеціальних технічних засобів не з`ясовано чи погоджується останній з його результатами та не роз`яснено ОСОБА_2 право на проходження повторного огляду у спеціалізованому медичному закладі охорони здоров`я з метою спростування щодо перебуванні у стані алкогольного сп`яніння.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника Зайцева О.В. який діє в інтересах ОСОБА_2 , вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова без змін з таких підстав.

Доводи клопотання про поновлення строку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виклику ОСОБА_2 до суду, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Судом першої інстанції ОСОБА_2 на адресу його мешкання, яка наявна в матеріалах справи, направлялись судові повістки про виклик до суду на 01.12.2022 р., 16.01.2023 р. яка є датою розгляду справи та постановлення рішення (а.с.8-10, 16-18), проте конверти з повістками були повернуті до суду з позначкою, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Доводи апелянта, що 19.10.2022 року ОСОБА_2 приїхав до суду але матеріали справи ще не надійшли до суду не впливають на пропущені строки апеляційного оскарження або законність оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та суд був обізнаний, що ОСОБА_2 у разі його відсутності за місцем реєстрації знаходиться саме там і судом не надіслано жодної судової повістки про його виклик до військової частини НОМЕР_1 , хоча суд не був позбавлений такої можливості, є безпідставними, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону, до обов`язків суду не входить розшукування особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, про що вказує адвокат у своєму доводі.

Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції неодноразово направлялися повістки на ту адресу яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, з цим протоколом ОСОБА_2 був ознайомлений та підписаний ним, що вказує на правильність внесених про нього даних, зауважень до протоколу не зазначено.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності під час розгляду провадження судом не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому вказані вище доводи апелянта безпідставні.

Отже ОСОБА_2 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про суд до якого матеріали справи з протоколом повинні були направити для розгляду, також будучі обізнаним, що наразі за своїм місцем мешкання яке зазначено у протоколі він не проживає, оскільки на той момент перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , проте у розумний інтервал часу не цікавився щодо провадження у його справі, а саме на протязі більш ніж двох з половиною місяців, з часу надходження справи до суду з 25.10.2022 року до розгляду судом справи 16.01.2023 року, суд не повідомив іншу адресу для листування, або інший спосіб його повідомлення по справі телефонний номер або електрону пошту, тобто його відсутність під час розгляду справи в суді першої інстанції зумовлена саме його пасивною поведінкою, а не порушенням судом його прав.

Тому вважаю вірним висновок суду першої інстанції, що керуючись ст. 268 КУпАП справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, з врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення(ст. 1 КУпАП).

Щодо доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в тій частині, що ОСОБА_2 та його захисник не були присутні під час судового розгляду даної справи, а з оскаржуваним рішенням суду ознайомились лише 16.05.2023 після ознайомлення захисника з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає заможливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_2 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №232939 від 30.09.2022 року, відповідно до якого 30.09.2022 року о 23-05 год. в м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вулиця Володимира Великого, буд. 7, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 210011 номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди воді у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHJ - 0308, тест 587, проба позитивна 0,39 проміле. (а.с.1)

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість. В результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка яка не відповідає дійсності. Оглянутий за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 0,39 проміле. (а.с.2)

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_2 проводився у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка яка не відповідає дійсності, за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 0,39 проміле. З результатами огляду ОСОБА_2 згоден, що підтверджується підписом останнього в акті від 30.09.2022 року. (а.с.3)

Результатами тесту на алкоголь за допомогою Drager Alcotest 6820 від 30.09.2022 року згідно якого у ОСОБА_2 виявлено 0,39 проміле. Результат підписаний ОСОБА_2 (а.с.5)

Рапортом працівника поліції в якому зазначені обставини подій 30.09.2022 року при зупинці ОСОБА_2 (а.с.4)

Довідкою від 01.10.2022 року згідно якої ОСОБА_2 має посвідчення водія НОМЕР_3 . (а.с.6)

Диском, з відеозаписом на якому чітко зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом ВАЗ 210011 номерний знак НОМЕР_2 , 30.09.2022 року у нічній час під час комендантської години о 23-05 год. в м. Кривий Ріг, Саксаганський район вулиця Володимира Великого, буд. 7, його зупинку працівниками поліції, ОСОБА_2 з пасажиром були вдягнені у військову форму, повідомити пароль для проїзду не змогли, під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_2 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. На закону вимогу працівника поліції про огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest ОСОБА_2 погодився. Водій повідомляє, що вживав слабоалкогольні напої. За результатами тестування на алкоголь проба позитивна 0,39 проміле, поліцейський повідомив водія, що той у стані алкогольного сп`яніння, на що водій підтверджує результат, що згідно прибору він в стані алкогольного сп`яніння. Також на запитання поліції навіщо водій керував транспортним засобом у стані сп`яніння, ОСОБА_2 повідомляє, що йому байдуже та він розраховував, що йому повідомлять пароль для проїзду без перевірок. ОСОБА_2 підписує результат газоаналізатора про стан сп`яніння. Працівник поліції ознайомлює ОСОБА_2 про складання протоку, пояснює його права та обов`язки. Надалі поліцейський йде складати протокол про адміністративне правопорушення. (а.с.7)

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_2 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність доказів та факту умисного керування транспортним засобом ОСОБА_2 є безпідставними та повністю спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом та іншими письмовими доказами по справі, у яких ОСОБА_2 не вказує, що він не керував, а навпаки вказує, що він усвідомлював, що вживав слабоалкогольні напої після чого керував транспортним засобом і йому все одно, він повинен був доїхати.

Доводи апеляційної скарги, що під час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , не були в повній мірі роз`яснені його права та обов`язки є безпідставними. Згідно підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та наявних відеозаписах ОСОБА_2 роз`яснені права та обов`язки які передбачено роз`яснити у даному випадку, а саме ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що інспектори поліції не повідомляли ОСОБА_2 про підстави та причини зупинки, є безпідставними та такими, що не впливають на вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Крім того згідно наявного відеозапису ОСОБА_2 був зупинений оскільки керував транспортним засобом у нічний час під час комендантської години та водій і пасажир були у військовій формі, як повідомив працівник поліції на контрольне запитання водій не надав відповідь, пароль для проїзду, у зв`язку з чим була перевірка документів.

Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є неповним та не відображає всіх обставин події, доводи є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та весь хід спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції з моменту зупинки автомобіля до проходженням ОСОБА_2 огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння який проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest, який показав ступінь сп`яніння водія 0,39 проміле. Після чого поліцейський йде складати протокол про адміністративне правопорушення. Саме заповнення протоколу про адміністративне правопорушення відсутнє на відеозаписі. Апелянт не вказує, події які відбулись у цей проміжок часу які судом могли бути розцінені як порушення працівниками поліції прав ОСОБА_2 . Також згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 підписав вказаний протокол та зауважень до протоколу не надав і не вказав про дії працівників поліції які на його думку були незаконними або які порушували його права.

Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Дії вчинені ОСОБА_2 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення враховано ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності піддати правопорушника покаранню у вигляді штрафу та позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що наведені доводи у апеляційній скарзі не підтвердженні під час апеляційного розгляду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови судді районного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Зайцеву О.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року.

Апеляційну скаргу захисника Зайцева О.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя