РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     Справа №2- 21/09

(повне)
23 квітня 2009р.     м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого: Ганкіної І.А.

при секретарі: Шуляк Т.А.

прокурора Саламахи О.В.

адвокаті ОСОБА_1. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниця цивільну справу за позовом прокурора Вінницького району в інтересах Мізяківсько-Хутірської сільської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_5, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки; до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та вартості робіт, пов»язаних з обстеженням земельної ділянки; позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третьої особи Мізяківсько-Хутірської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -

Встановив:

Прокурор Вінницького району звернувся до суду з позовом в інтересах Мізяківсько-Хутірської сільської ради до ОСОБА_2., ОСОБА_3 ОСОБА_4. за участю третьої особи ОСОБА_5., Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та вартості робіт, пов»язаних з обстеженням земельної ділянки.

ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, за участю третьої особи Мізяківсько-Хутірської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.

В судовому засіданні прокурор Саламаха О.В. суду показав, що до прокуратури Вінницького району звернувся гр-н ОСОБА_5 що є власником земельної ділянки в с.Мізяківські Хутора, Вінницького району та області, згідно державного акту на право приватної власності на землю. За заявою даного громадянина було здійснено перевірку використання земель територіальної громади даного населеного пункту ОСОБА_2. В ході перевірки було виявлено факт захоплення відповідачами земельної ділянки, а саме, території проїзду орієнтовною площею 0,06га. зі сторони будинковолодіння по АДРЕСА_1. Вказану земельну ділянку було захоплено ОСОБА_2, та його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В наслідок проведеної перевірки Управлінням з контролю та використанням та охороною земель було виявлено шкоду задану ОСОБА_2 в розмірі 483,12 грн, та використано кошти держави пов»язані з витратами, на обстеження земельної ділянки в розмірі 66,16 грн. За наслідками перевірки було складено протокол про порушення ст.53-1 КУпАП відносно ОСОБА_2 та накладено адміністративне стягнення.

В судових дебатах прокурор Саламаха О.В. в зв’язку з встановленням відсутності факту використанням самовільно захопленої ділянки відповідачами на теперішній час, просить залишити позов в частині звільнення ділянки без розгляду, в решті позовних вимог прокурора Вінницького району просить позов задоволити.

Представник Мізяківсько-Хутірської сільської ради Кокойко І.І. позов прокурора Вінницького району підтримав, зустрічний не визнав. Повністю підтримав пояснення прокурора Саламахи О.В. та суть викладених в позові вимог.

Представник відповідача (вона ж самостійний відповідач та представник позивача ОСОБА_2) ОСОБА_3 позов прокурора Вінницького району не визнала, позов ОСОБА_2 підтримала. Суду показала, що   ОСОБА_2, що є її сином   на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, але з 2001р. син проживає у Івано-Франківській області і даний будинок використовують вони з чоловіком ОСОБА_4 Оскільки на момент отримання будинку у власність ОСОБА_2. був неповнолітній, його батько ОСОБА_4. отримав в 1992р. за рішенням виконкому Мізяківсько-Хутріської сільської ради земельну ділянку при будинковолодінні у користування і з того часу земля на інших осіб не переписувалася. Межи земельної ділянки, що включала в себе і спірний проїзд не змінювалися і використовувалися у тому ж розмірі в 0,60 га, що і попереднім власником будинковолодіння - ОСОБА_6., хоча в   господарських книжках за вказаною особою рахувалося лише 0,50 га землі. В 2006р. суміжний землекористувач ОСОБА_5 приватизував дві земельні ділянки площею 0,25 та та 0,27 га не погодивши свої межи з суміжними землекористувачами належним чином. Так, у акті погодження меж з суміжними землекористувачами є відсутнім підпис самого ОСОБА_5, а навпроти підпису ОСОБА_4 зазначено невідому особу ОСОБА_7.   Тому, рахуючи вказане ОСОБА_3 просить визнати вказані акти про право приватної власності на землю виданих на ім’я ОСОБА_5 недійсними, а в задоволенні позову прокурора Вінницького   району   відмовити.   Проти   залишення   частини   позову   без   розгляду  не заперечила.

- Третя особа ( він же самостійний відповідач ) ОСОБА_5 позов прокурора Вінницького району підтримав, зустрічний позов не визнав та суду показав, що він є власником сусіднього с ОСОБА_2 будинковолодіння за АДРЕСА_2. В 2006р. ним було приватизовано дві земельні ділянки при будинковолодінні площею 0,27га. та розміром 0,25 га. При складанні державних актів, він звернувся до ОСОБА_4 як користувача суміжної земельної ділянки з актом погодження меж і він був підписаний особисто ОСОБА_4, як і особисто самим ОСОБА_5. Претензій щодо землі до нього не пред’являли до того часу, як виник конфлікт в зв’язку з використанням проїзду, який було перекрито ОСОБА_3. Вказаний проїзд є єдиним проїздом до будинку ОСОБА_5 і використовувався ще попереднім власником будинку ОСОБА_8. Землі проїзду належить до земель сільської ради і ніколи не передавалися у користування ОСОБА_2 чи інших осіб. Тому, враховуючи вказане, вважає, що позов прокурора підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 є суду не доведеним та таким, що до задоволення не підлягає.

Третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області в особі свого представника Рябцуна С.В. позов прокурора підтримали в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне:

ОСОБА_2. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.02.1992р. є власником будинковолодння за АДРЕСА_1 (а.с.132).

ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу є власником будинковолодіння за АДРЕСА_2

Попереднім власником будинкволодіння за №25 є ОСОБА_6., попереднім власником будинковолодіння за №27 є ОСОБА_8.

Згідно довідки виконкому Мізяківсько-Хутірської сільської ради за №273 (а.с.127) при будинковолодінні ОСОБА_6. рахувалася земельна ділянка площею 0,50 га.

Біля земельної ділянки, що на теперішній час належить до власності ОСОБА_2. знаходиться земельна ділянка, що є обмеженою з двох сторін металевою сіткою, натягнутою на стовбці та формує проїзд.

-2-

Наявність даного проїзду була виявлена і при огляді в судовому засіданні генерального плану даної місцевості, що знаходиться на збереженні в Мізяківсько-Хутірській сільській раді.

За результатами перевірки проведеної Управлінням контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області від 18.12.2007р. було складено акт обстеження земельної ділянки за №152/7 за яким встановлено факт самовільного захоплення земельної ділянки ориентовною площею 0,06га користувачами будинковолодіння за АДРЕСА_1.

28.05.2007р. комісією Мізяківсько-Хутірської сільської ради за заявою ОСОБА_5, було здійснено вихід на місце знаходження власників будинковолодінь за №27 та за №25. За результатами виходу комісії було складено акт за яким встановлено факт захоплення проїзду, що веде до будинковолодіння ОСОБА_5. землекористувачем ОСОБА_4

Комісією забов»язано ОСОБА_4 забезпечити проїзд до домогосподарства ОСОБА_5. (а.с.21).

Актом перевірки того ж суб»єкта владних повноважень від 4.02.2008р. факт самовільного захоплення земельної ділянки було встановлено повторно (а.с.8,10).

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкода завдана самовільним захопленням земельної ділянки склала 483 грн.12 коп. (а.с.11).

За кошторисом Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області за №0094 розрахунок витрат пов»язаних з виходом спеціалістів на місце знаходження самовільно захопленої земельної ділянки склав 66 грн. 16 коп. (а.с.12).

Винним у скоєнні даного правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП було ОСОБА_2 що є власником вищезазначеного будинковолодіння.

За наслідками складених актів було постановлено постанову від 9.02.2008р. про вчинення ОСОБА_2 адміністративного порушення за ст.53-1 КУпАП. За зазначеною постановою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. (а.с.63).

Визначаючись щодо наявності в діях ОСОБА_2 факту самовільного захоплення та використання земельної ділянки (проїзду), що є предметом судового спору, суд виходить з того, що згідно архівної довідки Вінницької РДА рішенням виконкому Мізяківсько-Хутірської сільської ради від 28.03.1992р. земельна ділянка під будинкволодінням за №27 була передана в користування ОСОБА_4 (а.с.58).

ОСОБА_2. землекористувачем чи землевласником земельної ділянки не являється, земельна ділянка на іншу особу з ОСОБА_4 не переоформлювалася.

ОСОБА_2. є лише власником житлового будинку з господарськими спорудами за АДРЕСА_1

Крім того, за поясненнями сторін, та довідкою Мізяківсько-Хутріської сільської ради ОСОБА_2. у зазначеному будинку не проживає з 2001р., так як вибув в іншу область.

Вказаний факт підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9., та ОСОБА_10. та довідка виконкому Мізяківсько-Хутірської сільської" ради за №1518 від 23.10.2008р. (а.с.141).

Згідно акту комісії сільської ради від 28.05.2007р. користувачем спірної земельної ділянки є ОСОБА_4.А тому, складення актів Управління за використанням та охороною земель у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 про самовільне захоплення вказаною особою спірної земельної ділянки (що були складені в його відсутність) суд як належний доказ сприймати не може.

За ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала у разі доведеності її винних дій.

Враховуючи, що ОСОБА_2 самовільне використання спірної земельної ділянки не проводив, суд вважає, що вимога прокурора Вінницького району про відшкодування шкоди

та вартості робіт пов’язаних з виходом на земельну ділянку з ОСОБА_2 до задоволення не підлягають.

За актом складеним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області, за участю представників сільської ради та сторін по справі, на момент обміру проїзду від 9.04.2009р. взагалі ніким не використовується. Проїзд таким чином на теперішній час є вільним.

Тому, враховуючи вказане, заслухавши думку сторін, суд вважає, що клопотання прокурора ОСОБА_11. про залишення позову в частині повернення самовільно захопленої земельної ділянки та забов»язання приведення у придатний стан без розгляду підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5. про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, суд встановив наступне:

ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу є власником будинковолодіння за АДРЕСА_1.

23.02.2006р. ОСОБА_5. було отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ №399173 та серії ЯБ №939174 відповідним розміром 0,2733 га та 0,2500 га. (а.с.13,14).

Вказані державні акти були видані ОСОБА_5 відповідно до рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради від 30.06.2005р. (а.с.131), яке не є скасованим і в судовому порядку не оскаржується.

Державні акти складені на підставі кадастрової документації до складу якої увійшли і акти погодження меж, за якими суміжні землекористувачі погодилися з межами земельних ділянок ОСОБА_5.

При оцінці допущеної в акті від 16.05.2005р. помилки в зазначені літери в «по-батькові» ОСОБА_4 записаного як «ОСОБА_7» суд виходить з того, що з власних показів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що підпис в даному акті було проставлено саме ОСОБА_4, що є землекористувачем земельної ділянки при будинковолодінн за №27, згідно вищевказаного рішення виконкому сільської ради від 28.03.1992р. Факт вчинення підпису за ОСОБА_12 іншою особою є суду нічим не підтвердженим, як і відсутність погодження меж з ОСОБА_13

Допит вказаних осіб не проводився за відсутністю даного клопотання.

За ст.61 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які посилається у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Ст. 12 ЗК Українив зазначає,що до компетенції сільськиїх рад відноситься розпорядження землями територіальних громад.

Ст.79 ЗК України вказує,що земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами,певним місцем розташуванням^ визначеними щодо неї правами.

При виготовленні актів про право приватної власності на земельні ділянки на ім.»я ОСОБА_5. вимоги ст. 12,79 ЗК України є виконаними повністю.

Ст.78  ЗК України роз"яснює,  що  змістом  права власності  на землю є право володіти,користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на розсуд власника. При  цьому набуття  права власності  за  ст.81,ст.П7  ЗК України     можливе як в порядку, приватизації земельної ділянки, так і її спадкування.

Виходячи з суті ст.120 ЗК України суд визначає, що при переході права власності на і будинковолодіння або його частку від однієї особи до іншої земельна ділянка переходить до нових власників згідно закону, або в межах та на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки ОСОБА_5. приватизовані в розмірах, що були закріплені за попереднім власником будинковолодіння за №25 ОСОБА_8., що підтверджує доданий . до матеріалів справи технічний паспорт на будинковолодіння даного відповідача,  а тому вимоги ст. 120 ЗК України є дотриманними.

ОСОБА_2. не є суміжним землекористувачем земельної ділянки, яким є ОСОБА_4., ; не довів суду порушення прав землекористувача ОСОБА_5., а   тому виходячи з зазначеного, суд вважає, що Державні акти серії серії ЯБ №399173 та серії ЯБ №939174 від 23.02.2006р. видані на законних підставах, позов ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

-3-
Керуючись     ст.ст.79,80,81І83,90,125,126,156     ЗК     України,

ст..ст.15,30,60,61,213,214,215,223 ЦПК України, -

Вирішив:

Залишити без розгляду частину позовних вимог по позову прокурора Вінницького району в інтересах Мізяківсько-Хутірської сільської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участю третьої особи ОСОБА_5 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки; до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та вартості робіт, иов»язаних з обстеженням земельної ділянки в частині вимоги заявленої до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В задоволенні позову прокурора Вінницького району до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та вартості робіт, пов»язаних з обстеженням земельної ділянки відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третьої особи Мізяківсько-Хутірської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.