ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"17" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1909/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді: Аюпової Р.М.                                  

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши           заяву ТОВ "ТБ "Новаагро" про вжиття заходів забезпечення вимог кредитора (вх. № 17344 від 05.07.2023) у справі  

за заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий будинок "Новаагро"  (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66);        

до Фермерського господарства «Бурейчак» (62512, Харківська обл., Вовчанський район, с. Землянки, вул. Східна, 33) , код ЄДРПОУ 40698807   

про   визнання банкрутом

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 травня 2023 року відкрито провадження у справі № 922/1909/23 про банкрутство Фермерського господарства «Бурейчак». Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» у сумі 6 274 792, 38 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенка С.О. Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника Фермерського господарства «Бурейчак». Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01 серпня 2023 року.

04 липня 2023 року від представника ініціюючого кредитора надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі (вх. № 17344), в якій просить суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом  накладення арешту на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить Фермерському господарству «Бурейчак» та перебуває на зберіганні ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська область, місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов`язати ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів» передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить Фермерському господарству «Бурейчак» на зберігання Товариству з обмеженою відповідальність «Торговий будинок «Новаагро» за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ше Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12. Подана заява обґрунтована тим, що боржником протягом тривалого часу не виконуються грошові зобов`язання, за твердженням самого боржника вказане майно є єдиним його майном.

Ухвалою суду від 07.07.2023 розгляд даної заяви призначено у судовому засіданні 17.07.2023 об 11:00 год.

Представник заявника у судове засідання не з явився, надав до суду додаткові докази в обґрунтування поданої заяви та клопотання про розгляд даної заяви за відсутністю представника заявника (вх. № 18451, 18494).

Представник боржника у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву представника ініціюючого кредитора про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний  вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Судом при розгляді поданої заяви про забезпечення вимог кредитора встановлено наступне.

Розмір визнаних Господарським судом Харківської області вимог ініціюючого кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» до боржника - Фермерського господарства «Бурейчак» становить 6 274 792, 38 грн. Дані вимоги виникли, у зв`язку з укладанням договору поставки № 0302ПФ від 03 лютого 2022 року.

Відповідно до умов договору, боржник зобов`язався поставити на користь кредитора товар, а саме пшеницю (далі – товар) у кількості 837,414 тонн загальною вартістю 5 526 928,88 грн. Строк поставки – до 30 червня 2022 року.

На виконання умов договору кредитором було перераховано на користь боржника попередню оплату у загальному розмірі 5 000 000,00 грн. Боржником товар у встановлений строк передано не було.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань з повернення попередньої оплати кредитор звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1367/22 від 06 грудня 2022 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» до Фермерського господарства «Бурейчак». Стягнуто 5 000 000, 00 грн попередньої оплати, 498 630, 14 грн штрафу, 497 095, 89 грн процентів річних та 89 936,09 грн судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1367/22 від 20 грудня 2022 року стягнуто 48 390, 26 грн витрат на професійну правничу допомогу. На виконання рішень видано накази і відкрито виконавчі провадження №71515182 та №71515245.

В межах виконавчого провадження №71515182 від 07 квітня 2023 року представник боржника головний бухгалтер Борисова Н.В. надала декларацію про доходи та майно юридичної особи, в якій зазначено, що майно боржника знаходиться на зберіганні у ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів», а саме: озима пшениця врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380,56 тонн.

Матеріали справи містять копії рішень суду та матеріалів виконавчого провадження.

З аналізу матеріалів виконавчого провадження у справі № 922/1367/22 вбачається, що рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1367/22 від 06 грудня 2022 року на час розгляду даної заяви залишається не виконаним, жодних дій, направлених на повне чи часткове виконання зобов`язань боржником не вчинюється, грошові кошти на рахунках боржника відсутні,  з декларації про доходи та майно юридичної особи, а також з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних МВС України, вбачається  відсутність будь-якого нерухомого майно або транспортних засобів, на які може бути звернено стягнення.

Натомість, в межах виконавчого провадження боржником - Фермерським господарством «Бурейчак» надано довідку, з якої вбачається, що на балансі у  останнього знаходиться озима пшениця у кількості 2 380, 560 тонн балансовою вартістю 6 870 296,16 грн, який знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів». Боржник вказує, що товар в даній кількості планувався бути поставленим за договором поставки №0302ПФ від 03 лютого 2022 року та може бути використаний в рахунок виконання рішення Господарського суду від 03 грудня 2022 року у справ №922/1367/22.

При розгляді даної заяви суд враховує те, що майно боржника - ФГ "Бурейчак"  знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів». Місто Вовчанськ Харківської області є прикордонним містом та є зоною активний бойових дій, які постійно тривають з початку повномасштабного вторгнення російської федерації.  Зараз у місті немає жодного будинку або підприємства, які б не зазнали пошкоджень або руйнувань.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася у прифронтовому місті, де   зберігається майно боржника, а саме, озима пшениця у кількості 2 380, 560 тонн балансовою вартістю 6  870  296,16 грн, свідчить про високу ймовірність знищення майна.

В силу ст. 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Відповідно до частини першої    статті 137 ГПК України    позов забезпечується, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд звертає увагу, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених    ст. 137 ГПК України    заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.

Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу ст. 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.

Наведені процесуальні дії господарського суду, відповідають функції господарського суду, як учасника справи про банкрутство, щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.

Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 911/1159/14.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом  інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення ст. 136,  137 ГПК України  пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України,  як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних     законом     інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов`язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі  "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"          Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи  "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зважаючи на те, що заходи забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства боржника застосовується як гарантія задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів, що відповідає загальній спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, такі заходи мають бути ефективними і спрямованими на охорону і збереження майна боржника і, відповідно, захист майнових інтересів кредиторів.

Перебування майна боржника, за рахунок якого планується погашення вимог кредиторів, у третіх осіб суперечить меті збереження майнових активів та, за обставин даної справи, - може свідчити про ймовірне порушення прав кредитора.

Отже, заходи забезпечення вимог кредиторів, про вжиття яких просить заявник, у вигляді накладення арешту на майно боржника та зобов`язання третьої особи, у фактичному володінні якої перебуває майно боржника, передати майно на зберігання кредитору, на думку господарського суду, відповідають загальній спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства, є ефективними, адекватними і спрямованими на охорону і збереження майна боржника і, відповідно, захист майнових інтересів його кредиторів.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, заява кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 40, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

 1. Клопотання ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про забезпечення вимог кредиторів (вх. № 17344) - задовольнити.

2. Накласти арешт на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить Фермерському господарству «Бурейчак» (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) та перебуває на зберіганні ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42).

3. Зобов`язати ТОВ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42) передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить Фермерському господарству «Бурейчак» (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) на зберігання Товариству з обмеженою відповідальність «Торговий будинок «Новаагро» (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66) за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ше Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12.

Ухвала є виконавчим документом, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальність «Торговий будинок «Новаагро» (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66);

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродукиів" (ідентифікаційний код 31690744; 62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Ігнатьєва, 42).

Дана ухвала набирає законної сили з 17.07.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 18.07.2026.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені  ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 20.07.2023

Суддя                                                                     Аюпова Р.М.                                  

справа № 922/1909/23