РІШЕННЯ                                    

                                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                         Справа №2- 339/09

                                                                     (повне)

31 березня 2009р.                                                                                         м. Вінниця

            Вінницький районний суд Вінницької  області

            в складі головуючого: Ганкіної І.А.

             при секретарі : Огородник О.А.

      Розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м.Вінниця  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пултівецької сільської ради, третьої особи  ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду, визнання недійсною відмови від користування земельною ділянкою, визнання не законним та скасування рішення Пултівецької сільської ради, та забов»язання  надати земельну ділянку, -

                                                      Встановив:

       ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом  до Пултівецької сільської ради, третьої особи  ОСОБА_2. про поновлення строку звернення до суду, визнання недійсною відмови від користування земельною ділянкою, визнання не законним та скасування рішення Пултівецької сільської ради, та забов»язання  надати земельну ділянку.

       В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_3., ОСОБА_4. суду показали, що ОСОБА_5. є матір»ю ОСОБА_1., яка проживала в с.Пултівці, Вінницького району та області та померла в 2004р. За життя ОСОБА_5 набула за рішенням Пултівецької сільської ради від 2.10.2000р. в порядку приватизації земельну ділянку, що складалася з кількох частин, а саме, земельної ділянки площею 0,19 га по вул.Революційній та 0,06 га по вул.Леніна, всього 0,25 га. Оскільки мати позивачки довгий час хворіла та мала онкологічне захворювання, вона за життя вирішила передати вказані земельні ділянки своїй дочці ОСОБА_1. Для цього позивачка разом з матір»ю звернулися до сільської ради, де землевпорядником їм було пояснено, що власнику землі треба написати заяву про  відмову від земельних ділянок,  а новому користувачу прийняти їх за рішенням ради. Від диктовку землевпорядника, позивачка замість матері написала заяву якою її мати відмовлялася від належних їй земельних ділянок, а ОСОБА_1. одночасно написала заяву за якою просить дані земельні ділянки надати їй. Однак, пізніше позивачці  стало відомо, що рішенням Пултівецької сільської ради від 30.06.2004р. земельна ділянка, розміром 0,06 га була  надана  для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства ОСОБА_2., при цьому порушивши право позивачки на отримання даних земельних ділянок, для чого і було написано відмову від землі. В зв»язку з зазначеним позивачка в особі свого представника ОСОБА_6 звернулася до Вінницького районного суду за оскарженням даного рішення суду8.07.2005р. Справа слухалася в провадженні суду до 14.11.2005р. та була закрита ухвалою суду в зв»язку з неявкою представника позивача в судові засідання. Про те, що  справу було закрито ОСОБА_6 позивачку, що проживала на той час в Росії,  не повідомив, приховав той факт, що справу закрито и про вказане позивачка дізналася лише приїхавши на України та звернувшись до суду  в 2008р. В зв»язку з вказаним представники позивачки  просять поновити строк звернення до суду та задовільнити позов.

       Відповідач Пултівецька сільська рада в особі своїх представників  Качалапа М.С. та Борусевич С.Й. позов не визнала. Представники суду показали, що  ОСОБА_5. дійсно за життя приватизувала земельну ділянку, розміром 0,25 га землі, що складалися з двох земельних ділянок площею 0,19 га та 0,06 га. В 2004р. ОСОБА_5. та її донька ОСОБА_1. звернулися до сільської ради про передачу землі позивачці з матері. Качалапа М.С., як землевпорядник сільської ради пояснив їм, що приватизувати дві земельні ділянки не можна, так як приватизація проводиться лише один раз і пояснив, що ОСОБА_5 слід написати відмову від земельних ділянок і одна з них буде передана позивачці, а саме, розміром 0,19 га. Дем»янови з цим погодилися і власниця землі написала відмову від землі від імені матері. Текс заяви був звичайним і землевпорядник допомагав в сформуванні тексту тільки вказавши, що в ньому повинно бути записано. Оскільки, ОСОБА_5. відмовилася від земельної ділянки площею 0,06га її було надано ОСОБА_2. Чому в рішенні ради від 30.06.2004р. написано, що припиняється лише право користування ОСОБА_5. представники пояснили, що це є помилка ради, яка не впливає на суть позову. В задоволенні позову просять відмовити, так як позивачкою пропущено строк на звернення до суду.

          Третя особа ОСОБА_2. пояснення представників відповідача підтримала та просить в задоволенні позову відмовити, так як ОСОБА_5. обіцяла віддати їй земельну ділянку площею 0,06 га, однак цього відразу не зробила. Коли ОСОБА_2. стало відомо, що вона відмовилася від цієї землі, вона звернулася в сільську раду та написала заяву про виділ їй земельної ділянки, що раніш належала ОСОБА_5.Її заяву було задоволено та винесено відповідне рішення. В задоволенні позову просить відмовити.  

           Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд встановив наступне:        

           Рішенням Пултівецької сільської ради від  2.10.2000р. 15 сесії 3 скликання ОСОБА_5 в порядку приватизації було надано у приватну власність землі для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку розміром 0,27 га. (а.с.39).

           Вказана земельна ділянка складається з двох окремих земельних ділянок площею 0,19 га, на який безпосередньо знаходиться належне ОСОБА_5 (за життя) будинковолодіння по вул.Революційній та 0,06 га по вул.Леніна.

          Державний акт на вказані земельні ділянки за життя ОСОБА_1. отриманий не був.

           В 2004р.  в зв»язку з тяжкою хворобою ОСОБА_5. та її донька ОСОБА_1. звернулися до Пултівецької сільської ради для передачі земель з ОСОБА_5. на її доньку позивачку по справі.

         За поясненнями землевпорядника сільської ради Качалапи М.С. Дем»яновим було роз»яснено, що у випадку передачі обох ділянок на одну особу позивачка буде позбавлена приватизувати обидві земельні ділянки, так як приватизація проводиться лише один раз. За роз»ясненням землевпорядника ОСОБА_1. було написано заяву про відмову матері від обох земельних ділянок, однак наміру передати вказані земельні ділянки іншій особі особисто ОСОБА_5. не висловила.

        Оцінюючи вказане пояснення, що було підтверджено Качалапою М.С. в судовому засіданні суд виходить з того, що вказана інформація надана Дем»яновим є хибною, так як згідно ст.78 ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. «Про приватизацію земельних ділянок» приватизація земель проводиться у відповідних граничних розмірах по кожному з цільових призначень окремо.

       На підставі зазначеної заяви ОСОБА_5.  від 14.05.2004р.  Пултівецька сільська рада приймає рішення 13 сесії 4 скликання від 30.06.2004р. за яким вирішила «припинити право постійного користування земельними ділянками слідуючих громадян: ОСОБА_5 – 0,25 га с.Пултівці 0,19 га вул.Революційна, 0,06 га вул.Леніна».

       За п.2 даного рішення сільська рада постановляє «внести часткову зміну до рішення 15 сесії 3 скликання від 2.10.2000р. Пултівецької сільської ради в частині «передати у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для ведення підсобного господарства, будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_5».

        Рішенням від тієї ж дати вирішено надати земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, ведення селянського господарства ОСОБА_2. в с.Пултівці, вул.Ленана 0,06га, ОСОБА_1. – в с.Пултівці. вул. Революційна, 0,19 га.

        Рішення про надання землі ОСОБА_2. прийнято по заяві вказаної особи від 18.05.2004р. (а.с.51 зворіт) за якою вона просить надати їй земельну ділянку, площею 0,06 га  «… для ведення підсобного господарства».

       Заява ОСОБА_1. поступила до Пултівецької сільської ради 14.05.2004р. (а.с.50 зворіт). Згідно заяви ОСОБА_1. просить надати їй земельну ділянку, що належала її матері площею 0,25 га – 0,19 га по вул.Революційній, 0,06 га по вул.Леніна.

         За текстом даної заяви ОСОБА_1. не відмовилася від наміру перебрати на себе всю земельну ділянку, що належала її матері, що суперечить поясненням представника  відповідача Качалапи М.С.

         Ст.ст.7,10 Закону України  "Про звернення громадян" вказує, що строком розгляду звернення громадян є строк встановлений законодавством в 1 місяць.

        Відповідно до ст. 15 вищезазначеного закону  звернення громадянина (чи юридичної особи,установи,підприємства,організації) розглядається відповідно до її тексту про що виноситься відповідне рішення,або надається письмова відповідь про відмову в задоволенні вимог викладених у заяві. При цьому відмова доводиться до відома громадянина,що звернувся з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також роз"яснненням порядку оскарження прийнятого рішення.

        Однак, як встановлено по справі Пултівецька сільська рада розглянувши заяву ОСОБА_1. про надання земельної ділянки лише в частині надання  земельної ділянки розміром 0,19 га , відповідну відповідь позивачці з викладенням підстав для відмови в наданні земельної ділянки площею 0,06га не надала, рішення про відмову в наданні вказаної земельної ділянки не прийняла.

         Визначаючись щодо законності винесення рішення сільської ради від 30.06.2004р. суд виходить з того, що ст.79 ЗК України вказує, що земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням, з визначеними щодо неї правами.

            Ст.78 ЗК України роз"яснює, що змістом права власності на землю є право володіти,користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою. При цьому набуття права   власності    за   ст.81,  ст.117 ЗК  України  можливе   як   в   порядку  приватизації земельної ділянки, так і її спадкування.

          Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок в користування проводиться на підставі рішення  органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади на підставі матеріалів,що обгрунтовують її розмір,цільове призначення та місце розташування.

         Ст.90 ЗК України зазначає, що права власників, щодо належним їм земельних ділянок, не може бути порушене, а порушене право підлягає до відновлення.

          Аналізуючи текст рішення Пултівецької сільської ради від 30.06.2004р. суд звертає увагу на той факт, що  за даним рішенням було лише «припинено право постійного користування» земельними ділянками, без повернення їх до земельного фонду сільської ради.

          При цьому, сільською радою було ігноровано факт того, що вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_5 не у постійне користування, а у власність рішенням тієї ж ради від 2.10.2000р. в порядку приватизації землі за  нормами Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. «Про приватизацію земельних ділянок».

           Цільове призначення земельних ділянок, право користування якими було припинено радою не зазначається.

          За п.2 даного рішення ради постановлено  внести часткові зміни до рішення ради від 2.10.2000р. без визначення які самі зміни вносяться до вищевказаного рішення ради.

          Рішення ради про повернення в земельний фонд ради не приймається взагалі.

          Тим же рішенням від 30.06.2004р. рада передає земельні ділянки ОСОБА_5. – ОСОБА_1. та ОСОБА_2.  без визначення причин відмови в наданні обох земельних ділянок ОСОБА_1., згідно тексту її заяви.

         Згідно оглянутого в судовому засіданні протоколу 13 сесії 4 скликання від 30.06.2004р. (а.с.51-53) питання щодо відмови в наданні земельної ділянки ОСОБА_1. розміром 0,06 га взагалі не було предметом розгляду та заслуховування позиції депутатів ради.

         Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що рішення  Пултівецької сільської ради від 30.06.2004р. щодо «припинення права користування земельною ділянкою» ОСОБА_5. та надання землі ОСОБА_2., що є предметом судового спору постановлено з порушенням закону та підлягає до  визнання незаконним та скасування.

        Ст.140,143 ЗК України передбачає виключні підстави для припинення (примусового припинення) права власника на земельну ділянку.

        За ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:а) добровільна відмова власника на      земельну      ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку кредитора; д)конфіскація за рішенням суду; е) не відчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках передбачених ЗК України.

          Визначаючись щодо законності відмови ОСОБА_5. від земельної ділянки суд виходить з того, що як було з»ясовано по справі, ОСОБА_5. дана відмова від землі була написана з відповідною метою передачі земельних ділянок саме дочці ОСОБА_1., а не на користь третіх осіб. А тому, відмова  ОСОБА_5., не може бути визнано добровільною, оскільки власник землі помилялася в наслідках, що могли наступити за написанням нею даної заяви і не могла  передбачити, що відмова від земельної ділянки, призведе до передачі однієї з земельних ділянок не ОСОБА_1.

         Щодо вимоги про поновлення строку звернення до суду суд враховує, що відповідно до ст.73 ЦПК України  суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно  за законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущенням з поважних причин.

        Визначаючись щодо поважності пропуску строку суд враховує, що позивачка є громадянською Росії, проживає в м. Москва, має захворювання малого тазу,  що призвело до необхідності лікування, підтвердженням якого є виписка з медичної картки від 20.02.2009р.

        Крім того, позивачка звернулася до суду з первинним позовом щодо оскарження рішення від 8.07.2005р. Справа перебувала у суді до  винесення ухвали про залишення позову без розгляду 14.11.2005р., на строк якого процесуальний строк було зупинено на 4 м. 6 днів ( та 6 днів на вступ ухвали в чинність).

        Враховуючи три річний строк звернення до суду за мінусом строку перебування справи в суді з первинним позовом строк звернення до суду закінчився 30.10.2007р.        

        Однак, враховуючи, що  про винесення ухвали суду від 14.11.2005р. позивачці стало відомо лише після отримання її копії 05.06.2008р. (матеріали справи за №2-948/05 оглянуто в судовому засіданні) суд вважає за необхідне поновити строк на звернення до суду відповідно до вимог ст.73 ЦПК України.  

       Керуючись ст.ст. 78,79,81,90,140,143,156 ЗК України,ст.ст.11,15,30,60,61,73, 214,215,219,223 ЦПК України, -

                                                               Вирішив:

             Позов задовільнити частково.

             Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними.

             Визнати  недійсною відмову ОСОБА_5 від земельних ділянок площею 0,19 га по вул. Революційній та площею  0,06 га по вул. Леніна  від 14.05.2004р.

             Визнати незаконним рішення 13 сесії 4 скликання Пултівецької сільської ради Вінницького району та області від 30.06.2004р.  щодо припинення права постійного користування ОСОБА_5 земельними ділянками в с.Пултівці, Вінницького району та області по вул. Революційній площею 0,19 га та по вул.Леніна площею 0,06 га та щодо надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення селянського господарства площею 0,06га в с.Пултівці, Вінницького району та області по вул.Леніна ОСОБА_2

              В  задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Пултівецької сільської ради за участю третьої особи  ОСОБА_2 про  забов»язання надати земельну ділянку відмовити.

             Рішення суду може бути оскаржено  до  Апеляційного суду Вінницької області  через Вінницький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: